Шкоди у кримінальному провадженні

Добровільне відшкодування (компенсація) заподіяної шкоди як спосіб відновл ня майнових прав потерпілих передбачений ч. 1 ст. 127 КПК, згідно з якою підо_ЗІ ваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юриди-особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкс завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок вчинення криміна ного правопорушення. До суб’єктів цієї форми відшкодування не належать юриди особи, які: а) є особами державної або комунальної власності; б) фінансуються з n цевого, Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крі в) належать суб’єктам господарювання, що є у державній або комунальній власної або в статутних капіталах яких є частка державної, комунальної власності.

Якщо після вчинення кримінального правопорушення шкода заподіювачем не & фактично відшкодована за його власною ініціативою, то відповідно до ч. 8 ст. 42 ст. 345 КПК слідчий, прокурор, суддя (суд) після вручення підозрюваному, обвину ченому пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки повинні роз’яснити, і при призначенні покарання добровільне відшкодування завданого збитку або усуні ня заподіяної шкоди є обставиною, яка, по-перше, пом’якшує покарання (п. 2 ч ст. 66 КК); по-друге, позитивно характеризує особу підозрюваного, обвинувачене (п. З ч. 1 ст. 65 КК). Наявність такої обставини, як добровільне відшкодування зав; них збитків або усунення заподіяної шкоди, за визначених у кримінальному закс умов може бути підставою для застосування статей 69 і 69і КК, а також одні* з обов’язкових умов підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальне ті (статті 45, 46 КК). При цьому в клопотанні прокурора про звільнення від крю нальної відповідальності вказуються розмір шкоди, завданої кримінальним прав порушенням, та відомості про її відшкодування (п. 5 ч. 1 ст. 287 КПК).

Незважаючи на те, що відшкодувати завдану шкоду за згодою підозрюваного, обв нуваченого має право будь-яка інша особа, ініціатива такого відшкодування повин виходити саме від особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і яка об’єктивно мала можливості зробити це особисто (через відсутність власних засобів, перебувай під вартою та ін.). Винятком є випадки, коли відшкодування завданих збитків або ус нення заподіяної шкоди може бути здійснено лише особисто підозрюваним, обвинув ченим (публічне принесення ним вибачення потерпілому за завдану образу тощо).

Аналіз положень цивільного законодавства дозволяє визначити способи відшк дування (компенсації) завданої шкоди, а саме: а) відшкодування шкоди в натурі (н приклад, повернення викрадених речей того ж роду і такої ж якості; виконання робі необхідних для відновлення первісного стану пошкодженої речі, заміна втрачені речей аналогічними або приблизно рівноцінними за вартістю, іншим майном тощо б) відшкодування збитків у повному обсязі в грошовому еквіваленті; в) загладжуваї ня шкоди в інший спосіб (ч.4ст. 22,ч. З статті 23, 1168, 1192, 1195, 1199, 1202, 120 1208 ЦК). При цьому повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяв шкоди означає добровільне задоволення в повному обсязі обґрунтованих претензі потерпілого, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Отже, крі

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні

теріями для визначення способів відшкодування (компенсації) шкоди є: 1) вид завда­ної шкоди (моральна, фізична, майнова); 2) позиція потерпілого, яка має пріоритетне значення.

Оскільки згода підозрюваного, обвинуваченого на добровільне відшкодування (компенсацію) шкоди, а також згода потерпілого на відповідний спосіб її відшкоду­вання (компенсації) має правове значення, то належною процесуальною формою їх фіксації може бути: а) усна заява, оформлена відповідним протоколом або зафіксова­на в журналі судового засідання та засвідчена їх підписом; б) письмова заява, що подається потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим до органів, які здійснюють кримінальне провадження. У кожному окремому випадку повинні бути зібрані до­кази, що підтверджують факт добровільного відшкодування (компенсації) завданих збитків або усунення (загладжування) заподіяної шкоди (наприклад, заяви і розписки потерпілих, квитанції, інші фінансові документи), які долучаються до матеріалів кримінального провадження.

Добровільність відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінально­го правопорушення, є однією з основних умов і при укладенні угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженнях щодо криміналь­них проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному про­вадженні у формі приватного обвинувачення (ч. З ст. 469 КПК). Проте відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (ч. 1 ст. 479 КПК).

З метою врегулювання кримінально-правового конфлікту та забезпечення сторонам права на вільне волевиявлення після досягнення відповідних домовленостей між ними складається угода про примирення, у змісті якої зазначаються вимоги потерпілого щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинуваче­ний зобов’язані вчинити на користь потерпілого, та строк їх вчинення (ст. 471 КПК). Для потерпілого наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є об­меження права оскарження вироку суду згідно зі статтями 394 і 424 КПК та позбав­лення права змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК), окрім випадку невиконання засудженим умов угоди про примирення (ст. 476 КПК).

До того ж у провадженнях щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості (ч. 4 ст. 469 КПК).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 87; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!