Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокуро­ру або органу внутрішніх справ за місцем проведення цієї дії. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення. Права цієї особи при проведенні обшуку закріплено ч. 6 ст. 223 КПК. Вона має право: ставити запитання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення обшуку, які заносяться до протоколу. Виходячи зі змісту ст. 309 КПК, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку апеляційному оскар­женню не підлягає.

Порядок виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів складається з таких етапів: 1) пред’явлення особою, яка вказана в ухва­лі слідчого судді, суду, її оригіналу особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів; 2) надання особою, яка є володільцем речей і документів, тимчасового доступу до них; 3) ознайомлення особою, яка вказана в ухвалі, з речами і документа­ми, виготовлення їх копій, а у разі наявності в ухвалі розпорядження про їх вилучен­ня - безпосереднє вилучення речей і документів (виїмка); 4) складання опису речей і документів (якщо вони вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду); 5) вру­чення опису вилучених речей і документів їх володільцю; 6) виготовлення копій ви­лучених документів і залишення їх володільцю (здійснюється на вимогу володільця документів. При цьому виготовлення копій з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця документів можливо лише за його згодою, якщо така згода відсутня, особа, яка пред’являє ухвалу слідчого судді, суду зобов’язана вигото­вити їх копії за рахунок використання власних технічних можливостей).

7. Тимчасове в илучення м я йн а (статті т67-169 КПК) - захід забезпезення кри­мінального провадження, сутність якого полягає у фактичному позбавленні підозрю­ваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Запровадження цього інституту в системі заходів забезпечення кримінального провадження створює необхідні умови для подальшого арешту майна, що має на меті забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, можливої конфіскації майна, а також збирання та збереження доказів.

Тимчасове вилучення майна є короткотривалим заходом забезпечення криміналь­ного провадження, що й логічно обумовлює його назву. Його застосування розрахо­ване на невідкладні випадки, коли у підозрюваного необхідно вилучити майно з метою подальшого вирішення слідчим суддею питання про його арешт.

Сутність тимчасового вилучення майна, як зазначено, полягає у здійсненні його фактичного вилучення у підозрюваного з метою попередити його знищення, розпо­рядження ним, перепинити кримінальне правопорушення тощо.

Мета цього заходу полягає у забезпеченні можливості подальшого арешту майна, клопотання про який має бути подано слідчим, прокурором не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Незважаючи на короткочасність такого заходу забезпечення кримінального про­вадження, він пов’язаний із суттєвим обмеженням конституційного права людини -права власності, а тому й особливого значення набуває встановлений законом порядок його застосування.

Глава 12

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 167 КПК, тимчасове вилучення майна застосовуєтьсЯ
виключно до підозрюваного, а тому й можна дійти висновку про те, що цей захід за|
стосовується під час досудового розслідування. І

Предметом тимчасового вилучення майна можуть бути речі, документи, гроші! тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені,! пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального право-І порушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до! вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального за-І безпечення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правої порушення, пов’язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення! кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримі-| нальне правопорушення (ч. 2 ст. 167 КПК).

Такі матеріальні об’єкти при здійсненні подальшого кримінального провадження І можуть бути визнані речовими доказами. Уявляється, що при відповідності речей! вказаним критеріям вони можуть бути тимчасово вилучені не лише у підозрюваного, І а й у будь-якої іншої особи, наприклад, при проведенні огляду чи обшуку. Виходячи І з цього, можна констатувати певну невідповідність між легальною дефініцією цього І заходу забезпечення кримінального провадження, що наведена у ч. 1 ст. 167 КПК, та її частиною 2.

Майно може бути тимчасово вилученим при здійсненні: 1) затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення; 2) огляду; 3) обшуку.

При затриманні особи в порядку, передбаченому ст. 207 КПК, тимчасово вилучи­ти майно, що вказано у ст. 167 КПК, може будь-яка особа, яка здійснила затримання. Така особа зобов’язана негайно доставити затриманого до уповноваженої службової особи (тобто особи, якій законом надано право здійснювати затримання) або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження осо­би, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Одночасно із до­бавлениям затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи вона зобов’язана передати їм тимчасово вилучене майно. Факт передання та­кого майна засвідчується протоколом, який має скласти слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа з дотриманням вимог ст. 104 КПК. У ньому має бути зазначено: 1) місце, час передання майна; 2) прізвище, ім’я, по батькові особи, якій передається майно, її посада; 3) прізвище, ім’я, по батькові особи, яка здійснила за­тримання та тимчасове вилучення майна, її дата народження, місце проживання; 4) пояснення особи, яка здійснила затримання, щодо: часу затримання, обставин за- | тримання та вчинення кримінального правопорушення, майна, яке тимчасово вилу-чено у затриманого; 5) відомості про тимчасово вилучене майно, яке передано слід­чому, прокурору, іншій уповноваженій службовій особі, із зазначенням його індиві­дуальних ознак; 6) спосіб ознайомлення особи, яка передала майно, із протоколом; 7) зауваження і доповнення до протоколу особи, яка передала майно; 8) підпис особи, яка передала тимчасово вилучене майно, та слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи, яка його прийняла.

Як зазначалося, майно може бути тимчасово вилучено й при здійсненні обшуку та огляду. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо '

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!