Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні

Процесуальні строки і процесуальні витрати

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч.1ст.126КПК).

Згідно з ч. 2 ст. 126 КПК сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

, Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття процесуальних строків. Вкажіть їх роль у виконанні за­вдань кримінального провадження.

2. Класифікуйте процесуальні строки за юридичною природою, залежно від їх часового прояву та функціонального призначення.

3. Назвіть правила обчислення процесуальних строків. Охарактеризуйте порядок продовження та поновлення процесуальних строків.

4. Вкажіть порядок встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом.

5. Розкрийте поняття та структуру судових витрат у кримінальному проваджен­ні.

6. Які затрати не належать до судових витрат?

7. Назвіть суб’єктів кримінального провадження, які мають право на відшкоду­вання витрат, пов’язаних з явкою за викликом до місця досудового розсліду­вання або судового провадження.

8. В яких випадках можливо зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат.

9. Назвіть осіб, на яких може бути покладений обов’язок з відшкодування витрат на правову допомогу.

10. Охарактеризуйте порядок відшкодування витрат, пов’язаних і з зберіганням і пересиланням речей і документів.

Глава 11

В умовах побудови демократичної, соціальної, правової держави України, зміни пріоритетів її кримінально-правової політики та проведення сучасної реформи ві чизняної правової системи важливого значення набуває проблема забезпечення і захисту прав, свобод і законних інтересів потерпілого, розширення і зміцнення прав вого статусу постраждалої особи через створення та розвиток системи надійні правових гарантій з метою забезпечення її права на доступ до правосуддя та судови захист, вдосконалення процесуального механізму реалізації своїх прав при здійснеЛ ні кримінального провадження. У зв’язку із цим кримінальне процесуальне законі давство має гарантувати неухильне дотримання прав потерпілого на повне та своЗ часне відшкодування (компенсацію) завданої суспільно небезпечним діянням шкод] На ефективне поновлення прав осіб, постраждалих від кримінальних правопорушен] орієнтують і міжнародні документи. Це зумовлює необхідність реформування нації нального законодавства з метою приведення його у відповідність із загальновизнані ми європейськими і світовими стандартами в галузі прав людини і громадянина.

Право потерпілого на якнайшвидше відшкодування (компенсацію) завданої кримінальним правопорушенням шкоди знайшло своє безпосереднє відображенні в Європейській конвенції «Про відшкодування збитків жертвам насильницьких зло] чинів» від 24.11.1983; Рекомендації № R (85) 11 відносно положення потерпілої! в рамках кримінального права і кримінального процесу, прийнятій Комітетом міні стрів Ради Європи від 28.06.1985; Декларації основних принципів правосуддя дл| жертв злочинів і зловживань владою, прийнятій Резолюцією Генеральної Асамблі ООН № 40/34 від 29.11.1985. Зокрема, Декларація містить положення, відповідні до якого в тих випадках, коли це необхідно, варто створити і зміцнити судові й ад] міністративні механізми для того, щоб забезпечити жертвам можливість одержував ти компенсацію за допомогою офіційних чи неофіційних правових процедур, як мали б оперативний характер, були б справедливими, недорогими і доступними Жертв, які прагнуть отримати компенсацію за допомогою таких механізмів, слі] інформувати про їх права. На підтвердження цієї норми було прийнято Резолюцій 1989/57 ЕКОСОР ООН «Про здійснення Декларації основних принципів правосудді для жертв злочинів і зловживань владою» від 24.05.1989 та інші міжнародно-правові акти.

У статтях 1 і 3 Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, схваленої Указом Президента України № 1560/2004 від! 28.12.2004, вказується на: а) відсутність ефективного правового механізму відшкоду-

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні

вання потерпілим майнової та моральної шкоди, заподіяної вчиненим злочином;

б) необхідність активізації участі держави в забезпеченні реального відшкодування
шкоди особам, які постраждали від злочинів, а також визначення пріоритетних на­
прямів державної політики та стратегії в цій сфері; в) нагальну потребу запровадити
основні принципи, що застосовуються в практиці світової спільноти, зокрема, щодо
забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином. Тому серед основних напря­
мів діяльності держави є: а) детальне розроблення дієвого механізму реалізації права
потерпілого на відшкодування заподіяної злочином шкоди; б) встановлення обсягів
відповідного бюджетного призначення в загальному фонді державного бюджету;

в) законодавче закріплення умов і порядку компенсаційної підтримки потерпілих за
рахунок різноманітних форм обов’язкового та добровільного страхування; г) сприян­
ня створенню громадських організацій і благодійних фондів надання допомоги по­
терпілим (ст. 4 цієї Концепції). У Концепції реформування кримінальної юстиції
України, затвердженій Указом Президента України № 311/2008 від 08.04.2008, зазна­
чається також, що одним із завдань реформування кримінального процесу має стати
запровадження адекватної процедури відновлення прав потерпілого та гарантоване
відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди в повному обсязі через
компенсаційні процедури, фонди.

Відповідно до ст. 2 КПК основними завданнями кримінального провадження ви­значено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального прова­дження. Одним із правових способів захисту порушених внаслідок вчинення кримі­нального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння майнових та особистих немайнових прав і законних інтересів потерпілих осіб є відшкодування (компенсація) завданої шкоди. Тому самостійним завданням кримінального прова­дження має стати забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним право­порушенням або іншим суспільно небезпечним діянням. А процесуальна діяльність осіб та органів, які здійснюють кримінальне провадження, повинна бути спрямована на успішне вирішення цих завдань. Таким чином у сфері кримінального судочинства конкретизуються фундаментальні положення статтей 3, 8, 21, 22, 55, 56 Конституції України.

Кримінальним процесуальним законодавством, зокрема гл. 9 КПК, передбачені форми відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, серед яких можна виділити: 1) добровільне відшкодування (компенсація) шкоди (ч. 1 ст. 127 КПК); 2) примусове відшкодування (компенсація) шкоди, яке у свою чергу поділяється на види: а) цивільний позов (ч. 2 ст. 127, статті 128, 129 КПК); б) звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч. 1 ст. 177; частини 4,11 ст. 182 КПК); в) компенсація шкоди за рахунок Державного бюджету України (ч. З ст. 127, частини 2, 3 ст. 572 КПК); г) кримінально-правова реституція (п. 5 ч. 9 ч. 10 ст. 100; ч. 4 ст. 374 КПК). Окремо передбачена така форма, як відшкодування (компенсація) шкоди, за­вданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює опера-тивно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду у випад­ках та в порядку, передбачених законом (ст. 130 КПК).

Глава 11

________ § 2. Добровільне відшкодування (компенсація)

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 108; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!