Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

розроблено навчальні програми з права, методичні реко­мендації для вчителів:

> І етап - 1-4 класи - упровадження курсу з основ права "Світ навколо мене";

> II етап - 5-9 класи - курс "Соціальна практика" (5-8 класи), курс "Правознавство" (9 клас за державною про­грамою, яка розширена темами "Особливості криміналь­ної відповідальності неповнолітніх", "Адміністративне право і відповідальність неповнолітніх", "Праця неповно­літніх і закон");

> III етап - 10-12 класи - курс "Права людини", факу­льтативні курси "Практикум з правознавства", "Міжна­родне право", "Екологічне право".

Відбір змісту правової освіти щодо кожного етапу був орієнтований на поєднання класної і позакласної діяль­ності, освітньої і виховної роботи.

Відповідно до цієї Концепції правова освіта у школі здійснювалася за чотирма напрямами: викладання предметів правового циклу, позакласна правоосвітня ді­яльність, просвітницька робота серед батьків, правове навчання колективу.

Заняття з права розпочиналися з першого класу за ра­хунок варіативної частини, у школі III ступеня вони до­повнювалися факультативами за вибором, правовим практикумом.

Широкому впровадженню проекту "Правова освіта" у навчально-виховний процес школи передувала копітка робота з підготовки педагогічного колективу. Було про­ведено семінари з методики викладання права, особли­востей курсу - на основі напрацювань учителів школи І ступеня, розробки уроків з права. Були підготовлені ма­теріали для створення підручника для 1-4 класів. Також педагогічним колективом школи розроблено програму ді­яльності адміністрації школи з упровадження * проекту "Правова освіта", де передбачено організаційну роботу, психологічну підготовку педагогічних кадрів, навчання

педагогів, моніторинг і підведення підсумків, визначено алгоритм роботи з учнями, які потребували підвищеної педагогічної уваги.

Підсумком упровадження проекту "Правова освіта" стали Дні права, які відбувалися раз на місяць і в які проводилися відкриті уроки з права, випуск радіогазети, правові вікторини.

Ще у листопаді 2002 р. було проведено моніторинг знань і практичного застосування їх на практиці учнями 1-11 класів шляхом бесіди, тестування учнів, анкетуван­ня батьків. За його результатами першокласники - а це діти шестирічного віку - визначали основні права дітей, називали документ, у якому ці права зафіксовано. Уже у 2 класі учні знали, як захищаються права людини у на­шій державі, куди можна звернутися, якщо права дити­ни порушено, які вчинки недопустимі, як розв'язувати конфлікти, що виникали серед ровесників. Учні 3-4-х класів усвідомлювали різницю між правом і мораллю, ви­значали правовий зв'язок держави і людини, володіли навичками толерантної поведінки. У 5-7-х класах учні вміли визначати неправомірну поведінку, знали, за яких умов і на підставі яких нормативних актів набувається громадянство в Україні. Учні 8-х класів орієнтувалися у питаннях, пов'язаних із працевлаштуванням неповноліт­ніх, тому вони знали, як не стати жертвами шахраїв або нечесних роботодавців. Старші школярі усвідомлювали свій громадянський обов'язок, визначалися у свідомому виборі правомірної поведінки.

До участі у проекті "Правова освіта" були залучені не лише учні і педагоги школи, а й батьки, для яких прово­дилося правове навчання у формі лекцій на правову те­матику, "круглі столи", тематичні зустрічі з представни­ками правоохоронних органів, надавалися консультації з правового виховання дітей [332, с 21].

Сприяти становленню гуманістично орієнтованої особи­стості, яка має почуття власної гідності, усвідомлює цін­ність свободи і демократії, громадянсько активної і зако-

Концептуальні засади розвитку та моделі шильної правової освіти в Україні

нослухняної, поважаючої права і свободи людини, здатної їх захистити, яка має правові знання, необхідні для її пов­ноцінної інтеграції в сучасне суспільство та успішної реалі­зації життєвих планів, - саме таку мету поставив перед собою педагогічний колектив Білоцерківської загальноос­вітньої школи І—III ступенів № 5, упроваджуючи проект "Правова освіта" у навчально-виховний процес.

