Забезпечення кримінального провадження І

Поняття та класифікація заходів

Р

Глава 12 _^—_^^^^^— Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

Заходи забезпечення кримінального провадження - це передбачені КІЖ заходи при­мусового характеру, що застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленії законом, з метою подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть пер] шкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпечення його дієвості Під останньою розуміють вирішення завдань кримінального провадження, вказани] у ст 2 КІЖ, у розумні строки, з дотриманням принципу процесуальної економії.

Види заходів забезпечення кримінального провадження, підстави та процесуал І ний порядок їх застосування передбачено розділом IIКПК - статтями 131-213 КІЛІ

Ці заходи характеризуються такими специфічними ознаками: 1) мають процесу' альний характер і регулюються кримінальним процесуальним законом, а тому є склі довою кримінальної процесуальної форми; 2) підстави, межі та порядок їх застосі вання детально регламентовані законом; 3) вони спрямовані на досягнення єдині мети - забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвісті 4) мають виражений примусовий характер, який залежить не від порядку реалізаці цих заходів, а від їх законодавчої моделі. Навіть коли особа не заперечує проти обІ меження її прав і свобод, що пов’язане із застосуванням заходів забезпечення кримії нального провадження, вони все одно мають примусовий характер, оскільки самі можливість застосування примусу передбачена законом; 5) мають виключний хара| тер - тобто застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 6) специфічним є суб’єкт застосування - ним, як правило, є слідчий суддя, суд.

Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є забез­печення дієвості кримінального провадження, що логічно обумовлює назву всіх за­значених у ст. 131 КПК аходів.

Крім загальної мети, на досягнення якої спрямовано кожен із заходів, характерною для них є також наявність власної специфічної мети, яка у структурі цілеспрямоваї ності кримінальної процесуальної діяльності займає окреме місце. Так, тимчасовиі доступ до речей і документів має на меті забезпечення можливості формування правої вої позиції сторін кримінального провадження і збирання доказів; тимчасове вилуї чення майна та арешт майна спрямовані на забезпечення можливості відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, можливої конфіскації майна, збиі рання і збереження доказів; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним право»! має на меті припинення кримінального правопорушення, запобігання вчиненню іні шого чи припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного, обвиі

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

нуваченого щодо перешкоджання кримінальному провадженню; затримання особи та запобіжні заходи спрямовані на припинення кримінального правопорушення, а також створюють необхідні умови для забезпечення участі підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні, а отже, для здійснення правосуддя.

Спільною ознакою заходів забезпечення кримінального провадження є, як зазна­чено, поєднання їх із застосуванням примусу, який тією чи іншою мірою притаманний кожному з них. Тому, за загальним правилом, законодавець відніс прийняття рішення про їх застосування до виключної компетенції слідчого судді (під час досудового роз­слідування) або суду (у судовому провадженні) (винятком є виклик слідчим, проку­рором, порядок здійснення якого передбачено статтями 133, 135, 136, 137, 138, 139 КПК; тимчасове вилучення майна, передбачене статтями 167, 168, 169 КПК; законне затримання та затримання уповноваженою службовою особою, підстави та порядок яких встановлено статтями 207, 208 КПК).

Заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватися до різних суб’єктів - підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, а також інших осіб залежно від характеру конкретного заходу, обставин кримінального провадження, а також поведінки при його застосуванні. Проте в будь-якому разі в законі стосовно кожного виду цих заходів чітко визначено коло осіб, щодо яких вони можуть бути застосовані. Це має важливе значення в аспекті захисту прав людини у сфері кримі­нального судочинства, недопущення зловживання правом з боку осіб, які здійснюють кримінальне провадження, адже кожний із цих заходів тією чи іншою мірою обмежує права людини, у тому числі й конституційні, а також може мати негативні наслідки й для інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

Правообмежувальний характер цих заходів обумовлює необхідність встановлення системи гарантій, які забезпечують їх законне та обґрунтоване застосування. Відпо­відно до КПК до них належать:

