Докази і доказування

викликали сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, слідчий зобов’язаний був звернутися до експерта для проведення експертизи).

Чинний КПК встановлює що докази, які стосуються судимостей підозрюваного, ^«инТаченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього Хмільного провадження а також відомості щодо характеру або окремих рис ха-пя™ підозрюваного обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винува-то^підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (ч.

1 '^підстава не є безумовною. Докази, про які вже йшлося, можуть бути визнані

і допустимими, якщо:

) ються щоб ці докази були визнані допустимими,

9 воТполТюїься для доказування того, що підозрюваний, обвинувачении діяв, пеиним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні ля «чинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помили­тися щодо обставин за яких він вчинив відповідне кримшальне правопорушення,

3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;

4) підозрюваний,обвинувачений використав подібні докази для дискредитацп

^СВ1Ті лно2з^Сч^Т' З стК88ККПК докази щодо певної звички або звичайної ділової практи­ки пТппзпюваного обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримТнаГне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обви-

^НУВПппож⁰_Єння ст 88 КПК пов’язані з тим, що дані про попередні судимості та риси ™™™ підозрюваного (обвинуваченого) не перебувають у безпосередніх причин­ки н^ лі лшвих хронологічних зв’язках із кримінальним правопорушенням, що роз- с лі литься або стосовно якого проводиться судовий розгляд, а характеризують цю!як члена суспільства Слід зазначити, що законодавець обмежує використання ГиЛпка^; лише для підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого V іиГенні кримінального правопорушення, тобто обставин, передбачених п. 2 ч. 1 1т91 КІШ Для встановлення інших обставин, які входять до предмета доказування, заборони щодо визнання цих доказів допустимими немає.

Як зазначалося питання про допустимість доказів вирішується судом при їх оцін­ці в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Але згідно з положеннями ч 2 ст. 88 КПК у разі встановлення очевидної недо­пустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що ™ за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його до-слілження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

КиТяння доказу недопустимим може здійснюватися як за ініціативою сторін, які відповідно до ч. З ст. 89 КПК можуть подавати відповідні клопотання, так і самим

°^УД Обов’язок доказування обставин, що є підставами визнання доказу недопустимим, пп.лялається на сторону яка заявила клопотання. Інші учасники мають право ви­словлювати свою позицію з цього приводу, а також наводити заперечення проти ви­знання доказів недопустимими.

Глава 7

При вирішенні судом питання про допустимість доказу преюдиціальне значення мають рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 90 КПК).

Преюдиціальне значення для кримінального судочинства України мають рішення! Міжнародного кримінального суду та ЄСПЛ. Що стосується національних судів, т і таке значення мають рішення, які набрали законної сили, прийнятті в порядку кримії нального та інших форм судочинства.

Достовірність, як третя властивість доказів, означає правильність відображення в них фактів об’єктивної дійсності, яка є предметом розслідування або судового розі гляду Іншими словами, достовірність - це відповідність доказу дійсності. Що стосу! ється показань, то достовірними слід визнавати правдиві і непомилкові показанняі речові докази вважаються такими, якщо вони не втратили тих ознак, які відбили] в них у результаті події кримінального правопорушення (правильно вилучені та зб] режені сліди, відсутня їх фальсифікація тощо), достовірні документи - це їх оригінаї ли або точні їх копії, в яких містяться правдиві відомості, висновки експертів будуті вважатися достовірними, якщо вони правильно і точно відображають результаті експертних досліджень.

Встановлення відповідності доказу дійсності відбувається шляхом аналізу змісту¹ фактичних даних, порівняння їх з іншими доказами, проведенням додаткових (пере­вірочних) слідчих (розшукових) дій.

Нарешті, достатність - це властивість сукупності доказів. Достатнім слід визна] вати такий обсяг доказів, який дозволяє прийняте правильне, законне і обґрунтоване^ рішення, проміжне або кінцеве.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!