Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

рядку становлять випадки, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. У такому разі клопотання може бути роз­глянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Обов’язок доказування наявності підстав для постановления ухвали слідчого судді, суду про надання тимчасового доступу до речей і документів лежить на сторо­ні, яка звернулася із клопотанням про застосування цього заходу забезпечення кримі­нального провадження. При цьому необхідно звернути увагу на комплексний характер підстав постановления такої ухвали, які включають декілька обставин, що в сукуп­ності дають можливість дійти слідчому судді, суду обґрунтованого висновку про необ­хідність надання тимчасового доступу до речей і документів. До таких підстав на­лежать відомості, що свідчать про те, що: 1) у володінні відповідної фізичної або юридичної особи перебувають або можуть перебувати речі і документи; 2) такі речі самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального прова­дження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встанов­лення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) речі і документи, доступ до яких запитується, не являють собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Якщо ж ці речі і документи містять охоро-нювану законом таємницю, то, крім вказаних обставин, сторона кримінального про­вадження також має доказати неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Якщо ж у клопотанні міститься прохання про вилучення речей і документів, то його обґрунтування, крім вказаних обставин, має включати також відомості, які свід­чать про те, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей і документів або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За результатами судового розгляду клопотання сторони про надання тимчасового доступу до речей і документів слідчий суддя, суд постановляє одне з таких рішень: 1) ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів; 2) ухвалу про відмову в тим­часовому доступі до речей і документів (таке рішення в законі прямо не названо, проте імперативна вимога закону щодо доведення стороною кримінального прова­дження підстав для тимчасового доступу до речей і документів логічно передбачає можливість постановления ухвали про відмову в доступі, якщо стороною не доведено підстав постановления протилежного рішення. До речі, й сама судова процедура роз­гляду клопотання втрачає сенс при відсутності альтернативи його вирішення, адже в противному випадку суд тільки дублюватиме клопотання сторони, що нівелює зна­чення здійснюваної ним функції). Ухвала про відмову в тимчасовому доступі до речей і документів має бути вмотивованою. Крім того, як зазначено в п. 10 Листа, у разі невідповідності клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів вимогам ч. 2 ст. 160 КПК слідчий суддя вправі повернути його прокурору для усунення недоліків.

Виходячи зі змісту ст. 372 КПК, ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частин. Вимоги до її змісту закріплено у ст. 164 КПК. Ці вимоги стосуються зазначення в ній відомостей щодо: 1) особи, якій надається право тимчасового доступу (прізвище, ім’я

2X5

Глава 12

та по батькові), слід підкреслити, що такою особою може бути лише та, яка має статуї сторони кримінального провадження (п. 19 ст. З КПК); 2) дати постановления ухвали! 3) положень закону, на підставі якого постановлено ухвалу (у випадку надання тим! часового доступу до речей і документів, які містять відомості, що становлять охорої нювану законом таємницю, в ухвалі слідчого судді, суду повинні бути посилання на відповідні положення закону, якими захищається таємниця); 4) особи, яка має надаті тимчасовий доступ до речей і документів (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особі або найменування юридичної особи); 5) індивідуалізації речей і документів, до яки! надається тимчасовий доступ (назва, опис, інші відомості, які дають можливість ви! значити ці речі і документи); 6) сутності постановленого рішення (розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийняте слідчим суддею, судом); 7) строку дії ухвали (строк її дії, який не може перевищувати одного місяця з дня її постановления); 8) наслідків невиконан­ня ухвали.

Нормативне визначення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, який не може перевищувати одного місяця з дня її по-становления, означає можливість її виконання виключно протягом зазначеного стро­ку Невиконання ухвали протягом цього строку позбавляє особу, яка в ній вказана, права тимчасового доступу до речей і документів. У подальшому при необхідності отримати тимчасовий доступ до цих речей і документів особа має знову звернутися до слідчого судді, суду з відповідним клопотанням.

Апеляційному оскарженню згідно із ч. 1 ст. 309 КПК підлягає лише ухвала слід­чого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприєм­ницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 165 КПК.

Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов’язана надати тимчасовий до­ступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, вказаній у цій ухвалі. Процесу­альним наслідком невиконання особою обов’язку надання доступу до речей і доку­ментів є передбачена ст. 166 КПК можливість проведення обшуку з метою відшукан­ня цих речей і предметів й отримання до них доступу Такі наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду зазначаються, як було зазначено, у ній безпосередньо і тому доводяться до відома особи, яка є володільцем речей і документів, при ознайомленні з її змістом. З клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку до слідчого судді, суду може звернутися слідчий, прокурор, а також сторона захисту. В останньо­му випадку ініціатор клопотання не може безпосередньо виконати ухвалу про дозвіл на обшук і провести його, оскільки обшук є слідчою дією, яка відповідно до статей 235 та 236 КПК може бути проведена виключно слідчим чи прокурором. Сторона за­хисту може бути лише запрошеною для участі в проведенні обшуку Тому законом передбачено, що якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 85; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!