Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення. Повідомлення

⇐ Предыдущая 94 95 96 979899 100 101 102 Следующая ⇒

Провадження

Форми фіксування кримінального

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, законом встановлена належна правова процедура діяльності органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, яка повинна відбуватися в чітко визначеному законом порядку, з дотриманням всіх передбачених законом підстав та умов, а також належним чином процесуально оформлена та зафіксована.

Створення чітко врегульованого, стійкого, юридично визначеного, суворо обов’язкового, стабільного правового режиму кримінального провадження, який відповідає завданням кримінального провадження і його засадам, є сутністю кримінальної процесуальної форми - встановленого законом порядку здійснення органами досудового розслідування, прокуратури, слідчим суддею та судом процесуальних дій, за допомогою яких вони реалізують кримінальне провадження та оформлюють їх у процесуальних актах, а також порядок діяльності учасників кримінального провадження, у тому числі тих, які захищають свої права та законні інтереси. Кримінальна процесуальна форма обумовлює перш за все письмовий характер кримінального судочинства. Складання передбачених законом процесуальних документів є необхідною передумовою успішного кримінального провадження і є, по-перше, свідченням виконання вимог закону; по-друге, засобом фіксації дотримання процесуальної форми. Оформлення процесуальних документів та фіксація кримінального провадження не повинні розглядатися лише як технічний момент, формальність. Засоби фіксації безпосередньо пов’язані із сутністю матеріалів кримінального провадження, а обов’язкове документування всіх дій і рішень, передбачених кримінальним процесуальним законом, є однією з особливостей кримінального судочинства України.

Форми фіксування кримінального провадження передбачено у ст. 103 КПК, відповідно до якої процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження у протоколі притаманно досудовому розслідуванню і є на цьому етапі основним засобом фіксації факту проведення певної процесуальної дії, її змісту і результатів. Протокол процесуальної дії - це письмовий акт, у якому слідчий, прокурор закріплює відомості про проведення процесуальної дії, її зміст (зокрема, зазначає послідовність дій) та наслідки (отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі виявлені або надані речі та документи). Протокол

Глава 9

процесуальної дії можна розглядати як спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, що містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Залежно від характеру процесуальної дії розрізняють три основних види протоколів: 1) протоколи допиту, як форма юридичного закріплення відповідного процесуального джерела доказів - показань підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта; 2) протоколи, в яких засвідчуються факти й обставини, виявлені при проведенні слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій - самостійне джерело доказів - документи; 3) протоколи, які складаються для того, щоб зафіксувати виконання тієї або іншої вимоги кримінального процесуального закону (передання тимчасово вилученого майна (ч. З ст. 168 КПК); виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій (ч.2ст. 273 КПК) тощо).

Структуру протоколу закріплено у ч. З ст. 104 КПК, він складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії (матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії, які містять відомості про обставини, установлені під час проведення таких дій), умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка має містити відомості про послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Стаття 104 КПК встановлює загальні вимоги для всіх протоколів, які можуть, у свою чергу, конкретизуватися у відповідних статтях КПК, що регламентують порядок складання і зміст протоколу певної слідчої (розшукової) або іншої процесуальної дії. Так, наприклад, у ст. 231 КПК визначені вимоги до протоколу про пред’явлення для впізнання особи, речі чи трупа. У частині 5 ст. 208 КПК йдеться про відомості, які зазначаються у протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами, що гарантує об’єктивність викладених у ньому відомостей. Протокол повинні підписати всі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутнос-

ті її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. При цьому слідчий повинен роз’яснити учаснику процесуальної дії, що підписання чи непідписання протоколу не свідчить про визнання чи невизнання ним своєї винуватості або достовірності обставин, які були виявлені, з’ясовані під час її проведення, а лише підтверджує факт ознайомлення з протоколом та, у разі незгоди із його змістом, надає можливість висловити свої зауваження, пояснення. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої (розшукової) або іншої процесуальної дії викликає сумнів у достовірності викладених у ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні1.

Особою, яка проводила процесуальну дію, відповідно до ст. 105 КПК можуть долучатися до протоколу як додатки: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці2, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

З метою їх надійного збереження додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Обов’язок по складанню протоколу під час досудового розслідування покладається безпосередньо на слідчого або прокурора, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК). При цьому закон зобов’язує виконати цю вимогу під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. Отже, зволікання зі складанням протоколу може призвести до визнання його у подальшому недопустимим.

Дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії, також входять до складу слідчої (розшукової) дії (ч. 2 ст. 106 КПК), що обумовлено прагненням унеможливити їх пошкодження, запобігти спробам несанкціонованого доступу до них, забезпечити зберігання слідів, які на них залишились.

Деякою мірою слідчому, прокурору спростити процедуру складання протоколу під час допиту може фіксація за допомогою технічних засобів. Так, абз. 2 ч. 2 ст. 104 КПК визначає, що в цьому випадку текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У та-

1Див. коментар до ст. 104 КПК. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар [Текст]: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова - X.: Право, 2012. - С. 209-210.

2Більш детально про виготовлення фототаблиць див. наказ МВС «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України» від 30.08.1999 № 682.

Глава 9

кому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, яки! додається до нього. Але це не єдина перевага. Порівняно зі складанням протоколу прої цесуальної дії застосування технічних засобів фіксування кримінального провадженні (аудіо-, відеозапис) дозволяє зафіксувати не лише результати, а й її перебіг і отримані більш повну інформацію, яка може стати у нагоді в процесі доказування.

До загальних вимог, які визначають допустимість застосування у кримінальному провадженні технічних засобів його фіксування, належать такі, як законність, наукова обгрунтованість, етичність, безпечність1.

Застосування технічних засобів фіксації може здійснюватися самостійно особою, яка проводить процесуальну дію (слідчим, прокурором) або ж відповідно до ч.І ст. 71 КПК шляхом залучення для надання безпосередньої технічної допомоги (фото] графування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення ексі пертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розсліду! вання і судом під час судового розгляду спеціаліста.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КПК рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, у тому числі під час розгляд] питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.1

Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії особи, які беруть у ній участь, повідомляються слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом заздалегідь.

Обов’язковим є застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії у двох випадках: 1) коли про це є клопотання учасників процесуальної дії (ч. 1 ст. 107І КПК); 2) у суді під час судового провадження (п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України, ч. 5 ст. 27 КПК). Як виняток із цього правила у ч. 4 ст. 107 КПК передбачено, що у разі] неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК судове провадження здійснюється судомі за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Єдиний порядок роботи зі звукозаписувальними технічними засобами фіксування судового засідання, зберігання, копіювання, дублювання та використання інформації, яка відображає хід судового засідання в судах загальної юрисдикції (крім ВСУ та вищих спеціалізованих судів), встановлений Інструкцією про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання)2. Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження, резервні копії зберігаються окремо. Учасники судового провадження мають право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.

Відповідно до п. 6 ст. 107 КПК незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів

1 Див. коментар до ст. 107 КПК. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар [Текст]: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова Х.: Право, 2012. - С. 213.

' Див. наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання)» від 20.09.2012 № Ю8.

⇐ Предыдущая 94 95 96 979899 100 101 102 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 92; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление

Генерация страницы за: 0.009 сек.