Провадження, підстави та порядок їх застосування 2 страница

Глава 12

У кожному із зазначених випадків законом встановлено мінімальний та макси­мальний розмір грошового стягнення, конкретизація якого здійснюється в ухвалі слідчого судді, суду з урахуванням конкретних обставин і особи, яка не виконує про] цесуального обов’язку або порушує вимоги закону стосовно порядку здійсненні кримінального провадження.

Фактичною підставою накладення грошового стягнення є наявність відомостей,! що свідчать про невиконання учасником кримінального провадження своїх процесу­альних обов’язків.

Правовою підставою накладення грошового стягнення під час досудового роз-І слідування є ухвала слідчого судці, а під час судового провадження - ухвала суду.

Порядок накладення грошового стягнення включає такі етапи:

1) складання клопотання: під час досудового розслідування клопотання складає слідчий, прокурор, а під час судового провадження - прокурор. Клопотання про ш\ кладення грошового стягнення складається з трьох частин - вступної, мотивувальної] та заключної. Стаття 145 КПК встановлює вимоги до змісту клопотання, що подаєть­ся під час досудового розслідування, і які у сукупності створюють цілісне уявлення про: 1) особу, на яку слідчий, прокурор просить накласти грошове стягнення (її про­цесуальний статус у даному кримінальному провадженні); 2) фактичні підстави наі кладення грошового стягнення (процесуальний обов’язок, який покладено на особу! відомості, які підтверджують його невиконання); 3) правову умову застосування за-1 ходу забезпечення кримінального провадження (найменування кримінального про-' вадження та його реєстраційний номер; прізвище, ім’я по батькові та посада слідчого,, прокурора). Вказані вимоги до змісту клопотання слідчого, прокурора про накладен­ня грошового стягнення мають імперативний характер, а тому їх недотримання повин­но тягти за собою правові наслідки, які мають бути аналогічними тим, що передбаче­ні ч. З ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК тощо, а саме - слідчий суддя, встановивши, що клопо­тання про накладення грошового стягнення подано без додержання вимог ст. 145 КПК, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.

Обгрунтування слідчим, прокурором клопотання про накладення грошового стяг­нення полягає у наведенні в ньому відомостей, які підтверджують невиконання особою обов’язку (що, по суті, свідчить про наявність фактичної підстави застосування даного заходу), а також наданні копій відповідних документів, які підтверджують доводи, за-, значені у клопотанні. Відсутність таких матеріалів фактично унеможливлює розгляд та вирішення слідчим суддею клопотання про накладення грошового стягнення. Крім того, виходячи із змісту ч. 6 ст. 132 КПК, до клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення додається витяг з ЄРДР, у рамках якого подається клопотання;

2) погодження клопотання слідчого про накладення грошового стягнення із про­курором;

3) ініціювання накладення грошового стягнення - під час досудового розслідуван-1 ня вирішення цього питання може бути ініційоване клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою слідчого судці, а під час судового провадження - клопо­танням прокурора чи за власною ініціативою суду;

4) розгляд клопотання: його порядок диференційовано залежно від етапу кримі­нального провадження - під час досудового розслідування він здійснюється слідчим

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

суддею не пізніше трьох днів із дня надходження клопотання до суду, а під час судо­вого провадження - судом негайно після його ініціювання. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду даного питання;

5) постановления ухвали: встановивши, що особа не виконала покладений на неї
процесуальний обов’язок без поважних причин, слідчий суддя, суд накладає на неї
грошове стягнення, про що постановляє ухвалу За відсутності фактичних підстав для
застосування такого заходу кримінального провадження слідчий суддя, суд мають
постановити ухвалу про відмову у накладенні грошового стягнення.

Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам, що пред’являються до судових рішень у цілому та ухвал, зокрема, які передбачені статтями 369, 370, 372 КПК. Ухвала слідчого судді про накладення на особу грошового стягнення апеляцій­ному оскарженню не підлягає;

6) виконання ухвали про накладення грошового стягнення: копія ухвали про на­кладення грошового стягнення не пізніше наступного робочого дня після її постанов­ления надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення;

7) скасування ухвали про накладення грошового стягнення: його порядок перед­бачено ст. 147 КПК. Він суттєво відрізняється від апеляційного перегляду судових рішень, перш за все тим, що ухвала про накладення грошового стягнення може бути скасована не вищестоящим судом, а тим самим слідчим суддею або судом, який її постановив, що забезпечує оперативність цього механізму та ефективність судового захисту в цих випадках. Ініціатором перегляду ухвали про накладення грошового стягнення може бути лише особа, на яку було накладено грошове стягнення і яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею або судом. Про скасу­вання ухвали ця особа подає клопотання слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Частина 2 ст. 147 КПК передбачає два порядки вирішення клопотання про скасу­вання ухвали. Суть першого, який є спрощеним, полягає в тому, що коли доводи осо­би, які пояснюють невиконання нею процесуального обов’язку, заслуговують на увагу і є обґрунтованими (зокрема, особа надала довідку лікаря або підтвердження перебування у відрядженні під час виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду), слідчий суддя, суд можуть самостійно скасувати ухвалу про накладення грошо­вого стягнення, про що постановлюється відповідна ухвала. В іншому випадку, на­приклад, коли доводи особи не є очевидними та потребують перевірки, слідчий суддя, суд призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Про місце та час судового розгляду мають бути по­відомлені особа, яка подала клопотання, та слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення. Проте їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду клопотання.

За результатами розгляду клопотання слідчий судця, суд постановляє одну із таких ухвал: 1) про скасування ухвали про накладення на особу грошового стягнення (якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно); 2) про відмову в скасуванні ухвали про накладення грошового стягнення (якщо буде встановлено, що стягнення накладено

Глава 12

обґрунтовано). Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про ска­сування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.

4. Тимчасове обмеження у яоркстуванва спеціальним прапом (статті 148-153 КПК) - це захід забезпечення кримінального провадження, сутність якого полягає в обмеженні підозрюваного (а при продовженні строку його дії - і обвинуваченого) у користуванні спеціальним правом, що застосовується за рішенням слідчого судді на певний строк для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчи­ненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню; забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, мета застосування тимчасового обмеження у користуванні спеці­альним правом полягає у: 1) припиненні кримінального правопорушення чи запобі­ганні вчиненню іншого; 2) припиненні або запобіганні протиправній поведінці пі­дозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню; 3) забезпеченні відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Цей захід застосо­вується, зокрема, у випадках, коли кримінальне правопорушення вчинено із викорис­танням спеціального права (незаконне полювання, порушення правил охорони вод, порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, порушення правил повітряних польотів тощо) або наявність у особи спеціального права може сприяти вчиненню нею в подальшому кримінальних правопорушень. Застосування цього заходу можливо лише за умови наявності до­статніх підстав вважати, що це є необхідним для досягнення зазначеної мети.

Системне тлумачення правових норм, які регулюють порядок застосування тим­часового обмеження у користуванні спеціальним правом, дозволяє дійти висновку, що цей захід застосовується під час досудового розслідування, а продовжено строк його дії може бути як слідчим суддею, так і судом у судовому провадженні.

Суб’єктом, стосовно якого приймається рішення про тимчасове обмеження у ко­ристуванні спеціальним правом, є підозрюваний, а продовжено строк його дії може бути щодо обвинуваченого.

Законом обмежено строк, протягом якого на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування підозрюваний може бути обмежений у користуванні спеціальним правом. Він дорівнює періоду не більше двох місяців, що обумовлено загальним строком досудового розслідування. Нормативне визначення строку дії цього заходу забезпечує правову визначеність для підозрюваного у питанні обмежен­ня його у користуванні спеціальним правом, що є одним із проявів дії верховенства права як засади кримінального провадження.

