КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Засади кримінального провадження
час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього (ч. 1 ст. 495 КПК). Закон передбачає такі обмеження для: 1) усунення можливого негативного ефекту судового процесу на малолітніх та неповнолітніх; 2) створення найбільш сприятливих умов для одержання від них правдивих показань. Дія принципу гласності може бути значно обмежена приписами про недопустимість розголошення без дозволу суду свідком, перекладачем, експертом, спеціалістом, присяжним відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі цим учасникам у зв’язку з виконанням їх обов’язків (п. З ч. 2 ст. 66; п. 4 ч. З ст. 68; п. 4 ч. 5 ст. 69; п. З ч. 5 ст. 71; п. 6 ч. 2 ст. 386 КПК). На потерпілого також покладається обов’язок не розголошувати без дозволу суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і становлять охоронювану законом таємницю (п. З ч. 1 ст. 57 КПК). Таким чином, враховуючи положення КПК стосовно забезпечення принципу гласності і відкритості судового провадження, доцільним уявляється розрізняти: 1) здійснення судового провадження гласно та відкрито без обмежень щодо осіб, які можуть бути присутніми в судовому засіданні; 2) здійснення провадження лише за участі сторін; 3) здійснення провадження із обмеженнями гласності та відкритості, обумовленими необхідністю забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та збереження охоронюваної законом таємниці. З метою дотримання засади гласності та відкритості судового процесу, а також створення необхідних умов для повного, всебічного й неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення суд має право ухвалити рішення про здійснення судового провадження у режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження), наприклад, у разі необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього чи неповнолітнього свідка, потерпілого тощо (статті 336, 354 КПК). Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому КПК. При цьому фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим, окрім випадків, визначених законом (ч. 4 ст. 107 КПК). Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними (ч. 6 ст. 107 КПК). Так, одним із істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК). Сторони, учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, мають право без дозволу суду вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Під портативними розуміються невеликі за розміром, негроміздкі пристрої. Такі види фіксації, як кіно-, фотозйомка, відеозапис, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення в залі судового засідання звуко- Глава 4 запису із застосуванням стаціонарної апаратури здійснюються на підставі ухвали суд*. який зобов’язаний при прийнятті такого рішення з’ясувати думку сторін. Проведенні таких дій не допускається, якщо це може: 1) створити перешкоди для нормального! перебігу судового розгляду; 2) призвести до порушення прав і законних інтересівТ сторін та інших учасників кримінального провадження. Так, слідчий суддя, суд ма тії право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої проце-1 суальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення { відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимних! сторін життя особи, про що постановляється вмотивована ухвала (п. 11 ч. З ст. 42;І п. 12ч.1СТ.56КПК). В аспекті гласності і відкритості судового провадження доцільним вбачаєтьсі звернення окремої уваги на права преси в судовому розгляді, зокрема, щодо публіка! цій інформації про судові процеси. Згідно зі ст. 26 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов’язки, передбачені ЗУ «Про інформацію» та цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 КПК представникиІ засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час відкри-1 того судового засідання. Разом з тим дозвіл на публікацію інформації про судові про-І цеси повинен бути зумовлений недопустимістю порушення конституційних праві і свобод громадян та здійснення стороннього впливу на суддів у будь-який спосіб, що І прямо заборонено чинним законодавством. Вимога публічного проголошення судового рішення закріплена у ч. 1 ст. 6 КЗПЛ. І Згідно з ч. 7 ст. 27 КПК судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,1 проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому! засіданні, судове рішення проголошується публічно з пропуском лише тієї інформації,! яка стала підставою для проведення закритого судового засідання та яка на моменті проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення. Суттєвим аспектом гласності і відкритості кримінального провадження є публіка-1 ція судових рішень. ЗУ «Про доступ до судових рішень» визначає порядок доступу І до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрис- 1 дикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню чин-1 ного законодавства. Цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення досту- 1 пу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного І державного реєстру судових рішень (ст. 1 Закону). Відповідно до ст. 2 та ч. 1 ст. 5 І Закону право кожної особи на доступ до судових рішень забезпечується офіційним І оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України 1 в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, можуть І офіційно публікуватися у друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі І із дотриманням вимог цього Закону. Засада розумності строків (ст. 28 КПК) випливає із завдання швидкого, повного та І неупередженого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК, і відпо- І відає вимогам ст. 6 КЗПЛ, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У МПГПП встановлено, що кожен має право на основі повної рівності бути судимим |
