Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

загальноосвітній школі цьому сприяє вивчення предмета "Основи правознавства".

У грудні 2003 р. широко обговорювалася модель шкі­льної правової освіти загальноосвітньої школи № 5 м. Біла Церква Київської обл., де авторським колекти­вом школи під керівництвом директора О. І. Садаєвої розроблено проект "Правова освіта", який передбачав концептуальне визначення формування нового, вищого рівня правової культури особистості, виховання емоцій­но-оціночного ставлення до права і правопорядку, умін­ня жити з людьми і серед людей, орієнтуючись на норми права і не виходячи за межі закону. Предмет викладав­ся за рахунок варіативної частини навчального плану [299, с 18-21].

Автори проекту "Правова освіта" передбачили ство­рення системи правового навчання і правового вихован­ня з 1 по 11 клас, яка побудована з урахуванням вікових і психологічних особливостей школярів, а головне - від­повідно до вимог часу та потреб суспільства. Як наслідок, упродовж 2000-2004 pp. жоден учень школи не стояв на обліку у дитячій кімнаті міліції.

І хоча на початковому етапі цієї програми не відбува­лося докладного тлумачення тих або інших законів, усе ж у цій школі учнів наштовхували на роздуми, спонукали ставити юридичні питання, докопуватися до суті.

У цьому загальноосвітньому навчальному закладі ро­зуміли доцільність вивчення правознавства саме з 1 по 11 клас. Причому вивчення дисципліни в 10-11 класах пов'язувалося з більшим розумінням предмета школяра­ми та відповідним ставлення до його вивчення. Адже бі­льшість управлінь юстиції України у своїх дослідженнях неодноразово відзначали невідповідність віковим особ­ливостям школярів підручників, громіздкість і складність їх основних понять, важких для запам'ятовування та ро­зуміння школярами.

На аналізі концептуальних засад моделі правової осві­ти у Білій Церкві хочемо зупинитися детально, адже вони передбачили створення системи правової освіти, на­вчання і виховання, спрямованої на формування нового, вищого рівня правової культури особистості. Наріжним стрижнем цієї культури була правосвідомість особистості, яка включала отримання системних наукових знань про право, правопорядок і його охорону та виховання емо­ційно-оціночного ставлення до права і правопорядку.

Зазначена характеристика правової культури як кін­цевого результату правової освіти і правового виховання обумовлювала необхідність її системного впровадження у школі. Саме так визначила стратегію правової освіти в державі Національна програма правової освіти населен­ня, про яку говорилося вище. Надаючи правовій культурі особливу роль у формуванні засад громадянського суспі­льства, вона передбачила неперервність правової освіти з 1-го по 11-й класи загальноосвітньої школи.

Варто зазначити, що на 2003 р. у Київській обл. було створено цілісну систему правоосвітньої роботи зі шко­лярами. Так, курс "Правознавство" викладався за базо­вим навчальним планом у 9-х класах, крім цього, в 11-12 класах загальноосвітніх навчальних закладах області. Курс "Практичне право" у 8-х класах викладався за ра­хунок варіативної частини, причому одним з авторів підручника стала директор Васильківської школи № 8 І. М. Гейко [286, с 3-5]. Позитивним був також досвід викладання у 8-х класах 16 шкіл Києва курсу "Практичне право"; викладався й розроблений юридичною клінікою Київського інституту МВС України спецкурс правової просвіти "Практичне право: протидія насильству" [25, с 5]. Ці курси мали і превентивний характер.

Поглиблено вивчалося право у дев'ятьох школах, двох гімназіях, п'ятьох ліцеях області. У м. Києві діяв 21 юри­дичний профільний клас, де навчалося 1287 учнів. З юри­дичним профілем - Фінансово-правовий і Юридичний лі­цей Національної академії МВС (Солом'янський р-н) та

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 53; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!