Загальна характеристика проблем становлення та розвитку

шкільної правової освіти в Україні _____________________________________

Разом із цим, варто зауважити, що у 40-50-х pp. XX ст., розширюється мережа шкільної освіти, контин­гент учнів, педагогічних кадрів, матеріальна база. У цей період у радянській Україні було запроваджено загальну початкову освіту.

У 50-60-х pp. XX ст. завданням шкільної освіти було впровадження обов'язкової семирічної (восьмирічної освіти) у сільській місцевості та десятирічної освіти у мі­сті й до 1970 р. перейти до загальної середньої освіти в країні. У цей самий час багато уваги приділяється зв'язку школи з виробництвом. Важливе значення для загальної середньої освіти цього періоду стало ухвалення у 1973 р. Верховною Радою СРСР "Основ законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту" [222, с 93-94]. У подальші роки принцип трудового виховання в загально­освітній школі був переважаючим в Україні.

У 70-ті pp. XX ст. спостерігалося поступове збільшення кількості студентів і викладачів у юридичних вищих і се­редніх спеціальних навчальних закладах республіки, ви­давалися нові підручники й навчальні посібники. Усе ж у якості підготовки студентів для практичної роботи істот­них зрушень не відбулося [389]. В управлінні цими закла­дами процвітав формалізм, навчальний процес був надто політизований та ідеологізований [436, с 4-8]. Єдиним важливим кроком держави середини 70-х pp. стало вве­дення у структуру шкільної програми курсу "Основи ра­дянської держави та права", який був покликаний не фо­рмувати правові знання й уміння, а лише ознайомити уч­нів із соціалістичним способом життя та господарювання.

Необхідно наголосити, що одразу після розпаду СРСР у 1991 р. і його політичної системи перед українським сус­пільством постала проблема створення нової правової си­стеми. Це безпосередньо стало причиною переопрацЮт вання теоретичної та навчально-методичної бази викла­дання правознавства у школі. Першочерговою на той час

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки) ____

стала проблема методичного забезпечення навчального процесу викладання правознавства у школі, ознайомлен­ня учнів з нормативно-правовою базою, що постійно оновлювалась, адже певний час навчання велося за за­старілою програмою. Однак уже за часів незалежності в Україні зроблено чимало науково-обґрунтованих пропо­зицій щодо зміни застарілої системи викладання право­знавства у школі, зокрема, у 9 класі.

У період перебудови в СРСР й УРСР дуже пожвавилася діяльність різноманітних громадських організацій, активно створювалися партії, правозахисні організації, які крити­кували радянський лад і тоталітарну радянську державу.

У зв'язку з поширенням правозахисного руху у другій половині 80-х pp. XX ст. в СРСР важливу роль у розвитку правової освіти починають відігравати правові громад­ські організації. Вони виступали з пропозиціями щодо зміни правової освіти в Україні, зокрема і шкільної.

Так, суттєву допомогу Міністерству освіти України у підготовці юридичних кадрів і становленні правової освіти почала надавати утворена в 1989 р. Українська Асоціація викладачів права [293, с 33]. Дедалі помітні­шою у справі розвитку юридичної науки й шкільної пра­вової освіти стала діяльність створеної у 1991 р. Спілки юристів України (СЮУ) [88].

Так, зокрема, на початку 90-х pp. XX ст. за безпосеред­ньої участі фахівців СЮУ проводилися "круглі столи", де обговорювалися актуальні проблемні питання, що стосува­лися різних галузей права. У їх роботі брали участь учені-юристи, представники різних навчальних закладів і науко­вих установ, юристи-практики, народні депутати України й інші зацікавлені особи. Метою діяльності таких "круглих столів" стало формування на рівні держави особистості з високою правосвідомістю та правовою культурою. На цих наукових форумах обговорювалися питання організації правової освіти населення, розробки для кожної категорії населення приблизних навчально-тематичних планів пра-

Загальна характеристика проблем становлення та розвитку шкільної правової освіти в Україні