1) загальна умова застосування заходів забезпечення кримінального проваджен­ня - лише після реєстрації заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР);

2) нормативність підстав, меж і порядку їх застосування;

3) можливість їх застосування, за загальним правилом, лише за рішенням слідчо­го судді або суду (за передбаченими законом винятками);

4) нормативний характер вимог до змісту клопотання, яким ініціюється вирішен­ня слідчим суддею чи судом питання про їх застосування, а також вимог до змісту ухвали слідчого судді, суду;

5) встановлення строків застосування цих заходів і порядку їх продовження;

6) юридична відповідальність за незаконне застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і кримінальна (статті 371, 372, 373 КК).

Частина 2 ст. 131 КПК містить перелік заходів забезпечення кримінального про­вадження, якими є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

Глава 12

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 176 КПК запобіжними заходами є: особисте І

зобов’язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тим­часовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, передбачених ст. 208 КПК. Крім того, до неповнолітніх передбачено таксо! запобіжний захід у вигляді передання їх під нагляд батьків, опікунів, піклувальник! або адміністрації дитячої установи (ст. 493 КПК). До осіб, стосовно яких передбачаї ється застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося пи! тання про їх застосування, можуть бути застосовані запобіжні заходи у вигляді пере! дання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим ліі карським наглядом чи поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключаюгі їх небезпечну поведінку (ст. 508 КПК). При здійсненні видачі осіб, які вчинили криї мінальне правопорушення, застосовуються також тимчасовий арешт та екстрадицій! ний арешт, які за своєю правовою природою є триманням під вартою, що, однак, має специфічну мету і особливий порядок (статті 583, 584 КПК).

Зазначений перелік є вичерпним, що виключає можливість застосування при здій­сненні кримінального провадження будь-яких інших заходів його забезпечення.

Залежно від мети застосування заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути класифіковані на такі групи:

1) заходи, спрямовані на забезпечення явки учасників кримінального проваджен­ня, - виклик, судовий виклик та привід (статті 133-143 КПК);

2) заходи, спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення та збирання і збереження доказів, - тимчасовий доступ до речей і документів (статтії 159-166 КПК), тимчасове вилучення майна (статті 167-169 КПК), арешт майна (стат­ті 170-175 КПК);

3) заходи, спрямовані на забезпечення цивільного позову, - тимчасове вилучення майна (статті 167-169 КПК), арешт майна (статті 170-175 КПК);

4) заходи, спрямовані на забезпечення виконання процесуальних обов’язків, - на­кладення грошового стягнення (статті 144-147 КПК);

5) заходи, спрямовані на припинення кримінального правопорушення чи запобі­гання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрю­ваного, обвинуваченого щодо перешкоджання кримінальному провадженню, - від-І сторонення від посади (статті 154-158 КПК), тимчасове обмеження у користуванні! спеціальним правом (статті 148-153 КПК), запобіжні заходи (статті 176-213 КПК).

Стаття 132 КПК передбачає загальні правила застосування заходів забезпечення I кримінального провадження, що має важливе значення для правозастосовної діяль­ності, адже сприяє її єдності, дотриманню прав учасників кримінальних процесуаль-

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

них відносин і вирішенню завдань кримінального провадження, одним із яких відпо­відно до ст. 2 КПК є забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необгрун­тованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Необхідність нормативного закріплення цих загальних правил обумовлена тим, що заходи забезпечення кримінального провадження спрямовані на досягнення єдиної мети, а тому й єдиною є їх правова природа.