Результатом роботи педагогічного колективу стало зменшення кількості дітей, здатних до неправомірної по­ведінки, а також тих, які стояли на обліку в органах МВС. Значно підвищився рівень правових знань учнів.

Правове виховання у загальноосвітніх навчальних за­кладах в кінці XX - на початку XXI ст. мало переважно епізодичний характер, тому що була відсутня науково розроблена концепція такого виховання. Й у зв'язку з пе­ревантаженням шкіл (більшість із них працювали у дві зміни) залучати дітей до позанавчальної правоосвітньої та правовиховної роботи не було можливості [56, с 18-19].

Саме тому цінним був досвід окремих шкіл України з правової освіти і правового виховання, який необхідно було поширювати і втілювати в життя [234, с 42]. Такі наукові дослідження, у свою чергу, сприяли концептуа­льному вирішенню зазначеної проблеми.

Отже, можемо констатувати, що необхідним моментом у формуванні правосвідомості є створення системи без­перервної освіти і виховання, починаючи з дошкільного закладу, продовжуючи у школі та у ВНЗ [434, с 23].

Подібний досвід створення моделі шкільної правової освіти знаходимо і в інших загальноосвітніх навчальних закладах країни [339, с 10-11].

Діяльність педагогічного колективу Київської гімназії східних мов № 1 була спрямована на виконання Націо­нальної програми правової освіти населення, Національ­ної програми "Діти України", реалізації змісту Національ­ної доктрини розвитку освіти, забезпечення дотримання конституційних положень, законів України "Про освіту",

Становлення та р озвиток шкільної правової освіти (1991 -2007 роки)

"Про загальну середню освіту", Програми "Столична осві­та 2001-2005 роки", інших нормативно-правових доку­ментів, які регламентують сучасну освіту.

Серед завдань, які розв'язувала гімназія, - формуван­ня в особі сучасних школярів цвіту нації, конкурентнос-проможної особи, створення умов для самовизначення, самовиховання та самореалізації особистості - носія не тільки особистісних, сімейних, а й етнонаціональних, по-лікультурних, толерантних, громадянських, загальнолюд­ських цінностей [140, с 2-3].

За 2001-2005 pp. в Київській гімназії східних мов № 1 склалася певна система роботи педагогічного колективу в 1-11-х класах. Вона базувалася на затверджених МОН програмах з вивчення курсів: "Права дитини", "Права людини", "Практичне право", "Конституція України", ("Зростаємо громадянами"), "Основи правознавства", "Правознавство", "Ми громадяни України".

Також було створено власну програму системи позауро-чної діяльності вихователів, класних керівників, гімназій­ної бібліотеки, розвивалося учнівське самоврядування.

Учителі через різні навчальні предмети здійснювали правопросвітницьку роботу, виходячи з необхідності до­тримання в гімназистів правових обов'язків - важливої умови попередження правопорушень, шкідливих звичок, соціальної пасивності, переконань, що норми поведінки людини випливають із моральних, етичних, політичних, культурних нормативів суспільства. Учнів ознайомлюва­ли з абстрактнішими поняттями прав людини, що перед­бачало розуміння філософських, політичних і юридичних концепцій.

Розуміння прав людини і досвід у цій галузі був для молоді важливим елементом життєтворчості в демокра­тичному, правовому, плюралістичному суспільстві.

З початкової школи до випускного класу у свідомості гімназистів закріплювалися поняття, що пов'язані з пра­вами людини, конституційними нормами, міжнародни-

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

ми, європейськими стандартами прав дитини, прав лю­дини, національних меншин.

Важливий напрям роботи - ознайомлення школярів з останніми документами ООН, Ради Європи, рекоменда­ціями міжнародних конференцій із проблематики стано­вища дітей у світі, Європі, Азії [140, с 5].

Подібний досвід формування моделі правової освіти мали вчителі і в інших регіонах України. Так, зокрема, починаючи з 2006 p., розпочато впровадження іннова­ційних методів навчання у галузі правової освіти через розробку та включення до шкільних програм м. Львова мультимедійного спецкурсу "Права людини".

Використання мультимедійного спецкурсу дозволило унаочнити важкий для сприймання дітьми фактаж та дало можливість учителю використати вже розроблені конспекти уроків.