Порядок застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом включає такі етапи:

1) тимчасове вилучення документів, які поівідчують користування спеціальним и правом: воно може передувати тимчасовому обмеженню у користуванні спеціальним правом. У зв’язку із цим ч. 1 ст. 148 КПК встановлено, що у випадку законного за­тримання особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити у неї документи, які посвідчують користування спеціальним правом, а саме: 1) правом керування тран-

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

спортним засобом або судном; 2) правом полювання; 3) правом на здійснення підпри­ємницької діяльності.

Особа, яка здійснила затримання у передбаченому ст 208 КПК порядку, зобов’язана одночасно із доставлениям затриманої особи до уповноваженої службової особи пе­редати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи було вилучено при затриманні. Факт передання тим­часово вилучених документів засвідчується протоколом, який складає уповноважена службова особа відповідно до вимог, передбачених ст. 104 КПК.

Тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним пра­вом, мають зберігатися у порядку, встановленому КМУ. Питання про їх вилучення на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом або повернення їх особі, у якої їх було вилучено, вирішується слідчим суддею в ухвалі, яка постановля­ється за наслідками розгляду клопотання слідчого, прокурора про тимчасове обме­ження у користуванні спеціальним правом відповідно до вимог ст. 152 КПК;

2) складання слідчим, прокурором клопотання про тимчасове обмеження у корис­туванні спеціальним правом;

3) погодження клопотання слідчого про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом із прокурором. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, ч. 1 ст. 150 КПК передбачає строк для звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням, який дорівнює періоду не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Гарантією дотримання зазна­ченого строку є передбачені законом правові наслідки його пропуску, що полягають у необхідності повернення тимчасово вилучених документів. Таким чином, після тимчасового вилучення цих документів протягом двох діб слідчий за погодженням із прокурором, прокурор мають звернутися до слідчого судді з клопотанням про тим­часове обмеження у користуванні спеціальним правом або повернути особі тимчасо­во вилучені документи, про що слід скласти окремий протокол.

Клопотання слідчого, прокурора має відповідати вимогам, передбаченим ст. 150 КПК. Умовно обставини, які мають бути в ньому зазначені, можна поділити на три групи: 1) відомості щодо кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання (короткий виклад обставин кримінального правопорушення; правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на ці обставини); 2) відомості, якими обґрунтовується необхідність тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у ко­ристуванні спеціальним правом; вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню; строк, на який користування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню); 3) відомості стосовно осіб, допит яких може підтвердити доводи кло­потання (перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання). Якщо документи, які посвідчують користування спеціаль­ним правом, були тимчасово вилучені, здається необхідним вказати і їх у клопотанні слідчого, прокурора про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, адже в ухвалі слідчого судді за наслідками розгляду клопотання має бути зазначено перелік документів, які посвідчують користування спеціальним правом та які підля-

Глава 12

гають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуван­ні спеціальним правом.

Законом також передбачено додатки до клопотання, які складаються із: 1) копій матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання; 2) документів! які підтверджують надання підозрюваному копій клопотання та матеріалів, що об] ґрунтовують клопотання; 3) витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамка! якого подається клопотання.

Недотримання слідчим, прокурором вимог закону щодо змісту клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом тягне за собою постанов-ления слідчим суддею ухвали про повернення клопотання прокурору. Це правило,! з одного боку, має дисциплінуюче значення, адже клопотання, яке складено слідчим, І прокурором без дотримання законних вимог, не може стати предметом судового роз­гляду, а з другого - це виключає активність суду у пошуку підстав для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яка взагалі неіманентна судовій! функції в змагальному кримінальному процесі. Уявляється, що усунення ініціатором клопотання допущених недоліків не позбавляє його права знову звернутися до слід­чого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Водночас активність слідчого судді може бути цілком виправданою при здій­сненні ним перевірки доводів клопотання слідчого, прокурора, у зв’язку з чим він має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; '