вового навчання. Створювалися програми і для школярів. На початок 90-х pp. XX ст. у школах навчальну дисципліну "Правознавство" вивчали лише у 9 класі, коли школярам у середньому було по 14-15 років, однак, на думку вчених-правників СЮУ, елементарні знання до цього віку вони вже повинні мати. Більше того, програмний курс не був обов'язковим для вивчення в усіх українських школах, то­му вони висували тезу про доцільність уже з 10 років, тобто з 5 класу, надавати дітям необхідні знання про право. Пропонувалося також вивчати курс "Правознавство" не один рік, як було передбачено діючими на той час шкіль­ними програмами, а сім років. Учені-юристи сходилися на думці, що неповнолітні, залежно від віку, мають знати, які є види правопорушень, які особливості їх праці, які права й обов'язки щодо них мають батьки тощо. Разом з тим, учені-правники СЮУ розуміли, що забезпечити такий без­перервний процес навчання школярів на той час було не під силу школам, оскільки вчителі, які викладали "Право­знавство", переважно не мали юридичної освіти, читали правовий курс одночасно з історією і, крім того, не були юристами-практиками. З огляду на це ученими висловлю­валися думки щодо необхідності для викладачів юридич­них дисциплін загальноосвітніх і професійно-технічних за­кладів проводити навчально-методичні семінари із залу­ченням юристів-практиків. Роз'яснювальну роботу пропо­нувалося також проводити і серед батьків, яким виклада­лися відповідні знання з права.

Оскільки осередки СЮУ функціонували майже в усіх ре­гіонах країни й у її складі були представники всіх напрямів юридичної діяльності, то це все відіграло важливу роль у становленні шкільної правової освіти всієї України.

Правники Спілки займалися розробкою навчально-тематичних планів правового навчання, брали участь у. проведенні соціологічних опитувань серед різних верств населення з метою уточнення кола питань про правові

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

^т^штттштшттяттшшттшттштшттттшяввтвтящяттт

знання, які вони мали засвоїти, отримуючи правову під­готовку. Зазвичай за результатами таких досліджень планували подальшу роботу з правової освіти. Із цією ме­тою СЮУ залучала до роботи вчених різних наукових установ [300].

Так, найдієвішим органом, який співпрацював із Спі­лкою у цьому напрямі була Всеукраїнська міжвідомчо-координаційна методична рада з питань правової освіти населення [25, с. 5]. Важливо згадати й Українську прав­ничу фундацію (УПФ) [89]. Остання, починаючи з момен­ту створення з травня 1992 p., активно сприяла станов­ленню шкільної правової освіти в Україні. Так, у межах Освітньої програми "Конституція України" у 1997 р. Фун­дація видрукувала і поширила у школах один мільйон примірників тексту Конституції України і Конституції в малюнках для учнів початкових шкіл.

У січні 1998 р. було проведено тритижневий семінар для молодих викладачів консгиттуційного права. Участь у заході взяли представники 18 юридичних навчальних закладів з різних регіонів України. У 1998-1999 pp. у містах Черкаси та Львів було проведено два навчальні семінари для вчите­лів і методистів середніх шкіл [313]. Щ заходи було присвя­чено питанням викладання у середній школі курсу "Основи правознавства" та, зокрема, висвітлення в межах цього ку­рсу положень Конституції. За сприяння УПФ видано і на­вчально-методичний посібник "Конституція України і осно­ви правознавства в школі: книга для вчителя" (40 тис. примірників). Було також підготовлено та видано накладом 7 тис. примірників підручник "Конституційне право Украї­ни". Улітку 1999 р. накладом 3 тис. примірників був опуб­лікований довідник "Державний лад країн світу". Підготов­лено серію із шести просвітницьких відеопрограм під на­звою "Наш вибір", у яких відомі українські науковці й професори права представляли окремі основні положення та ідеї, що втілені в Конституції держави. Щ відеофільми були передані для показу майже до ЗО регіональних телеві-

Загальна характеристика проблем становлення та розвитку

шкільної правової освіти в Україні

_Яіі^_наннв^_в^_{ванвшаВ}іі_{НВВВіаіавваааа}і^_{ваваЕаіВ}мв^_вв^_в^_ВВВв

зійних компаній, а також до понад 50 шкіл та закладів під­вищення кваліфікації працівників середньої освіти [89].