Від початку виконання проекту здійснювалася підго­товка інформаційного наповнення та розробка графічної оболонки мультимедійного спецкурсу "Права людини".

Також у межах проекту було проведено "круглий стіл" на тему "Використання мультимедійних технологій у ви­кладанні правознавства" за участю вчителів правознавс­тва м. Львова та фахівців міського й обласного управлінь освіти та експериментальні відкриті уроки за програмою мультимедійного спецкурсу "Права людини" у шести за­гальноосвітніх школах кожного району Львова та трьох гімназіях міста [ЗО, с 141].

За результатами експериментальних уроків було про­
ведено шість творчих майстерень для вчителів право­
знавства шести районів м. Львова на тему "Особливості
використання та впровадження мультимедійного курсу
"Права людини" задля ознайомлення освітян з перева­
гами використання мультимедійних програм у навчан­
ні учнів. ■ * '

Реалізацію проекту, як і планувалося, було закінчено у лютому 2007 р. розповсюдженням створеного мультиме-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

дійного спецкурсу "Права людини" у школах, ліцеях і гім­назіях м. Львова. Новий спецкурс було успішно впрова­джено у навчальних закладах м. Львова у 2007-2008 на­вчальному році,

У подальшій діяльності планувалася інформаційно-консультативна співпраця з учителями шкіл щодо робо­ти зі спецкурсом та впровадження запропонованих змін і доповнень.

Спробу концептуального визначення шкільної право­вої освіти знаходимо в м. Харкові. Так, цікавий досвід упровадження шкільної правової освіти у досліджуваний нами період мав Київський р-н м. Харкова, який реалі­зовувався у таких моделях:

> предметна (викладання правознавчих дисциплін):
"Правознавство" - 5-6 класи;

"Практичне право" - 8 клас; "Основи правознавства" - 9 клас; курс "Ми - громадяни України" - 10 клас; курс "Права людини" - 10-11 клас;

> міжпредметна;

> виховна (організація виховних заходів, позаурочної та позакласної виховної роботи);

> шституційна (організація життя шкільної громади, ді­яльність шкільного й учнівського самоврядування);

> проектна [351, с 5].

Також в області були сформовані і напрями правової освіти. Перший - правова освіта та виховання дітей, що відвідують дошкільні навчальні заклади.

Адже стало зрозуміло, що правовою освітою та вихо­ванням слід займатися з раннього дитинства, коли дити­на тільки вступає в колектив, учиться жити у суспільстві. Усвідомлюючи це, у дошкільних закладах було впрова­джено початкову правову освіту, яка передбачала прове­дення занять і заходів з початкової правової освіти від­повідно до вікових особливостей дітей. Такі заняття про­водилися у формі дидактичних ігор, бесід, виставок ма­люнків з правової тематики, розваг.

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

Саме такі форми роботи сприяли формуванню нави­чок правомірної поведінки, вихованню почуття відпові­дальності за свої вчинки й усвідомленню необхідності до­тримання правил. Організаторами такої роботи були ме­тодисти та вихователі дошкільних навчальних закладів.

Другий напрям - правова освіта та виховання учнів школи І ступеня. Добре відомо, що молодші школярі су­воріше, ніж дорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу поведінки. Принципи права цілком доступні ді­тям 6-9 років, треба тільки використовувати відповідні сюжетні приклади.

Форми роботи з такими дітьми розширювалися, пе­редбачали не тільки проведення бесід, виставок малюн­ків, а і проведення класних годин з обговоренням конк­ретних випадків із життя, які вимагали прийняття рі­шень дітьми, виховних заходів з використанням рольо­вих ігор, участі в конкурсах із правової тематики.

Одержані молодшими школярами правові знання у поєднанні з практичним дотриманням дисципліни і по­рядку в класі та за його межами відігравали важливу роль у становленні світогляду, моральному і правовому вихованні, формуванні правової культури учнів.

Організаторами у правовиховній і правоосвітній робо­ті були адміністрація школи, класоводи, лекторські групи старшокласників, психологічні служби навчальних за­кладів, бібліотеки.

