Докази і доказування

дослідженню та порядок їх дослідження (ст. 349 КПК). На суд покладається обов'язок постановити законне обгрунтоване та вмотивоване судове рішення (ч. І ст.370К1С ). Випок обґрунтовується лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засідан­ні ґч З ст 370 КІШ На головуючого покладається обов’язок спрямувати судовии розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження (ч. 1

^СТ' ОтжеПнаведені законодавчі вимоги до визначення місця та ролі суду у процесі показування дають можливість зробити висновок, що суд у судовому розгляді Тяктивним учасником процесу доказування, досліджуючи докази, здійснюючи їх пепевірку (ст 363 КПК) оцінку (ст. 94 КПК) та ухвалюючи на підставі цього від­чідне рішення Такий підхід обумовлений також тим, що суд виступає гарантом поновлення порушених прав і законних інтересів особи, яка у кримінальних про­вальних відносинах з органами що ведуть досудове розслідування, не виступає півноправним суб’єктом а тому й баланс приватних і публічних інтересів під час судового розгляду може,бути забезпечений лише за умови процесуальної актив-

^Н0СТаки^Дм^Учином досліджуючи докази (здійснюючи їх перевірку) і оцінку, суд ма. ппаво отоимувати докази: 1) коли це прямо випливає із закону (наприклад, право суду шпучити проведення експертизи (ч. 2 ст. 332 КПК)); 2) за клопотанням сторони кри­шильного провадження; 3) якщо це необхідно для уточнення доказів, наданих сто­ронами; 4) якщо це необхідно для достовірного формування знання з питань, що піГягають вирішенню у вироку (причому ці правомоччя мають реалізуватися у меж­ах дослідження доказів, що представлені сторонами).

Елементом процесу доказування є також перевірка доказів. Перевірка (дослі-дженняї доказів провадиться шляхом їх аналізу, зіставленнях з іншими доказами, що може ппизвести до висновку про необхідність збирання нових доказів, які підтвер­дить або спростовують докази що перевіряються. Отже, особливість перевірки покалів полягає в тому що вона здійснюється як логічним, тобто розумовим шляхом, так і за допомогою практичних дій, які можуть бути пов’язані із збиранням нових доказів відповідно до закону (ст. 93 КПК).

Шп'евірка доказів здійснюється як тими суб’єктами, що їх зібрали, так і іншими ™гниками кримінального провадження. Наприклад, докази, які зібрав слідчий, пере-кГяються прокурором під час погодження клопотань, або затвердження обвинуваль­ного акта Під час судового розгляду докази, зібрані сторонами кримінального про­вадження. перевіряються (досліджуються) судом.

ТТепевіпка провадиться з метою з’ясування питання про належність доказів, до­пустимість достовірність а їх сукупність - з точки зору достатності. Логічний шлях пепевіоки доказів полягає в аналізі та вивченні змісту кожного доказу окремо, а також вставленні з іншими зібраними доказами. Так, при аналізі показань свідка слідчии Всовує чи правильно він сприйняв спостережену ним подію, чи немає протиріч в його показаннях Одночасно ці показання зіставляються, наприклад, з показаннями піптпюваного потерпілого і в разі виявлення розбіжностей, слідчий має право про­вести одночасний допит цих,осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх пока­заннях (ч.9ст. 224 КПК).

Глава 7

Перевірка кожного окремого доказу, усунення тих, які не відповідають вимог закону, збирання нових доказів є необхідною умовою формування сукупності дока:

Найважливішим елементом процесу доказування є оцінка доказів. Оцінити і кази - означає з’ясувати їх переконливість, силу, їх придатність бути підставою і того, щоб зробити висновки, ухвалити рішення. Інакше кажучи, оцінка доказів -здійснювана в логічних формах розумова діяльність, пов’язана із встановленням і лежності, допустимості, достовірності та достатності доказів, зібраних під час і судового або судового провадження, а також визначенням їх значення для вирішен справи по суті. Отже, на відміну від перевірки, оцінка доказів завжди відбуваєть у формі розумової діяльності.