До загальних правил застосування цих заходів належать такі положення:

1) поєднання заходів забезпечення кримінального провадження із застосуванням примусу, втручанням державних органів до сфери прав людини викликає необхідність встановлення законодавцем дієвих гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні. Однією із таких гарантій є су­довий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійсню­ється слідчим суддею. Тому правовою підставою для застосування заходів забезпе­чення кримінального провадження є ухвала слідчого судді (під час досудового роз­слідування) чи суду (у судовому провадженні). Віднесення прийняття процесуально­го рішення (ухвали) про застосування заходів забезпечення кримінального провадження до виключної компетенції суду відповідає європейським стандартам у сфері прав людини. У рішенні ЄСПЛ у справі «Клас та інші проти Федеративної Республіки Німеччини» (1978 р.) зазначено, що принцип верховенства права виходить, зокрема, з того, що втручання органів виконавчої влади у права окремих осіб повинно перебувати під ефективним контролем, який звичайно має забезпечуватися судовою системою, у всякому разі як останньою інстанцією; судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури;

2) про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий, за погодженням із прокурором, прокурор складають вмотивоване клопотання, яке по­дається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування. Окремі заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватися також за ініціативою сторони захисту, зокрема, тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 159 КПК), у зв’язку із чим стороні захисту також надається право клопотати перед слідчим суддею про прийняття рішення про засто­сування цих заходів;

3) тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб’єктів, які здійснюють кримінальне провадження, у зв’язку із чим вони мають обгрунтувати необхідність застосування цих заходів. При цьому вони зобов’язані до­вести, що: існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів; наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні; застосування запитуваного заходу забезпечить виконання завдання, яке постає перед слідчим, прокурором. Покладення обов’язку доказування на вказаних осіб логічно обумовлено тим, що, по-перше, саме слідчий як суб’єкт, який безпосередньо здійснює досудове розслідування, а також про­курор, на якого покладено процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, повин-

Глава 12

ні не лише констатувати наявність необхідності застосування заходів забезпечення І кримінального провадження, а як суб’єкти, найбільш обізнані стосовно фактичних! підстав їх застосування, навести суду відповідні аргументи, що підтверджують таку! необхідність, переконати його прийняти відповідне процесуальне рішення (постанови- 1 ти ухвалу); по-друге, цінність судової процедури вирішення питання про застосування цих заходів, зокрема, полягає у тому, що, будучи незалежним і неупередженим, суд постановляє ухвалу, ґрунтуючись на власному переконанні щодо наявності для цього достатніх підстав, яке є результатом дослідження ним обставин та доказів, наданих сторонами. Надання нормативного характеру обов’язку слідчого, прокурора довести слідчому судді наявність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження фактично усуває можливість звернення цих осіб до слідчого судді з нео­бгрунтованим клопотанням, оскільки в такому разі нівелюється сама ініціатива, і рішен­ня суду є достатньо прогнозованим не на користь ініціатора клопотання;

4) доведення слідчим, прокурором наявності достатніх підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється шляхом надання слідчому судді, суду доказів обставин, на які вони посилаються у клопотанні. При цьому слід звернути увагу на те, що надання доказів, тобто обґрунтування позиції, сторони, є її обов’язком;

5) однією із правових підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження є внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, адже І саме з цього моменту відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК розпочинається досудове роз­слідування. Тому до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження має бути додано витяг із ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Це дозволяє суду пересвідчитися у наявності відповідної правової підстави для розгляду клопотання в судовому засіданні. Невиконання слідчим, прокурором цієї вимоги за­кону унеможливлює судовий розгляд клопотання про застосування заходів забезпе­чення кримінального провадження;

6) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов’язані І врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального проваджен­ня отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Цей обов’язок спрямовано на обмеження дискреції суду, попередження необгрунтованого втручання до сфери прав

і законних інтересів особи, яка залучається до участі у кримінальному провадженні; ]

7) в ухвалі про задоволення клопотання щодо застосування заходу забезпечення
кримінального провадження слідчий суддя повинен зазначити строк її (ухвали) дії,
враховуючи, що: 1) для запобіжних заходів, арешту майна цей строк є пропорційним
строку досудового розслідування - два місяці; 2) строк тимчасового обмеження у ко­
ристуванні спеціальним правом, відсторонення від посади не може становити більше
двох місяців, а строк дії тимчасового доступу до речей і документів - більше одного
місяця. Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального
провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав
і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався (п. 11 Інфор­
маційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримі-

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, класифікація, підстави і порядок застосування

нальних справ від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» (далі - Лист)1.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 117; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!