Третій напрям - правоосвітня і правовиховна робота з учнями школи II ступеня. Робота в цьому напрямі була спрямована не тільки на поширення правових знань, а й на їх систематизацію. Так, з 2004-2005 навчального ро­ку, при підтримці Благодійного фонду "Харківські пра­вові ініціативи" у навчальних закладах району було впроваджено програму курсу "Основи правознавства" для 5-11 класів (авт. Л. М. Пилипчатіна, В. В. Астахов) |374]. Головна мета курсу у 5-8 класах - формування в учнів цілісного уявлення про державу і право, причини їх

виникнення, їх роль у житті окремої людини і суспільст­ва, історію розвитку та становлення української держа­ви, його конституційних основ. У 2004-2005 навчально­му році учні 5-х класів Київського р-ну почали першими вивчати курс "Основи правознавства", який дозволив ознайомити дітей із правами людини, правами дитини, міжнародними правовими документами, присвяченими захисту прав людини, висвітлити проблеми захисту прав дитини в Україні й у світі. У 2005-2006 навчальному році викладання курсу у 6-х класах було продовжено.

З 2001-2002 навчального року в усіх навчальних закла­дах цього району у 8-х класах викладався курс "Практичне право". Велике значення при організації занять з курсів "Основи правознавства" і "Практичного права" відігравало використання активних форм навчальної роботи: ділових ігор, дискусій, ситуаційних методик, парної роботи, роботи в групах. Такі методи дозволили учням включатися в акти­вний процес пізнання світу, людей і самих себе, формували уміння і навички характеризувати явища і процеси суспі­льного життя, знаходити інформацію, аналізувати й оці­нювати її, формувати й висловлювати свою власну думку, робити вибір і мати свою позицію.

У 9-х класах учні продовжували опановувати основи однієї з найважливіших для громадянина України наук "Основ правознавства". Розширювалися і форми вихов­ної роботи. Окрім класних годин і виховних заходів з правової тематики, учні брали участь в інтелектуальних іграх і правових конкурсах [322, с 20].

Відбувалися зустрічі з представниками кримінальної міліції, спеціалістами управління у справах неповнолітніх і районного управління юстиції. Учні 9-х класів постійно брали участь в олімпіадах з правознавства [374, с. 6].

Четвертий напрям - правоосвітня та правовиховна робота із старшокласниками. Учні старших класів не тільки мали можливість удосконалювати свої знання з правознавства на уроках курсів "Права людини" або "Ми - громадяни України", а й відвідувати факультативи з

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

правознавства, бути членами гуртків типу "Правозна­вець", відвідувати правовий лекторій. Учні старших кла­сів віддавали перевагу діяльнісно-практичним формам роботи: конференціям, диспутам, проведенню "круглих столів", створенню лекторських груп, які готували цикл бесід правової тематики для молодших школярів.

Проводилися зустрічі зі співробітниками правоохорон­них органів, фахівцями управління у справах неповнолі­тніх, також із фахівцями-юристами, викладачами юри­дичної академії ім. Я. Мудрого та педагогічного універси­тету ім. Г. Сковороди.

Щороку старшокласники Київського р-ну брали участь у правових конкурсах різного рівня: районному конкурсі творчих робіт із правової тематики, Всеукра­їнському конкурсі "Мої права", міському відкритому турнірі з правознавства.

Таким чином, ми бачимо, що в навчальних закладах району були створені умови для свідомої орієнтації учнів у сучасному світі, суспільстві; формування у них відпові­дної активної соціальної та громадської позиції, підгото­вки до майбутнього життя.

П'ятий напрям - правоосвітня робота з батьками. До роботи в цьому напрямі залучалися: адміністрація навча­льних закладів, класні керівники, учителі правознавства, шкільні психологи та представники правоохоронних і со­ціальних служб.

У кожному навчальному закладі діяли університети пра­вових знань для батьків. На батьківські збори запрошува­лися фахівці-юристи, проводилися консультації юристів благодійного фонду "Харківські правові ініціативи".

Шостий напрям - підвищення правової і професійної компетентності педагогів. Для того, щоб проводити гра­мотно й ефективно правоосвітню та правовиховну робо­ту, учитель має бути підготовлений, знати головні поло^ ження чинного законодавства, бути зразком для учнів і їх батьків.