Оскільки докази являють собою єдність фактичних даних і джерел, які ці дг встановлюють, підлягають оцінці обидва ці елементи доказування. Вказане положе ня має важливе практичне значення, бо достовірність тих чи інших фактичних дан значною мірою залежить від доброякісності джерела, з якого вони одержані. Тг оцінюючи висновок експерта, суд повинен з’ясувати, які наукові дані були покладе експертом в основу його висновку, які матеріали кримінального провадження бу. ним досліджені, встановлює внутрішню узгодженість окремих частин висновку є* перта і таким чином визначає значення відомостей, що містяться в даному джере доказів, тобто вирішує питання, чи є ці відомості правильними, чи відповідають воі тому, що мало місце в дійсності.

Оцінка доказів як один з елементів доказування відбувається на всіх стадіях кр мінального провадження. Цю обставину підкреслює закон (ст. 94 КПК), який вст новлює, що докази оцінюються не тільки судом та слідчим суддею, але й слідчим прокурором.

У різних стадіях кримінального провадження оцінка доказів має свої особливою що пояснюються умовами і завданнями кожної стадії. Так, оцінка доказів, яка здії снюється в стадії досудового розслідування, має відносно судового проваджені попередній характер, хоча для слідчого та прокурора вона за своїм характером є ост точною.

Незважаючи на особливості, які має оцінка доказів у різних стадіях, основні, ві хідні її положення однакові для всіх стадій кримінального провадження. Закон фо| мулює їх таким чином: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішні переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджєї ні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожни доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібрани доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного пре цесуального рішення, (ч. 1 ст. 94 КПК)».

Важливим є те, що закон наперед не визначає сили і значення доказів, встановлк ючи, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК).

Внутрішнє переконання - впевненість, що склалася у слідчого, прокурора, слі* чого судді та суду у тому, що ними дано правильну оцінку всіх наявних засобів до казування, всіх встановлених фактів і що правильним є отриманий таким шляхої висновок у всіх питаннях, які виникли у кримінальному провадженні. Внутрішн

Докази і доказування

переконання - це почуття судці прокурора і слідчого, що формується в процесі до-спіпження доказів і тому має бути обґрунтованим, воно є наслідком ретельного, Етичногорозгляду наявних джерел доказів і тих фактичних даних, які в них міс­тяться При цьому внутрішнє переконання повинно спиратися на дослідження кож­ного доказу окремо та всіх доказів у їх сукупності і взаємозв’язку.

Внутрішнє переконання повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та неупе-редженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Усебічність дослідження всіх обставин кримінального провадження означає ви-™„е„ня і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки Анального правопорушення винуватість особи; однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин що викривають, так і тих, що виправдовують обвинувачено­го а також обставин що пом’якшують і обтяжують його покарання.

Повнота дослідження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають

"Тєуп^Гженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримі-„япГного поовадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у зби­ранні перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб які беруть участь у кримінальному провадженні.

При оці,нш доказів слідчий прокурор, слідчий суддя та суд повинні також керува­тися законом Це означає що як сама оцінка доказів, так і їх збирання, закріплення та перевірка повинні відбуватися в порядку, а також в умовах, передбачених криміналь­ним процесуальним законом.

Оцінку доказів закон пов’язує з діяльністю слідчого, прокурора, слідчого судді та ™лу (ч 1 ст 94 КПК) Проте це не означає, що докази не оцінюються підозрюваним, винуваченим захисником потерпілим та іншими учасниками провадження. Під час посупового та судового провадження, провадження з перегляду судових рішень учас­ти кримінального провадження можуть висловлювати свої міркування відносно сили і значення як окремих доказів, так і їх сукупності. Якщо, однак, закон не говорить ппо оцінку доказів сторонами кримінального провадження та потерпілим, то це по­яснюється двома обставинами Насамперед для сторони захисту та потерпілого оцін­ка доказів є їх правом а не обов’язком. Крім того, оцінка доказів слідчим, прокурором, слідчим суддею та судом пов’язана з прийняттям певних процесуальних рішень, що мають відповідні процесуальні наслідки.

Питання для самоконтролю

1 Шо слід розуміти під доказом у кримінальному провадженні?

2 Н^вітьТитерії які покладені в основу класифікації доказів. Яке практичне. значення такої класифікації?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 91; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!