4) ініціювання розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом: клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого зна­ходиться орган досудового розслідування;

5) розгляд слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про тимчасове обме­ження у користуванні спеціальним правом здійснюється не пізніше трьох днів з дня надходження його до суду. Учасниками судового розгляду клопотання є прокурор та 1 або слідчий, підозрюваний, його захисник. Якщо документи, які посвідчують корис­тування спеціальним правом, не були тимчасово вилучені у підозрюваного, то клопо­тання про тимчасове обмеження його у користуванні спеціальним правом може роз­глядатися лише за участю підозрюваного, його захисника;

6) постановления ухвали: за результатами розгляду клопотання слідчого, проку­рора слідчий суддя постановляє: 1) ухвалу про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом або 2) ухвалу про відмову в тимчасовому обмеженні у користу­ванні спеціальним правом.

Ухвала про відмову в тимчасовому обмеженні у користуванні спеціальним правом постановляється слідчим суддею у випадку, якщо слідчий, прокурор не доведе наяв­ність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для: 1) припинення кри­мінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого; 2) припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання криміналь­ному провадженню; 3) забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

Таким чином, обов’язок доведення наявності достатніх підстав для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, необхідність досудового роз­слідування у цьому лежить на слідчому, прокурорі. Доведення наявності таких підстав здійснюється шляхом: 1) обґрунтування слідчим, прокурором клопотання про тим­часове обмеження у користуванні спеціальним правом; 2) надання слідчому судді копії матеріалів, які обґрунтовують доводи клопотання; 3) зазначення переліку осіб, які можуть бути допитані як свідки з метою підтвердження доводів клопотання.

При вирішенні питання про обмеження у користуванні спеціальним правом слід­чим суддею мають бути враховані: 1) правова підстава для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, під якою слід розуміти наявність в особи про­цесуального статусу підозрюваного; обґрунтована необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, адже втручання державних органів у сферу прав людини під час здійснення кримінального провадження у спосіб, що передбачає цей захід його забезпечення, може здійснюватися лише за наявності обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення; 3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб (зокрема, у випадку обмеження підозрюваного у користуванні правом на здійснення підпри­ємницької діяльності слідчий суддя має оцінити можливості подальшого здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка не пов’язана із вчиненим кримінальним правопорушенням, спричинення значної шкоди іншим особам у зв’язку із невиконанням підозрюваним договірних зобов’язань тощо).

Ухвала слідчого судді має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 372 КПК. Крім того, у ній зазначається: 1) мотиви застосування або відмови у задоволен­ні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (наведення мотивів прийнятого рішення забезпечує його відповідність норма­тивній вимозі вмотивованості судового рішення, яка закріплена ст. 370 КПК); 2) пере­лік документів, які посвідчують користування спеціальним правом та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (такий перелік має бути вказано у випадках, коли ці документи були тимчасово вилучені при затриманні підозрюваного); 3) строк тимчасового об­меження у користуванні спеціальним правом, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали;

7) виконання ухвали слідчого судді про тимчасове обмеження у користуванні спе­ціальним правом: копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним кло­потанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлена, та підлягає негайному виконанню. Апеляційному оскарженню така ухвала не підлягає. Відповідно до ст. 534 КПК судове рішення, яке набрало закон­ної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню;

8) продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним пра­вом: ініціювати вирішення слідчим суддею, судом питання про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом може виключно прокурор, який звертається до слідчого судді, суду із відповідним клопотанням. Таке клопотан­ня має відповідати вимогам, які передбачені ст. 150 КПК. Крім того, необхідно вра-

Глава 12

ховувати, що його обгрунтування з точки зору конкретизації підстав для постановлені ия ухвали про продовження строку дії обраного заходу забезпечення кримінальної! провадження має інший рівень, ніж клопотання про застосування цього заходу, аджі прокурор має довести слідчому судді, суду продовження існування тих обставин, які стали підставою для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом] а також те, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягненні цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом, іншими спосої бами протягом дії попередньої ухвали. У клопотанні про продовження строку тим] часового обмеження у користуванні спеціальним правом має зазначатися також і строк! на який прокурор прохає продовжити строк дії даного заходу.