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

Із цією метою для вчителів правознавства проводили­ся практичні семінари, на яких педагоги не тільки озна­йомилися з новими інтерактивними методиками, а й мали можливість спілкуватися з юристами фонду "Хар­ківські правові ініціативи". Також питання правової са­моосвіти вчителів постійно обговорювалося на педра­дах, учителі правознавства своєчасно проходили курси підвищення кваліфікації у Харківському обласному ін­ституті підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [318, с 5].

Отже, створена в Київському районі м. Харкова сис­тема впровадження безперервної правової освіти базува­лася на застосуванні як традиційних, так й інноваційних педагогічних технологій. Заслуговувала на увагу наскріз-ність запропонованої системи правової освіти - від до­шкільної освіти до свідомої необхідності підвищувати власну правову компетентність шляхом самоосвіти.

Не можемо обійти увагою у нашому науковому дослі­дженні питання концептуального визначення профільної правової освіти.

Профільне правове навчання - вид диференційованого навчання, яке передбачає облік особистих потреб, схиль­ностей і здібностей учнів; створення умов для навчання відповідно до їх професійного самовизначення; набуття певних правових знань для практичного їх застосування у повсякденному житті [318, с 6].

Мета профільного правового навчання - забезпечення можливості для рівного доступу учнів у набутті допрофе-сійної підготовки, навичок самостійної наукової та прак­тичної юридичної діяльності.

Основними завданнями профільної правової освіти є:

> створення умов для розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів учнів;

> забезпечення можливостей для їхнього життєвого та професійного самовизначення;

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

> забезпечення перспективних зв'язків між змістом
базової середньої та вищою професійною освітою відпо­
відно до обраного профілю.

Найактуальнішою серед іншого постала власне про­блема організації профільної правової освіти. Адже по­требувала визначення концепція розвитку юридичного профілю конкретної школи, яка передбачає:

> вибір видів правових дисциплін, які необхідно ви­вчати;

> співвідношення необхідності вивчення правознавс­тва в обсязі Державного стандарту із безперервною про­фільною правовою освітою;

> визначення послідовності вивчення правових дис­циплін у школі та у профільному ВНЗ.

На цьому етапі також дуже важливо методично забез­печити профільне навчання, а саме:

> здійснити відбір відповідних авторських програм;

> придбати підручники для школярів, зміст яких від­повідав би обраним авторським програмам.

Потребує й нормативно-правового забезпечення про­фільне правове навчання у школі. А це підготовка від­повідної документації та внесення коректив до навча­льного плану.

Очевидно, що логічним у побудові профільного правово­го навчання в школі є кадрове забезпечення. Адже необ­хідність підбору вчителів-фахівців у відповідній Галузі знань, залучення фахівців-практиків відіграє значну роль.

Чималий досвід із концептуального визначення та впровадження у навчальний процес у досліджуваний пе­ріод був накопичений у Харківській обл. [318, с. б].

У Харківському ліцеї "Професіонал" ідей створення юридичного відділення реалізовувалася поступово за під­тримки засновників й адміністрації. Було створено та впроваджено концепцію безперервної правової освіти для всіх ліцеїстів, незалежно від профілю навчання. Діти набували знань загального правового характеру та виро­ди

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

бляли навички практичного застосування. Потім пере­йшли до створення профільного правового відділення.

Профільна правова підготовка починалася з викла­дання ознайомлювального курсу з базової дисципліни "Основи теорії держави та права".

У ліцеї "Професіонал" основи теорії держави та права вивчалися у 8-му класі. Це теоретична і, на наш погляд, найскладніша із правових наук. Проте завдяки знайомс­тву з нею у дітей вироблялося правове мислення, вони швидко засвоювали загальнотеоретичні знання. При на­бутті знань з галузевих наук використовували базові знання з теорії права.

У 9-му класі профільного правового відділення ліцею вивчалася базова дисципліна національного права - "Ос­нови Конституційного права України та зарубіжних кра­їн". Без вивчення цієї галузі не можна було опанувати конкретні правові дисципліни. Адже конституційне пра­во дає основи знань з багатьох галузей права.

