Докази і доказування

⇐ Предыдущая 85 86 87 888990 91 92 93 Следующая ⇒

Предмет і межі доказування

Основною кінцевою метою процесу доказування у кримінальному провадженні є отримання знань, максимально наближених до об’єктивної реальності, до-| сягнення чого можливе лише коли повно та достовірно будуть встановлені всі¹обставини, які мають значення для розкриття вчиненого кримінального правопорушення, встановлена особа, яка його вчинила, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. Звичайно, кожне кримінальне правопорушення само по собі унікально та має свої особливості. Разом з тим існує певна сукупність обставин, встановлення яких необхідно по кожному кримінальному провадженню, без виявлення яких неможливо розкрити кримінальне правопорушення, встановити особу, яка його вчинила, прийняти законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення. Саме таку сукупність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні по кожному кримінальному провадженню, у теорії кримінального процесу прийнято йменувати предметом доказування.

ГЬедмет доказування - це коло закріплених у законі обставин, які повинні бути

встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному;_пр°юджен-

~73Ги що здійснюють доказування, такими, що мають значення для кримінальний _нши »^-"———ь значення для перевірки та оцінки доказів (наприклад, вста-

проваджен-
я криміналь
ні Особами.дцозд доказані, можуть бути визнані будь-які обставини,

які на «погляд, ів між підозрюваним та свідком). Але предмет док:, <у-

новлення неприязни у ^^ - ^ той м^імум обстави_Н; я_ю мають правове

вання, якийсфору є необхідною та обов’язковою умовою для кваліфікації

^ЗНаЧ!ГГп^ГпшТоп^Яорушення, встановлення винуватості особи, постановлений ^ТнГго тГобґрунтованого рішення, правильного вирішення справи по суті, при-

™^Ч^^2::^«* У - 91 КПК і мас загальний характер. оек.льки

а ^оняний для кожного кримінального провадження, будь-якого злочину чи

!риГнмьногопроступку. Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають дока-

³%ТоХкримТнТл^Ньного правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини

«чинення кримінального "Р³⁸⁰"^^""^ _{коимінальноГ}о правопорушення, форма "М винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальною іф<ши уу

_нинй мотив і мета вчинення кримінального правопорушення,

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір

процесуальних ^ВІ^^а'_ на інь тяжкості вчиненого кримінального право-

4)^оЬстав^ИНИ' особ обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують по-

Г1Гян,і виключаЮть крнм,нальну в.дновідальність або с підставою закриття

^КГ"5)ХтГвТни^РщоТпТдставою лля звільнення віл кримінальної відповідальності

7™пго розгляду Адже без встановлення події кримінального правопору піл час СУД^0В0Г0 Р ^аченого мотивів та мети вчинення кримінального право- шення, винності о У н,еможливо ухвалити судове рішення, у якому суд ”иТиГть по ^ті обвинувачення, або інші питання, які віднесені законом до його ко“петенції. б ’ доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, на • " Го^опа а якшо прокурор відмовився в суді від підтримання державного слідчого прокур р ^ 1 ст 92 КПК) Обов’язок доказування належності обвинувачення V ^^ суальних витрат та об<тавин, які характе- та допу'™^М7 ^Д го покладається на сторону що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК). ^РиТопмІпюючи таким чином положення ч. 1 ст. 91 та ст. 92 КПК, «й.авець ВИ- Формулюючн кримінального правопорушення, винуватість або кпеслюєа що вис » вчиненні кримінального правопорушення, про розмір ^{НЄВИНУВ}завдан"і кримінальним правопорушенням тощо, які зроблені під час доказу-шкоди, д

^аб“П^айо^Нмлення з ч 1 ст 91 КПК дає підстави стверджувати. що перелік обставин. які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, має виключне значсні

Глава 7

вання на стадії досудового розслідування сторонами кримінального провадження мають попередній характер. У свою чергу, тільки ті обставини, що підлягають дока-| зуванню, які достовірно встановлені під час судового провадження, підтвердженії належними та допустимими доказами, оцінені судом, здатні забезпечити постанові ления законного, обгрунтованого та вмотивованого судового рішення. Крім того, якщо! сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, така! особа повинна бути виправданою (ч. 2 ст. 17 КПК).

Отже, значення предмета доказування полягає в тому, що він: 1) визначає вектор діяльності осіб, які здійснюють доказування, тобто забезпечує спрямування їх про! цесуальної діяльності на встановлення саме тих обставин, які підлягають доказувані ню; 2) сприяє повному, всебічному та неупередженому дослідженню всіх обставині кримінального провадження; 3) визначає межі доказування, оскільки всебічне таї повне встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному про- 1 вадженні, свідчить про досягнення мети доказування та можливість складання під/ сумкового процесуального акта.

Оскільки, як зазначалося, кожне кримінальне правопорушення характеризуєть-І ся певними особливостями, загальний предмет доказування (ст. 91 КПК) може роз-1 ширюватися, а точніше, деталізуватися та уточнюватися стосовно кримінальних! проваджень щодо неповнолітніх або осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння,! передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосуднос-І ті, або захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, але до постановлені ня вироку (кримінальні провадженні щодо застосування примусових заходів медич-| ного характеру).