У напрямі реалізації Програми "Український центр прав людини" УПФ було створено спеціальний навчальний курс "Права людини", який був схвалений Міністерством освіти України і почав із середини 90-х pp. факультативно викла­датися у 10-11 класах середніх загальноосвітніх навчаль­них закладів України. Також було підготовлено навчальний посібник "Права людини", методичні рекомендації для вчи­телів загальноосвітніх шкіл, гімназій і ліцеїв, який вийшов друком у 1996 р. накладом 4 тис. примірників і був розпо­всюджений МОН в усіх областях України. Наприкінці 1997 р. за сприяння УПФ було завершено роботу над під­ручником для школярів, що розроблявся відповідно до на­вчальної програми з курсу "Права людини". Він став допо­вненням попереднього навчального посібника. Підручник мав гриф Міністерства освіти, вийшов у світ у вересні 1997 р. накладом 5 тис. примірників і був безкоштовно поширений у школах України. Також УПФ узяла участь у підготовці та написанні підручника "Основи правознавст­ва" для учнів 9 класів, який вийшов друком у листопаді 1997 р. накладом 400 тис. примірників.

Отже, у напрямі розбудови шкільної правової освіти УПФ було підготовлено збірку законодавчих актів щодо утримання в'язнів, програму курсу "Права людини" для уч­нів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, посібник "Права людини", методичні рекомендації для вчи­телів загальноосвітніх шкіл, гімназій і ліцеїв, підручник "Права людини" для учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій, а також ця установа вела активну правовиховну й освітньо-просвітницьку роботу [89]. "Крім громадських правничих організацій, до процесу створення нової системи шкільної правової освіти долу­чилися й МОН України, Міністерство внутрішніх справ України, Мін'юст України.

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

шшшшшя/швшшявшшяшшшшшашшашшавшшшшшшаяшшашшшаши^шшаш

Так, у червні 1993 р. відбулася спільна Колегія Міністер­ства внутрішніх справ України, Міністерства освіти Украї­ни, Міністерства України у справах молоді і спорту, на якій розглянуто стан роботи органів МВС, освіти у справах мо­лоді і спорту із запобігання злочинам і правопорушенням неповнолітніх [406, арк. 225-228]. Ця Колегія зібралася у зв'язку зі збільшенням правопорушень підлітками. Адже у 1992 р. підлітками було скоєно 34,9 тис. злочинів, що на 21,3% більше ніж у 1991 р. [406, арк. 229]. З огляду на вищезазначене нам цікаве рішення цієї Колегії, яке було спрямоване на поліпшення правової освіти у країні. Зок­рема, ішлося про необхідність посилення правовиховної роботи учнівської молоді. Пропонувалося у навчальних планах загальноосвітніх шкіл, починаючи з 1993-1994 на­вчального року, передбачити збільшення кількості годин для викладання правознавства, більше того, зарахувати правознавство до обов'язкових дисциплін навчального плану (державний компонент) загальноосвітніх шкіл і про­фесійних навчальних закладів [406, арк. 225]. Крім того, рекомендовано було сприяти включенню до навчальних планів за рахунок шкільного компоненту факультативів, курсів правового спрямування [406].

У 1992-1993 навчальному році, тобто одразу після про­голошення незалежності України, у 9 класі у навчальних планах було запропоновано викладання курсу "Правознав­ство" за двома програмами: "Основи української держави і права" [233, с 21-30], "Основи держави і права України" [194, с 37-49]. Це було здійснено за аналогією до попере­дніх років, коли курс "Основи радянської держави і права" із середини 70-х pp. вивчався у цьому ж класі, звісно, з урахуванням політичної ситуації, що склалася після серпня 1991 р. Теоретичне обґрунтування викладання зазначеної дисципліни було зроблено науковцями Інституту держави і права АН України та Українською Асоціацією викладачів права [295, с 33]. Учителі мали можливість обирати, за

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 54; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!