Теоретичні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти України

Концептуальні засади розвитку та моделі шкільної правової освіти в Україні

щаашшшашяштя^шашшшшшяштшвшаашиишшшйшшшшштшшшшш

льним вимогам до сучасної шкільної правової освіти. Причому у кожній із досліджуваних країн склався цикл суто правових дисциплін та дисциплін, які містять еле­менти правової освіти інтегрованої в інші предмети, по­чинаючи з 1 і до 11 класів.

Разом із проголошенням незалежності України україн­ськими вченими розпочато розробку концептуальних за­сад правової освіти населення та шкільної правової осві­ти зокрема. Адже зміни в соціально-економічному та по­літичному житті країни, будівництво правової держави вимагали відповідного наукового супроводження.

"Програма правової освіти населення України" фак­тично окреслила концептуальні засади розвитку право­вої освіти населення [273]. Однак окремі науковці ви­словили думку про те, що її назва не відповідає тим за­ходам, які передбачені. Вони вважали, що в проекті концепції правової просвіти населення між поняттями правова освіта і правова просвіта були суттєві відмінно­сті [49, с 28]. І те, про що йшлося в Програмі 1995 p., було не так правовою освітою, як правовою просвітою населення України, тому, переконували вони, що мало йтися про підготовку нової Концепції правової просвіти, а не правової освіти громадян України, з метою надан­ня їм послуг у справі набуття необхідних для життєзабе­зпечення правових знань.

Термін правова просвіта запроваджено в нормативну практику Указом Президента України "Про заходи щодо відзначення другої річниці Конституції України" від 17 червня 1998 р. [358, с 1]. Необхідність докорінних змін у формуванні правової свідомості громадян України, при­ведення її до рівня правової свідомості громадян провід-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

них країн Європи потребували глибокого її осмислення, тому необхідно було з'ясувати поняття, природу, функції і значення правової просвіти громадян, її особливості і можливості розвитку.

Варто зазначити, що в 1997 р. з ініціативи Міністерст­ва юстиції України та Академії правових наук України, як уже зазначалося вище, було підготовлено проект Загальної концепції правової реформи в Україні, п. 4 (розд. VIII), присвячений формуванню традицій поваги до закону і законослухняності громадян [49, с. 29]. Просвітницька ро­бота із правових питань серед громадян передбачалася і проектом Концепції державної правової політики в галузі прав людини, підготовленої Міністерством юстиції Украї­ни того ж таки 1997 р. На початку 1998 р. Міністерство юстиції України сформувало групу науковців і практич­них працівників на чолі з тодішнім міністром юстиції України С. Р. Станік для підготовки проекту окремої Кон­цепції правової освіти громадян України.

Науковці виходили з того, що, насамперед, треба було чітко визначитися: що вкладається в поняття правова освіта і правова просвіта громадян. У "Програмі право­вої освіти населення України" 1995 р. зазначалося, що "правова освіта населення - процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності та правопорядку. Правова освіта -це необхідний елемент правової культури" [49, с ЗО]. І далі: "Усі громадяни мають право на набуття необхідно­го їм мінімуму правових знань." Проте чи були тотож­ними поняття правова освіта і правова просвіта? Осві­та, як відомо, є процесом розвитку і саморозвитку осо­би, пов'язаним з оволодінням соціально значимим до­свідом людства, втіленим у знаннях, уміннях, творчій діяльності й емоційному цілісному ставленні до світу, необхідною умовою діяльності особи і суспільства щодо збереження і розвитку матеріальної та духовної культу­ри. Головний шлях набуття освіти - навчання і самоос-

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!