У 10-му та 11-му класах вибір галузевих дисциплін варіювався залежно від кількості годин, передбачених у навчальному плані для вивчення правових дисциплін, побажань дітей та їхніх батьків, можливостей залучен­ня фахівців.

Наприклад, у 10-му класі вивчалися "Основи цивільно­го та сімейного права", "Основи адміністративного пра­ва" й "Основи екологічного права". Курси "Основи трудо­вого права" та "Основи кримінального права" діти опа­новували в 11-му класі.

Підручники, навчальні посібники та дидактичні мате­ріали з окремих правових дисциплін, адаптовані для школярів, існували лише з деяких правових наук (напр., з конституційного права). З огляду на це у ліцеї викорис­товували нормативно-правові акти: Конституцію, кодек­си, закони. Це мало сенс і з погляду навчання учнів пра­вил користування нормативною літературою. Частину необхідних знань діти отримували з базових підручників з основ правознавства для 9-го класу.

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в УкраТні

Нормативно-правове забезпечення профільної право­вої освіти було вирішено адміністрацією ліцею з ураху­ванням запропонованих обсягом положень концепції профільної правової освіти та можливостей, передбаче­них нормативними документами органів освіти, внут­рішніми документами ліцею. Розв'язано було й кадрове питання. У кінці 90-х pp. XX ст. проблема з викладаць­кими кадрами стояла дуже гостро. Адже мало місце не­велике навчальне навантаження (а, відповідно, і неви­сока оплата праці), відсутність профільної підготовки у ВНЗ. Однак у перше п'ятиріччя XXI ст. і цю проблему вдалося подолати. Безпосередня підготовка фахівців для освітньої галузі здійснювалася на правовому факу­льтеті Харківського національного педагогічного уні­верситету ім. Г. С Сковороди та юридичному факуль­теті Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна [375, с 2].

Окрім того, залучалися до роботи фахівці вищої шко­ли, зацікавлені у підготовці учнів. Запрошували їх для викладання окремих лекцій або спецкурсів. До того ж традиційними для ліцею були зустрічі з практичними працівниками - у межах декади права, під час прохо­дження практики і на окремих заняттях. Зазвичай це батьки учнів, які працювали на безкоштовній основі. Вирішальним стало те, що вони були зацікавлені у ре­зультатах праці.

Отже, поглиблене вивчення окремих предметів дійсно необхідне для учнів, які чітко визначилися з вибором професії. По-перше, спеціалізація дає певну допрофесій-ну підготовку. По-друге, під час вивчення профільних дисциплін дитина може визначити, наскільки цікава їй обрана професія, перевірщги свої здібності до вивчення тих або інших наук. І, по-третє, знижується навантажен­ня з вивчення предметів, які навряд чи стануть у пригоді в подальшій професійній діяльності.

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

Для інших учнів, що ще не визначилися з майбутньою професію, навчання на профільному відділенні звужує можливість вибору, особливо, якщо всі класи у паралелі мають профільну спрямованість. До того ж, часто трап­ляється, що учні обирають фах та вступають до ВНЗ аб­солютно іншого профілю, тому найоптимальнішим, на наш погляд, є поєднання спеціалізації із загальною осві­тою, підготовкою юних громадян до життя.

Профільна правова освіта по суті є унікальною. Навіть якщо учень не визначився у життєвому виборі, вивчення наук правового профілю сприяє набуттю навичок само­стійного розв'язання певних юридичних питань у пода­льшому житті.

Продовженням концептуального визначення та моде­лей шкільної правової освіти стало обґрунтування ви­кладання у школах курсу "Громадянська освіта", яке ак­тивно розпочалося з 2004 р. Спричинено це було увагою до реформування громадянської освіти, зумовленою по­требами розбудови громадянського суспільства. Якщо раніше в її основу покладалися партійно-ідеологічні за­сади, то на початку розвитку України у XXI ст. акценти зміщувалися в бік цінностей, що сповідувалися в грома­дянському суспільстві. З розвитком громадянське суспі­льство дедалі активніше перебирало на себе функції, що раніше належали державі. Домінуючу роль стали віді­гравати громади різних рівнів, у яких громадяни стали спільно ухвалювати вирішальні рішення. Ефективність такої схеми визначалася рівнем громадянської культури всіх членів суспільства.

