Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Порядок обчислення та поновлення




Повідомлення

Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення. Повідомлення

Повідомлення у кримінальному провадженні є самостійною процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учас­ника кримінального провадження (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особу, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, їх захисників та законних представників, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, заявника) про дату, час та місце про­ведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Якщо участь осіб - учасників кримінального провадження у вчиненні процесуаль­них дій є не обов’язковою, інформація про проведення процесуальної дії або про прий­няте рішення доводиться до їх відома саме у формі повідомлення. Обов’язок слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду повідомляти учасників кримінального провадження щодо вчинення процесуальних дій обумовлений процесуальним статусом останніх із кореспондуючими йому правами, передбаченими відповідними нормами КПК (пі­дозрюваного, обвинуваченого - ст. 42, їх захисника та законного представника - стат­ті 44,46, потерпшого - ст. 56, його представника та законного представника - статті 58, 59, заявника - ст. 60, цивільного позивача, його представника та законного представни­ка - статті 61, 63, 64, цивільного відповідача та його представника - статті 62, 63). В окремих випадках, необхідність повідомлення прямо передбачена окремими поло­женнями КПК. Так, повідомлення осіб, стосовно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії та конституційні права яких були тимчасово обмежені під час таких дій, - ст. 253 КПК, відкриття матеріалів іншій стороні - ст. 290 КПК, повідомлення судом прокурора, захисника, представника та законного представника потерпілого, цивільного позивача, його представника та законного представника, представника ци­вільного відповідача щодо призначення і проведення підготовчого судового засідання та суцового засідання - статті 314,342 КПК, повідомлення про права й обов’язки особам, які беруть участь у судовому розгляді, у формі роздачі їм судовим розпорядником пам’ятки про їхні права та обов’язки, передбачені законом - ст. 345 КПК, та ін.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передба­чених КПК, у порядку, встановленому гл. 11 КПК для виклику особи, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Слід звернути увагу, що окремо законодавець виділяє ще один вид повідомлення -повідомлення про підозру1.

Відповідно до ст. 112 КПК у змісті повідомлення має зазначатися: 1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідом­лення; 2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засо­бів зв’язку; 3) ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; 4) наймену­вання (номер) кримінального провадження, у рамках якого здійснюється повідомлення; 5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; 6) дата, час

1 Більш детально про це див. у гл. 22 КПК, гл. 17 цього підручника.


Глава 9

та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; 7) інформації про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну Л чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; 8) вказівка щоді необов’язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка по] відомляється, у разі її неприбуття; 9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді судді, який здійснив виклик.

. Питання для самоконтролю

1. В яких формах під час кримінального провадження можуть фіксуватися про цесуальнідії? -

2. В якому випадку текст показань під час допиту не вноситься до відповідної протоколу? 1

3. Який алгоритм дій слідчого, прокурора передбачив законодавець у випадки відмови особи, яка брала участь у проведенні процесуальної дії від підписані ня протоколу?

4. Що може бути додатком до протоколу процесуальної дії?

5. Який порядок та умови застосування технічних засобів фіксування кримії нального провадження? ]

6. Вкажіть відомості, які зазначаються в журналі судового засідання.

7. Визначте ознаки процесуального рішення

8. Назвіть структуру та зміст постанови слідчого, прокурора.

9. Які властивості повинні бути притаманні судовому рішенню?
10. Які відомості зазначаються у повідомленні?


 


Глава 10 _^-^^_^_ Процесуальні строки і процесуальні витрати

----------- § 1. Поняття процесуальних строків, їх значення,

Згідно з ч. 1 ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або від­повідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесу­альні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Це визначення, на жаль, не можна вважати повним. По-перше, процесуальні стро­ки крім прокурора, слідчого судді або суду можуть бути встановлені і слідчим. На­приклад, усі вищевказані суб’єкти мають право повідомляти учасників кримінально­го провадження про дату і час (тобто встановлювати процесуальний строк) проведен­ня відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК).