Клопотання прокурора розглядається в порядку, передбаченому ст. 151 КПК. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє одне з таких судо­вих рішень: 1) ухвалу про відмову у продовженні строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом чи 2) ухвалу про продовження строку тимчасо­вого обмеження у користуванні спеціальним правом. Продовження слідчим суддею строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здій­снене лише за умови продовження строку досудового розслідування в порядку, визна­ченому § 4 гл. 24 КПК. Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам до судових рішень і ухвали суду, передбаченим статтями 369-372 КПК, а також ви-І могам, встановленим ст. 152 КПК. Ухвала оскарженню не підлягає.

5. Відсторонення від посади (статті 154-158 КПК) - це захід забезпечення кри-1 мінального провадження, сутність якого полягає у тимчасовому недопущенні підозрю­ваного, обвинуваченого до виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків протягом певного строку, який за загальним правилом здійснюється за рішенням слідчого судді, суду з метою припинення кримінального правопорушення підозрюва­ного, обвинуваченого; припинення протиправної поведінки підозрюваного, обвину­ваченого; запобігання протиправній поведінці підозрюваного, обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі чи документи, що мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, мета відсторонення від посади полягає у: 1) припиненні кримінального правопорушення підозрюваного, обвинуваченого; 2) припиненні його протиправної поведінки; 3) запобіганні протиправній поведінці підозрюваного, обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відсторонення від посади застосовується до: 1) осіб, які мають у кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного або обвинуваченого, і осіб, 2) які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Сукупність цих двох обставин є законною умовою за­стосування відсторонення від посади. Незалежно від тяжкості злочину цей захід може бути застосовано щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

tахоt. забезпеченн. кримінального провадження: „о.штт» класи ф ікація, * ідстави і поу^> ....■»■•.. "'""

Гигте_МVО^^анів як, с правоохоронними, визначено ЗУ «Про державшії. «ЯКІ прл-Систему °Р^^В_п'равоохоронних^Рорган,в_{>> В}1д 23 грудня 1993 р. Легальну деф.ніцію

^_Р^&*££Г^^ -..................... • —. ■ "*

„ Відсторонення Д ^ застосування за загальним правилом віднесено зако-
^И П^РИШ1! виключної компетенції слідчого судді, суду Втім ч. З ст. 154 КПК перед-
нодавцем до ™пийняття рішення нро відсторонення від посади осіб як, призна-
бачає осслливості р V У н ^^ йдеться про выключе_Ння

чаються ^пее»т™ У£ ' я _Цьо_ГО питання, адже компетентною особою, за р,-
із загального порядку-вир ^ забезпечення кримінального провадження, е не

мідчий суд^Га Президент України (щодо осіб, які ним призначаються на посаду) або
ВТща кваліфікаційна ^тшая1^^^ реззидентом України, визначаеться ет. 106
Перелік оаа ям іфишач центральні органи виконавчої влади»,

К™Г ^:.™ч^'..,............... о.а І«Картуші>^£»;

УІ и иришачаг <а ИКДОЮ ВерХОВНОІ РаДЯ України Іірем.■р-м.н.с.ра Чкражи. а

^анн І пс ср-мн.іс.ра Украшп ч.е.п» К«бшеі> Міністрів Укра.нн. кср.вник.в Ш-

г Гненп "™н,х%_га..ін вишнанчої „а.,,.. В ГВШЖ ■*..в КІСЦЄВИХ державних адмші-

"за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора Украмш,

ради укрнїни, ""''" ^ України, Голову фонду державного майна України,

г°!™ Пепжавного комітету телебачення і радіомовлення України.