Центральне місце у формуванні громадянської культу­ри стало належати громадянській освіті. На громадянсь­ку освіту спрямовувалася окрема освітня галузь "суспіль­ствознавство", до складу якої входили предмети та курси з історії України та світу, українознавства, економіки, права тощо.

Концепція широкомасштабного проекту "Освіта для демократії в Україні" була розроблена групою українсь-

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

шшкаштшшштшвшшяшшшшя^ш^шашшиашшшшишяшашшшшшша*

ких науковців і педагогів у межах, що були частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, яку підтримували уряди СІЛА та ЄС [257, с 6J. Метою проекту стало сприяння впровадження освіти для демократії в середніх навчальних закладах України. Цей проект окреслив концептуальні межі системи грома­дянської освіти в Україні: її мету, завдання, основні прин­ципи, зміст, форми, методи та шляхи впровадження.

На початок XXI ст. українське суспільство потребувало такої форми політичної організації, яка б забезпечувала розкриття творчого потенціалу людини. Це можливо було лише за умови вільного, демократичного устрою, де про­відною була б максима "вільна людина - розвинене гро­мадянське суспільство - сильна держава".

Громадянська освіта - спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демок­ратії. Громадянська освіта стала складною динамічною системою, що поєднала:

> громадянські знання, на основі яких формувалися уявлення про форми і способи функціонування громадя­нина в політичному, правовому, економічному, соціаль­ному та культурному полі демократичної держави;

> громадянські уміння і досвід участі у соціально-політичному житті суспільства та практичного застосу­вання знань;

> громадянські чесноти - норми, настанови, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного сус­пільства [139, с 12].

Як процес розвитку і розповсюдження громадянська освіта стала широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Багатий досвід громадянської освіти раніше було накопичено у країнах зрілих демократій, однак він не міг бути автоматично перенесений в українську освітню практику, тому на початку XXI ст. в Україні було* зробле­но низку кроків щодо впровадження системи демокра­тичної громадянської освіти, підготовлено пробні підруч-

Сгановленн^^озвитом!^

ники, які проходили апробацію [22, с. 3-6]. Завдання формування громадянина України ставилися в низці концептуальних і нормативних документів, виховний йо­го аспект був розроблений і представлений у проектах концепцій громадянського, національного і патріотично­го виховання в Україні. Питання громадянської освіти знайшли також відображення в концепції дванадцятирі­чної освіти, у якій школа визначалася осередком форму­вання громадянськості, що мала сприяти розвитку демо­кратичної політичної культури, формуванню громадян­ської компетентності, політико-правових знань, політич­них умінь, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних прин­ципів життя та пріоритету прав людини.

Мета громадянської освіти - створити умови для форму­вання особистості, громадянина України, якому притаман­ні демократична громадянська культура, усвідомлення цінності свободи, прав людини, відповідальність, готов­ність до компетентної участі у громадському житті [93].

У нашому дослідженні поряд із соціальною та культурною сферами, найбільшу увагу приділено правовій сфері грома­дянської освіти. До неї у цій концепції належать:

> уявлення про: механізми функціонування політичної системи та влади в Україні; особливості взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування та їх відповідальність перед громадянами; права людини, механізми їх захисту; головні правові норми, що визна­чають правочинну поведінку особи в Україні;

> інтелектуальні вміння: критично сприймати інфо­рмацію, самостійно її аналізувати; ухвалювати виважені рішення з урахуванням норм і цінностей громадянського суспільства; реалізовувати та послідовно обстоювати свої права; використовувати засоби громадського впливу на владні структури;

> настанови та цінності: усвідомлення себе як грома­дянина і патріота України; лояльне і водночас вимогливе ставлення до влади; активна позиція щодо необхідності

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

участі в демократичних перетвореннях; усвідомлення абсо­лютної цінності прав людини, свободи особистості;

> досвід участі: уміння реалізувати право на участь у виборах та інших формах демократії; участь у дискусіях із гострих питань, що стосуються політичної ситуації в Україні та світі [139, с 12].

