Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Процес доказування та його суб’єкти




Докази і доказування

Пізнання у кримінальному провадженні здійснюється лише за допомогою кримі­нального процесуального доказування - врегульованої законом процесуальної ді­яльності, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК). Отже, елементами процесу доказування є збирання (закріплення), перевірка та оцінка до­казів. Вказані елементи пов’язані між собою, оскільки збирання та перевірку немож­ливо відділити від оцінки доказів. У свою чергу, оцінка зібраних доказів не завжди тягне за собою припинення процесу доказування, а може привести до необхідності збирання та перевірки нових доказів. Доказування у кримінальному провадженні характеризується тим, що воно здійснюється відповідно до законодавчої регламента­ції, тобто відповідно до кримінальної процесуальної формі визначеними в законі суб’єктами.

Першим елементом процесу доказування є збирання доказів - складна комплексна діяльність суб’єктів доказування по виявленню, витребуванню, отриманню, закріплен­ню, збереженню у встановленому порядку доказів. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження та потерпілим у порядку, передбаченому КПК (ч. 1 ст. 93 КПК). Слід зауважити, що термін «збирання доказів» є умовним, оскільки сторони кримінального провадження не збирають вже готові докази, вони поступово формуються під час доказової діяльності.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК (ч. 1 ст. 22 КПК). Крім того, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів (ч. 2 ст. 22 КПК). Саме ці зако­нодавчі положення дають можливість зробити висновок, що під час досудового та судового провадження процес доказування має свої певні особливості. Зокрема, під час досудового розслідування превалюють риси розшукового типу процесу, що обу­мовлює:

1) покладення на сторону обвинувачення обов’язку доказування обставин, перед­бачених ст. 91 КПК;

2) надання стороні обвинувачення більших повноважень, пов’язаних із збиран­ням доказів, але з одночасним розширенням наданих стороні захисту та потерпіло­му прав, спрямованих на можливість їх збирання (у тому числі ініціювання прове­дення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; заявления клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; реалізації права бути присутніми при проведенні слідчих дій тощо), а також роз­ширення сфери судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні;

3) неприпустимість покладення на сторону захисту обов’язку доводити свою не­винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.


Глава 7

Під час судового провадження найбільш яскраво проявляється засада змагальнос ті, що обумовлює:

1) процесуальне положення суду, який, зберігаючи об’єктивність та неупередже ність, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав І виконання процесуальних обов’язків (ч. 6 ст. 22 КПК) та вирішує лише ті питання що віднесені на його розгляд сторонами (ч. З ст. 26 КПК);

2) покладення на сторону обвинувачення обов’язку доказування обставин, перед бачених ст. 91 КПК; у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвії нувачення такий обов’язок покладається на потерпілого (ч. 1 ст. 92; п. 4 ч. З ст. 5(КПК);

3) покладення обов’язку доказування належності та допустимості доказів, даню щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК).

Активність сторони кримінального провадження, спрямованість її доказової ді­яльності визначається тією функцією, яку вона виконує у кримінальному проваджен­ні, тим напрямом процесуальної діяльності, що здійснюється з метою реалізації за-вдань кримінального провадження суб’єктами, які уповноважені на ведення процесу або наділені правами для активної участі у кримінальному провадженні для захисту своїх прав та законних інтересів. Отже, обов’язок доказування (тягар доказування) обставин, передбачених ст. 91 КПК, і перш за все події кримінального правопорушен­ня та винуватості обвинуваченого, покладається на слідчого та прокурора (тобто сторону обвинувачення) (ч. 1 ст. 91 КПК). Саме на цих осіб законом покладається обов’язок у межах їх компетенції розпочати досудове розслідування в кожному ви падку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення криміналь­ного правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встанови лення події кримінального правопорушення, особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК)! забезпечення ефективності досудового розслідування (ч. 4 ст. 38 КПК). При відмові прокурора від підтримання державного обвинувачення такий обов’язок доказування покладається на потерпілого (п. 4 ч. З ст. 56 КПК, ч. 1 ст. 92 КПК).

Закон не вимагає від сторони обвинувачення встановлення обставин, які виправ­довують підозрюваного (обвинуваченого), але разом з тим прокурор, слідчий зобов’язані всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання (ч. 2 ст. 9 КПК). Саме з метою недопущення обвинувального ухилу в ході збиранні доказів КПК встановлює, що у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчи-' ненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести' відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуаль­ні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 76; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.