Гадову Державенго Тс U здійснюється Вищою кваліфікаціииою комісією

с ддів^ДуГраї^и на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора Укр,

їни в ПОРЯДКУ передшче.юмч «^да^^; забезпечення кримінального

К"піи і иначеної \\ювн ДО касування цим о..і\о.і\ ^аи^л «* і-

п оідження, необхідні також правові та фактичні підстави, шо у сукупності забез­
печмо... іаконніс-Ь обмеження права у.акпі. СВОСІб _ппчгпі™_Вання
Правовою,п и-.авок, Ж топання ДО ШЮ [> Ш і ЧВС досудовог° розслідування

, ^•«ещячогосуяді.усудово^

фактичТою ю^^*^^*що підозрюваний, обвинуваченин, перебува-

:::!:-,,,„... ^^, ^л™

^да»Тв°к⁰™Zі!^ перешкоджатиме криміиаль-

нома провадженн“ п«™ а|^_за_іюнних _ІНТЄресів підозрюваиото, обвинуваченого.

Т™ застосовано цей захід, є нормативне закріплення строку його дії, який
стосовно якого застосовано цей за д £ „еренп.цчвап..ноч місити.

к=г:ж^~;=. '_;;_:;:і:=:::™г:

евизначено тривалого строку, а отже, і невизначеність у питанні правового с нев

Глава 12

ща особи, щодо якої його застосовано. Цей строк може бути продовжено з підстав та в порядку, передбаченому ст. 158 КПК. Запровадження порядку продовження цьогі строку забезпечує періодичність судового контролю за дотриманням прав людини прі здійсненні кримінального провадження, що відповідає практиці ЄСПЛ. Ініціюючі розгляд слідчим суддею питання про продовження строку відсторонення підозрюваї ного від посади, слідчий, прокурор мають довести наявність підстав для подальшої* обмеження права особи на працю у такий спосіб.

Порядок відсторонення від посади включає такі етапи:

1) складання клопотання про відсторонення від посади: під час досудового про­вадження його складає слідчий або прокурор (якщо йдеться про відсторонення від] посади осіб, які зазначені у ч. З ст. 154 КПК, з клопотанням може звернутися виключі но прокурор), у судовому провадженні - прокурор.

Клопотання має відповідати вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 155 КПК. Недотри-¹ мання цих вимог має своїм наслідком повернення слідчим суддею, судом клопотання прокурору (ч.2ст. 156 КПК).

Клопотання складається з трьох частин - вступної, мотивувальної та заключної. Нормативні вимоги стосовно його змісту можна поділити на такі три групи залежно від їх інформативного навантаження: 1) вимоги, що стосуються відомостей про особу пі­дозрюваного, обвинуваченого та кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (прізвище, ім’я по батькові особи підозрюваного, обви­нуваченого; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазна­ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад ' обставин, що дають підстави підозрювати чи обвинувачувати особу у вчиненні кримі­нального правопорушення, і посилання на обставини; посада, яку обіймає особа); 2) вимоги, що стосуються підстав застосування відсторонення від посади (виклад об­ставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обви­нуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кри­мінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному проваджен­ню іншим чином); 3) вимоги, що стосуються вказівки осіб, які можуть повідомити відо­мості, що підтверджують доводи клопотання (перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання).

Обов’язковим елементом змісту клопотання про відсторонення від посади є наве­дення в ньому підстав застосування цього заходу забезпечення кримінального прова­дження, що дозволяють переконати слідчого суддю, суд у необхідності прийняття від­повідного рішення (ухвали) і обмеження у такий спосіб конституційного права людини.

Дотримання вимог закону щодо належного суб’єкта, який ініціює судовий розгляд клопотання, його форми та змісту забезпечує законність цього процесуального до­кумента, а наведення в ньому підстав застосування відсторонення від посади - його обґрунтованість;

2) погодження клопотання слідчого із прокурором: така вимога закону обумовле­на, по-перше, тим, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час про-

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 164; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!