Докази і доказування

медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримі­нальної відповідальності (ч. 5 ст. 223 КПК).

Способи збирання доказів у загальних рисах передбачені в ст. 93 КПК. Згідно з ч. 2 ст 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом:

П проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, 2 витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування підприємств установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів

^ПЄРзГо^Рл⁰е^Кржання доказів на території іноземної держави в результаті здійснення між­народного співробітництва під час кримінального провадження (ч. 4 ст. 93, гл. 42

^КП ^проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Основним способом збирання доказів стороною обвинувачення є проведення слідчих (розшукових) дій та такого їх різновиду, як негласних слідчих (розшукових) лій Це пов'язано перш за все з тим, що правом їх проведення наділені тільки слідчии?п 2ч 2ст 40 ч 6ст 246 КПК), відповідні оперативні підрозділи за письмовим до­рученням слідчого прокурора (ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК), прокурор (п.4 ч. 2 ст. 36 КПК) а також з тим що слідчі дії спрямовані безпосередньо на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному прова­дженні (ч 1 ст 223 КПК) Слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії мають спільну мету але відрізняються процесуальним порядком їх проведення, оскільки перші проводяться в чітко встановленій процесуальній формі (гл. 20 КПК), а другі не мають такої чіткої процесуальної форми, проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, не можна отримати в інший спосіб, а методи їх проведення не підлягають розголошенню, за винятком випадків, встанов­лених КПК (гл. 21 КПК).

Сторона захисту а також потерпілий при збиранні доказів не наділені правом про* водити слідчі (розшукові) дії негласні слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії, оскільки це виключна компетенція слідчого та прокурора, проте закон надає їм право ініціювати проведення вказаних дій шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань які повинні бути розглянуті в строк не більше трьох днів з моменту по­дання До,того ж гарантією дотримання прав сторони захисту та потерпілого, яка здатна убезпечити від необгрунтованої відмови від задоволення клопотання, є право оскаржити слідчому судді постанову слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових)

^ЩЙ Сто1о^9обви^Іну)вачення та сторона захисту також має право збирати докази шля­хом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого само­врядування підприємств установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів' відомостей висновків ревізій та актів перевірок. Цей спосіб збирання доказів не має такої чіткої процесуальної форми, як проведення слідчих (розшукових) дій Слід також звернути увагу, що, на відміну від сторони обвинувачення, сторона захисту має право отримувати лише копії вказаних документів.

Глава 7

Витребування - це звернення з вимогою про добровільне надання речей, докумен­тів, відомостей, які мають значення для кримінального провадження. Витребувати можливо, якщо достовірно відомо, що речі, документи, відомості знаходяться ч і зберігаються в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах,! в установах та організаціях, у службових або фізичних осіб. У законі не вказано, в якій' формі повинно відбуватися витребування - письмовій чи усній. Уявляється, що як представникам сторони обвинувачення, так і стороні захисту перевагу необхідно надавати письмовій формі, оскільки з одного боку, це дозволить надати спілкуванню офіційної форми, яка відповідає вимогам діловодства, забезпечить повагу та інтереси органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та органі­зацій, службових та фізичних осіб, а з другого - сприятиме отриманню доказів, які відповідають вимогам допустимості.

Практика виробила форми звернення з вимогою про надання речей, документів або відомостей - для слідчого та прокурора це може бути постанова (яка є обов’язковою для виконання (ч. 5 ст. 40 КПК)), звернення, доручення, клопотання, запит; для представників сторони захисту - заява або клопотання, а для захисника також й адвокатський запит (п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Важливого значення набувають при збиранні доказів у такій спосіб: добровіль­ність видачі вказаних у законі предметів та те, що фізична особа, до якої звертають­ся, не повинна мати процесуального статусу підозрюваного. Якщо добровільна видача речей, документів, відомостей неможлива, то процесуальний порядок їх отримання інший. Зокрема, сторона кримінального провадження повинна зверну­тися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 159-166 КПК).

Якщо необхідно одержати майно (речі, документи тощо) підозрюваного (або під час судового розгляду обвинуваченого), які мають значення для кримінального про­вадження, слід застосовувати процедуру, передбачену для тимчасового доступу до речей і документів (статті 159-166 КПК), тимчасового вилучення майна (гл. 16 КПК) або арешту майна (гл. 17 КПК).

Сторони кримінального провадження здійснюють збирання доказів також шля­хом їх отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб. Правова природа отри­мання доказів, на відміну від витребування, інша. Отримання полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається. Тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. Для деяких учасників кримінального провадження законом передбачено право збирати і подавати (або тільки подавати) докази слідчому, прокурору, слідчому судді, а під І час судового розгляду - суду. Це, зокрема, право підозрюваного (п. 8 ч. З ст. 42 КПК), обвинуваченого Хп. 2 ч. 4 ст. 42 КПК), законного представника підозрюваного, об- і винуваченого (ч. 5 ст. 44 КПК), захисника (ч. 4 ст. 46 КПК), потерпілого (п. З ч. 1 І ст. 56 КПК), представника та законного представника потерпілого (ч. 4 ст. 58, ст. 59 КПК), цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників та законного

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 101; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!