По-друге, залежно від часового прояву кримінальні процесуальні строки класи­фікують на дві великі групи: строки-моменти та строки-періоди. Строки-моменти, зазвичай, позначаються шляхом вказівки в законі учинити якусь процесуальну дію до або одночасно з провадженням іншої процесуальної дії або відразу після її вчинення чи настання певної події. Наприклад, у випадках, передбачених ст. 250 КПК, якщо негласна слідча (розшукова) дія, проведення якої можливе лише на підставі ухвали слідчого судді, розпочинається до її постановления, прокурор зобов’язаний невід­кладно шсля початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Таким чином, процесуальні строки це не тільки про­міжки часу, а час взагалі.

І нарешті, процесуальний строк - це час, у межах якого учасники кримінального провадження не тільки зобов’язані чи мають право приймати процесуальні рішення або вчиняти процесуальні дії, а й іноді утримуватися від їх прийняття чи вчинення. Наприклад, при зміні обвинувачення в суді суд відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення (ст. 338 КПК).

Отже, під процесуальним строком у широкому значенні розуміється встановлений законом, підзаконним нормативним актом або рішенням уповноваженої на те поса­дової особи час для виконання суб’єктами кримінальних процесуальних відносин певних процесуальних дій (іноді утримання від них) або прийняття процесуальних рішень.

За своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступа­ють як засіб реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків учасників певних правовідносин. У кожному конкретному випадку важливо точно усвідомити, маємо


Глава 10

справу зі строком виконання обов’язку чи зі строком здійснення права, оскільки їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.

. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Чим більш важливим є це процесуальне право, тим важливішим є і значення строку. У разі пропущення такого строку з поважних причин він може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв’язку із закінченням строку можливості реалізувати право.

Закінчення строку виконання обов’язку не спричиняє його припинення. Обов’язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку. Пропущення строку виконання обов’язку, на відміну від пропущення строку реалізації права, спричиняє притягнен­ня службових осіб, винних у недотриманні розумних строків, до відповідальності, встановленої законом (ч. З ст. 308 КПК), а щодо учасників кримінального проваджен­ня - накладення грошового стягнення в порядку, передбаченому гл. 12 КПК.

Недотримання строку виконання обов’язку може виражатися не лише у невико­нанні тієї або іншої процесуальної дії у встановлений строк, а й у неправомірному скороченні тривалості передбачених строків. Так, якщо у наведеному прикладі коли суд при зміні обвинувачення зобов’язаний відкласти розгляд не менше ніж на сім днів, він за власною ініціативою, а не за клопотанням сторони захисту, як передбачено ч. 4 ст. 338 КПК, скоротить цей строк, це спричинить недійсність усіх подальших про­цесуальних дій і прийнятих рішень.

Як різновид юридичних фактів строки бувають правовстановлюючі, що виклика­ють виникнення правовідносин (наприклад, строки на оскарження, строк-момент, з якого виникає право в особи користуватися послугами захисника, і т. ін.); право-змінюючі (наприклад, з моменту передачі обвинувального акта до суду у підозрюва­ного змінюється правовий статус і він стає обвинуваченим, хоча в цілому правовід­носини зберігаються) і правообмежуючі (наприклад, строк, протягом якого особа перебуває під вартою).

Як вже зазначалося, процесуальні строки залежно від часового прояву поділяють­ся на дві групи: строки-моменти та строки-періоди.

Строки-періоди передбачають у своїх межах певну свободу вчинення процесуаль­них дій. Необхідна або дозволена дія може бути виконана в будь-який момент уста­новленого строку-періоду Аналіз норм показує, що такі строки зазвичай встановлю­ються в тих випадках, коли ефективність процесуальних дій прямо залежить від тактичних міркувань, конкретних обставин кримінального провадження або необхід­ності виконання підготовчих дій.

Строки-періоди залежно від способу визначення їх тривалості поділяють на неви-значені та визначені.

Невизначені строки-періоди визначаються вказівкою на подію (ч. 1 ст. 115 КПК). У нормах, які їх встановлюють, як правило, позначається або з достатньою очевид­ністю припускається як їх початок, так і їх закінчення. Ця особливість, природно, виключає необхідність обчислювати такого роду строки, але потребує правильного визначення моменту настання обставин, що знаменують початок і особливо закінчен­ня подібних строків.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.