Громадянська освіта у школі здійснювалася засобом цілеспрямованого впливу на організацію навчально-виховного процесу за низкою напрямів.

Перший напрям передбачав ознайомлення школярів з елементами громадянської освіти, починаючи вже у школі І ступеня з пропедевтичних курсів. Окремий курс громадян­ської освіти було введено в школі II і НІ ступенів. Він був інтегрованим, своєрідним узагальнюючим тренінгом з пи­тань демократії на порозі самостійного життя молодого громадянина. Певні знання щодо теоретичних засад демо­кратії, історичного досвіду і життя демократичних сус­пільств, політичної системи та конституційного устрою української держави, взаємозв'язку політичної та економі­чної системи, соціальної структури та норм соціальної вза­ємодії, прав людини і механізмів їх захисту, тенденції роз­витку світового культурного процесу включалися до варіа­тивної частини курсів "Права людини", "Людина і світ", "Основи економіки" тощо.

Наступний напрям передбачав уведення змісту грома­дянської освіти до вже існуючих шкільних предметів. Зо­крема, шляхом розробки тематичних блоків-модулів у курсах суспільно-гуманітарного циклу: історії України, всесвітньої історії, основ правознавства, української та зарубіжної літератури. Також упроваджувалися окремі елементи змісту громадянської освіти до курсів іноземної мови, географії, предметів природничо-математичного циклу тощо [95, с 4-6].

Головну роль у реалізації громадянської освіти мали відігравати освітньо-виховні заклади:

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

> дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навча­льні заклади, професійно-технічні навчальні заклади;

> ВНЗ І—IV рівнів акредитації, позашкільні навчальні заклади;

> заклади й установи культури, громадські (неурядові) організації.

Причому на шкільні роки припадав ключовий період у формуванні громадянської культури, громадянських цін­ностей, самоусвідомлення молодої людини, включаючи національну свідомість. Базові цінності світогляду моло­дого громадянина демократичної держави формувалися в сім'ї, тому особлива роль у формуванні громадянськості належить сімейному вихованню. Виконували завдання громадянської освіти та просвіти також засоби масової інформації, пропагуючи ідеї громадянськості, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні теле- та ра­діопередачі.

До виконання завдань громадянської освіти залучали­ся різноманітні благодійні і філантропічні організації та фонди, які підтримували фінансово й організаційно на­вчально-виховні заходи, конкурси, семінари, тренінги, надавали гранти для розробки науково-методичних ма­теріалів, посібників, підручників, публікацій тощо.

У такий спосіб реалізовувалася навчально-виховна мо­дель, у якій взаємодіяли всі складові процесу виховання громадянина: сім'я, навчальні заклади всіх рівнів і типів, соціальні партнери, об'єднання громадян, засоби масової інформації.

У березні 2005 р. було розпочато проект "Громадянсь­ка освіта - Україна", що фінансувався ЄС у межах про­грами Tacis. Проект мав на меті сприяти як формуван­ню системи демократичної громадянської освіти в Укра­їні, так і загалом, завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітньо­го, соціально-політичного, економічного і правового простору [257, с. 8].

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

Навчальний предмет "Громадянська освіта" для 9-11 класів упроваджено у 2004-2005 навчальному році [96, с 8]. Він мав належне методичне забезпечення: про­граму та підручник [22, с 4-8; 303, с. 21-24].

У 2006 p. педагоги разом з науковцями розробляли і проблеми концептуального визначення викладання кур­су "Права дитини". Причому не лише у 8 класі, а у 5-8 класах [429, с 6].

Таким чином, можемо констатувати, що у багатьох школах країни робилися та робляться спроби концептуа­льного визначення шкільної правової освіти. Однак зага­льнодержавна концепція шкільної правової освіти, яка б могла визначити форми та методи правового навчання, зміст правової освіти, підготовку педагогічних кадрів для викладання правознавства у школі тощо у Досліджува­ний період була відсутня. Відсутність такого документа гальмувало поширення шкільної правової освіти. Очеви­дно, що його створенням мали б займатися профільне Міністерство освіти і науки України, Міністерство юсти­ції України, науковці та педагогічні колективи загально­освітніх навчальних закладів.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 64; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!