Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному про­вадженні;

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і доку­ментах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

7) обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Клопотання може стосуватися прохання надання тимчасового доступу до будь-яких речей і документів, за винятком тих, що передбачено ст. 161 КПК. Такий виняток слід розглядати як абсолютну заборону доступу до вказаних у цій статті речей і до­кументів. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 163 КПК не може бути надано доступу до речей і документів, які становлять державну таємницю, особі, що не має до неї до­пуску відповідно до вимог закону. Порядок віднесення інформації до державної та­ємниці, а також відомості, що становлять її зміст, регламентуються ЗУ «Про держав­ну таємницю» від 21 січня 1994 p., наказами СБУ від 12.08.2005 № 440, зареєстрова­ним у МЮ 17.08.2005 за № 902/11182 та від 17.10.2012 № 470, зареєстрованим у МЮ 18.10.2012 за№ 1751/22063.

Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієн­том або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням право­вої допомоги;

2) об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

Обидві вказані групи речей і документів, доступ до яких при здійсненні кримі­нального провадження заборонено, стосуються різних форм обміну інформацією між захисником і його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги.

Така заборона є важливою гарантією забезпечення конституційного права людини на захист і на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої корес­понденції, які гарантовані статтями 31 та 63 Основного Закону.

Нормативне закріплення в кримінальному процесуальному законодавстві заборо­ни доступу до листування або інших форм комунікацій захисника створює належні умови для забезпечення конфіденційності його спілкування з клієнтом, що є однією з умов ефективності захисту в кримінальному провадженні.

Встановлена ст. 161 КПК заборона доступу заснована на практиці ЄСПЛ. Стаття 8 КЗПЛ захищає фундаментальне право людини на приватність (і навіть конфіденцій­ність) спілкування, яке, втім, не є абсолютним, а тому й за наявності законних підстав може бути обмежено. У багатьох рішеннях ЄСПЛ, які стосуються застосування ст. 8 Конвенції, постійно наголошується на недопустимості перлюстрації листування за-

Глава 12

хисника зі своїм підзахисним. Коли створювався текст Конвенції, були відсутні такі сучасні форми комунікації, як електронна пошта чи факсимільний зв’язок. Втім фор­мулювання в ній зазначеного права дозволяє застосовувати цей документ до будь-яких найсучасніших видів комунікації. Стаття 8 Конвенції, таким чином, охоплює комуні­кацію як за допомогою звичайних листів, так і електронної пошти, телефонних дзвін­ків, факсимільного та мобільного зв’язку тощо. ЄСПЛ у кількох своїх рішеннях за­значив, що спілкування адвоката з клієнтом є особливим видом комунікації, який потребує додаткового захисту. Найбільш докладно цю свою позицію Суд виклав у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства» (1992 p.).

Кримінальне провадження є тією сферою державної діяльності, у якій з метою вирішення його завдань може виникнути потреба у доступі до інформації, яка стано­вить зміст таємниці, що охороняється законом. Така інформація може мати суто при­ватний характер (зокрема, особисте листування особи та інші записи особистого ха­рактеру), чи стосуватися публічних інтересів (зокрема, державна таємниця), проте в силу свого особливого характеру вона є такою, що захищається законом, а тому й може бути відкритою виключно в порядку та з підстав, передбачених законом. Саме цим обумовлюється необхідність встановлення особливого правового режиму її ви­користання в кримінальному провадженні, який має включати дієві гарантії забез­печення приватних та публічних інтересів, а сторона кримінального провадження, яка звертається з клопотанням про отримання тимчасового доступу до таких речей і до­кументів, має довести слідчому судді, суду, що іншими способами отримати необхід­ні для провадження відомості неможливо. За цих умов доступ до таких речей і до­кументів, на відміну від вказаних у ст. 161 КПК, може бути отримано.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, відповід­но до ст. 162 КПК належать: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або дже­рела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомос­ті, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна ін­формація, у тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи осо­бистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів теле­комунікації про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональ­ні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, ' яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця.

Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, за загальним правилом, здійснюється за участю сторони кримінального провадження, яка зверну-лася з ним, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи. З метою забез­печення участі цієї особи слідчий суддя, суд здійснюють її судовий виклик. При цьому у повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у воло- І дінні якої знаходяться речі і документи, зазначається обов’язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику. Неприбуття викликаної особи без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання. Виняток із цього по-

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 49; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!