Зокрема, до обставин, що підлягають встановленню у кримінальному проваджен- ' ні щодо неповнолітніх, також належать:

1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічнії риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чиї обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість! неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також! з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг! керувати ними;

2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

3) умови життя та виховання неповнолітнього;

4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального право-j порушення (ст. 485 КПК).

До обставин, що підлягають встановленню під час досудового розслідування І у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного' характеру, відносяться:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;

Докази і доказування

-\) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і ха-пяктер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового роз-

^СЛ1Д4)^Вповедінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших oсіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням (ст. 505 КПК).

З поняттям «предмет доказування» тісно пов'язане поняття «межі доказуваннянн Межі показування визначаються необхідною та достатньою сукупністю доказів, яка, Г™ зібгіаною у кримінальному провадженні, забезпечує прийняття законних та Хтжтованих та справедливих рішень. Якщо поняття предмета доказування відо-опяжає що має бути з’ясоване встановлено у кримінальному провадженні, то поняття «межі доказування» відображає обсяг та глибину дослідження всіх істотних

обТжі іказувГнТГабо обсяг доказування) - оцінна категорія, яка визначається по кожному кримінальному провадженню та кожному конкретному процесуальному п^енню що приймається залежно від доказів, що зібрані, та внутрішнього переконання особи яка збирає докази Найчастіше, формулюючи підстави для постановления процесуального рішення або вчинення процесуальної дії, законодавець викорис-тп^г таку законодавчу конструкцію: «при наявності достатніх підстав вважати», «є наявність достатніх відомостей» «достатні докази» тощо. Достатні докази, або відомості які обумовлюють межі доказування, повинні розглядатися з точки зору кількісні та якісної складових Звичайно, що кількісна сторона меж доказування не може г^ги визначена через цифрові показники. Вона може бути розкрита через такі показники як сукупність доказів співставлення цієї сукупності з предметом доказування та залежати від рішення яке необхідно прийняти, або дії, яку слід вчинити. Отже, ніякий окремо взятий доказ у тому числі й визнання особою своєї вини, явка її з по-Гнною тощо достатнім для постановления рішення або вчинення процесуальної дії іти не може' достатньою може бути тільки їх сукупність. Поєднані у сукупність, покази повинні взаємно доповнювати один одного, підтверджуючи достовірність Гоєних правозастосовником висновків. Оцінка сукупності зібраних доказів залежить віл внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, яке Г^нтугться на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження керуючись законом (ч. 1 ст. 94 КПК). Таким чином, межі показування з одного боку,визначають систему доказів, необхідну і достатню для з'ясування обставин які входять до предмета доказування, а з другого - сукупність обставин які підлягають доказуванню.

Правильне визначення меж доказування має важливе значення для практичної діяльності Воно дозволяє зосередити увагу на доказуванні лише тих обставин, які д йсно мають значення для вирішення кримінального провадження, своєчасно вста-

Глава 7

новити прогалини доказової діяльності, виявити незаконні дії та необгрунтовані рішення, убезпечити від поверхового досудового розслідування та судового розгляд] запобігти захаращуванню кримінального провадження зайвими доказами, які не вії повідають вимогам належності.

Незважаючи на єдині вимоги закону, які пов’язані із повнотою встановлення у кримінальному провадженні обставин, які підлягають доказуванню по кожномі кримінальному провадженню (ст. 91 КПК), що свідчить про повноту дослідженні обставин і достатність зібраних доказів, із цього загального правила є винятки! відповідно до яких межі доказування можуть відрізнятися залежно від певни] обставин, зокрема:

1) яке рішення приймається - проміжне чи підсумкове. Наприклад, повідомлення про підозру може виноситися на підставі ймовірних знань про подікЛ кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила. На відміну від нього в обвинувальному акті обставини, що підлягають доказуванню, повинні бути] встановлені повно та достовірно. Відповідно до ч. З ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови дове-1 дення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення);

2) при звільненні особи від кримінальної відповідальності. Зокрема, при встановленні на стадії досудового розслідування підстави для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду (статті 285-287 КПК). Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвину- 1 вальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286);

3) межі доказуванні в судовому розгляді визначаються, виходячи із висунутого особі обвинувачення (ч. 1 ст. 337 КПК), яке за наявності певних підстав може бути! змінено (частини 2, 3 ст. 337, ст. 338 КПК);

4) під час судового розгляду суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються (ч. З ст. 349 КПК);

5) при спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків - у вироку суду замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасника- 1 ми судового провадження (ст. 382 КПК);

6) при укладенні угод у кримінальному провадженні. При укладенні угоди на до-судовому провадженні після повідомлення особи про підозру, досудове розслідування припиняється, складається обвинувальний акт, який з підписаною угодою невідкладно надсилається до суду (ч. 1 ст. 474 КПК). Якщо угода досягнута під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди та ухвалення рішення (частини 3, 4 ст. 474 КПК).

⇐ Предыдущая 85 86 87 888990 91 92 93 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 91; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление

Генерация страницы за: 0.009 сек.