Докази і доказування

У правозастосовній практиці непрямими доказами зазвичай служать: а) сліди, залишені кримінальним правопорушенням на різних предметах; б) сліди, залишені особою, яка вчинила кримінальне правопорушення; в) володіння знаряддям, необ­хідним для вчинення протиправного діяння; г) володіння предметом, що є об’єктом протиправного посягання; д) знаходження особи на місці вчинення кримінального правопорушення в той час, коли воно було скоєне; є) наявність мотиву до вчинення правопорушення; ж) дії особи до вчинення протиправного діяння, що являють собою підготовку до його скоєння; з) дії особи після вчинення кримінально караного ді­яння, спрямовані на приховання слідів правопорушення та перешкоджання його виявленню; і) зміна способу життя, викликана вчиненням протиправного діяння, тощо.

Не можуть бути непрямими доказами: а) факти, аналогічні фактам даного кримі­нального провадження, але які не перебувають із ним у причинному зв’язку (подібність способу вчинення протиправного діяння); б) факти, що характеризують підозрювано­го з негативної сторони; в) поведінка підозрюваного (обвинуваченого) під час досу-дового розслідування й в суді.

Для отримання необхідних висновків на підставі непрямих доказів потрібно приведення їх до певної системи, що передбачає наявність об’єктивного зв’язку як між непрямими доказами, так і між іншими доказами, наявними у криміналь­ному провадженні, а також зв’язку всіх доказів з обставинами, які підлягають доказуванню.

Зв’язок між непрямими доказами, між ними та іншими доказами, зокрема прями­ми, може мати різний характер. Найчастіше це зв’язок причини і наслідку. Наприклад, неприязні стосунки між підозрюваним і потерпілим (непрямий доказ) можуть бути однією з причин вчинення потім убивства (наслідок). Однак при оперуванні доказами виникають також інші зв’язки, зокрема зв’язок функціональний. Наприклад, у ви­падку, коли за станом охолодження трупа роблять висновок про час настання смерті, якщо встановлення цього факту має значення для викриття особи, яка вчинила злочин. Іноді зустрічається і так званий об’ємний зв’язок, коли, наприклад, встановлено, що слід на грунті залишений взуттям, в якому ходить підозрюваний, і це тим самим озна­чає, що він чи хтось інший в його взутті був на місці події1.

У кримінальному провадженні може існувати не одна система непрямих доказів, а кілька їх систем (або рядів), що взаємно доповнюють та підкріплюють одна одну і встановлюють у своїй сукупності ті чи інші обставини, які підлягають доказуванню. Так, якщо в кримінальному провадженні про вбивство у підозрюваного на одязі ви­явлено плями крові, подібні до групи крові потерпілого, а також виявлено знаряддя злочину, на якому знайдено частинки волосся потерпілого, то цю систему (ряд) не­прямих доказів підкріплюватимуть і доповнюватимуть такі непрямі докази, як часті сварки між підозрюваним і потерпілим, погрози з боку підозрюваного розправитися з убитим, факт, що незадовго до виявлення в лісі трупа потерпілого він разом з під­озрюваним ішов у цьому напрямку, що невдовзі після цього свідки бачили, як підозрю­ваний замивав свій одяг у струмку. Ці дві системи (ряди) непрямих доказів у своїй

1 Див.: Хмьіров, А. А. Косвеннь.е доказательства [Текст] / А. А. Хмьіров. - М., 1979. - Гл. 2.

Глава 7

сукупності і взаємозв’язку з іншими доказами мають привести слідчого або суд до І достовірного висновку про вчинення підозрюваним убивства.

Звичайно, оперування непрямими доказами є більш складним порівняно з тими випадками, коли у провадженні є прямі докази. Але це зовсім не означає, що останні є переконливішими, сильнішими, «кращими» непрямих доказів.

3. Залежно від предмета обвинувачення докази поділяються на обвинувальні та
виправдувальні.

Обвинувальні докази - це ті, які обґрунтовують, підтверджують обвинуваченні тобто встановлюють наявність події кримінального правопорушення, винуватість І у його вчиненні конкретної особи або декількох осіб, характер і розмір шкоди, запо-діяної суспільно небезпечним діянням, обставини, які негативно характеризують обвинуваченого або обтяжують покарання.

Виправдувальні докази - це ті, які свідчать про відсутність події кримінальної! правопорушення, непричетність особи до його вчинення, обставини, що позитивної характеризують обвинуваченого, пом’якшують покарання, виключають кримінальну! відповідальність, є підставою закриття кримінального провадження або є підставою | для звільнення від кримінальної відповідальності.

Поділ доказів на обвинувальні та виправдувальні іноді може мати умовний харак-тер, коли один і той же доказ може стати в одній своїй частині обвинувальним, а в другий - виправдувальним. Наприклад, свідок у своїх показаннях вказує, що він бачив, що підозрюваний дійсно вдарив потерпілого, але зробив це, перебуваючи у збудже- 1 ному стані, викликаному образою з боку потерпілого. В одному і тому ж криміналь-І ному провадженні один і той же доказ може бути обвинувальним щодо одного із! співучасників і виправдувальним щодо іншого. Наприклад, потерпілий дав показання, в яких говорить про те, що коли двоє грабіжників проникли до його житла, один з нихі мав намір застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров’я (використати! розігріту праску), але інший, який, судячи з усього, взагалі не розраховував на при­сутність у житлі господаря, відмовив його від цього.

4. Залежно від наявності проміжних носіїв доказової інформації докази можуть
бути первинними і похідними.

Первинні докази - це ті, які отримані з першоджерел, докази, які виникли безпо- 1 середньо в результаті події вчиненого кримінального правопорушення. Наприклад, показання свідка-очевидця, підозрюваного, залишки крові та пошкодження, які за­лишилися на автотранспортному засобі, яким було скоєне ДТП, тощо.

Похідні докази - це ті, які являють собою результати вторинного відображення слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації. Наприклад, відбитки слідів з місця події злочину, копія сліду знаряддя злому, виготовленого за допомогою спеціальної пасти, ксерокопія документа тощо.

Похідні докази а) можуть бути необхідними засобами для виявлення первісних доказів, які без них виявилися б невідомими слідчому й суду; б) можуть бути засобом перевірки первісних доказів; в) можуть замінити первісні, якщо вони втрачені або | недоступні для слідчого та суду.

5. За способом формування докази поділяються на особисті та речові.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!