без невиправданої затримки (п. «є» ч. 2 ст. 14). При цьому кожен заарештований або 1 затриманий має право на судовий розгляд протягом розумного строку (ч. З ст. 9). Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню будь-яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 p., вимагає проведення судових розглядів у розумні строки після затримання або звільнення до суду (принцип 38). Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. Виходячи із зазначених положень міжнародно-правових документів, ч. 1 ст. 28 КПК передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Крім того, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч.5ст. 28 КПК). Поняття «розумний строк» є оцінним та не має чіткого визначення, оскільки залежить від багатьох чинників. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що значення гарантії розумного строку полягає в тому, що обвинувачений, який не скоював караного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань із розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для інших його прав, гарантованих КЗПЛ. Ураховуючи практику ЄСПЛ та положення частин 1, 4 ст. 28 КПК, можна визначити, що під розумним строком доцільно розуміти найкоротший строк розгляду і вирішення кримінального провадження, проведення процесуальної дії або винесення процесуального рішення, який достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів, досягнення мети процесуальної дії та взагалі завдань кримінального провадження. Принаймні розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження закріплені у ч. З ст. 28 КПК і повністю відповідають практиці ЄСПЛ. До них, зокрема, належать: 1) складність кримінального провадження. Складність може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов’язаними зі справою опосередковано. Складність провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких воно здійснюється, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників процесу (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування (у тому числі експертних досліджень), вступу в процес нових осіб, забезпечення допомоги перекладача, об’єднання матеріалів досудового розслідування, необхідність надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження. Урахування поведінки учасників кримінального провадження є важливим, оскільки відповідальність за порушення процесуальних строків унаслідок неправомірної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, захисника, спрямованої, наприклад, на затягування процесу, несе пере- Глава 4 важно слідчий. Разом з тим ЄСПЛ не розглядалися як порушення розумного строку! судового розгляду з боку держави випадки, якщо особа втекла від органів, що ведуті процес (справа «УапоїІеШ v. Наїіa»), обвинуваченим застосовувалися процесуальнії заходи з метою затримання провадження (справа «BеаитаПіп v. Fгапсe» від 24.11.1994)| випадки систематичних відводів суддів, що не було викликано необхідністю (справа! «Екле проти ФРН» від 15.07.1982). Зловживання своїми правами учасників кримінального провадження, їх проти! правна поведінка є об’єктивною обставиною, що не може ставитися у провину стоі роні обвинувачення або суду, і враховується при констатації факту перевищення рої зумного строку кримінального провадження. Слід проте звернути увагу на те, що ЄСПЛ виходить із того, що на підозрюваної! чи обвинуваченого не можна покладати відповідальність за затягування строків слід-* ства чи судового розгляду, у зв’язку з чим були недотримані розумні строки кримі-І нального провадження, якщо ці особи використовували надані їм законом всі формі) оскарження. Не можна також вимагати від вказаних осіб активної співпраці з судовою владою (справа «Екле проти ФРН» від 15.07.1982); 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Практика ЄСПЛ дає можливість виокремити, що слід враховувати при оцінці дій! органів, які ведуть кримінальне провадження: своєчасність призначення справи доі розгляду; проведення судового розгляду у призначений строк; повторювану замінуІ суддів; тривалі строки виготовлення мотивованого судового рішення чи протоколу! судового засідання та направлення його сторонам чи ознайомлення з ними; повноту! здійснення суддею контролю за виконанням працівниками апарату суду своїх служ-І бових обов’язків, у тому числі з повідомлення осіб, що беруть участь у справі, про! час і місце судового засідання; повноту і своєчасність прийняття суддею заходів від-! носно учасників процесу та інших осіб, спрямованих на недопущення їх процесуаль-І ної несумлінності і процесуальної тяганини у справі; контроль судді за строками! проведення експертизи, накладенням штрафів; відстрочення, що виникають з вини І судової канцелярії чи інших адміністративних органів, тощо. ЄСПЛ зазначав, що від-1 кладення розгляду справи, призначення і проведення експертизи, участь судді в роз-1 гляді інших справ, повернення кримінальної справи прокуророві з метою усунення І допущених порушень кримінального процесуального законодавства самі по собі не І суперечать чинному законодавству. Проте, якщо вказані дії призводять до порушення 1 права особи на судочинство в розумний строк, заява про присудження компенсації І підлягає задоволенню (справи «Екле проти ФРН» від 15.07.1982, «Цимерман і Штай-1 ген проти Швейцарії» від 13.07.1983). Як зазначив ЄСПЛ у справі «Павлюлінець проти України» від 06.09.2005, відсут-І ність достатньої кількості суддів та їх перевантаженість не може бути виправданням збільшення строків судового розгляду. З метою забезпечення дотримання права особи на розгляд її справи в розумні І строки ч. 4 ст. 28 КПК вимагає, щоб кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, або неповнолітнього було здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Розглядаючи вказане положення ч. 4 ст. 28 КПК, можна констатувати, що законодавець пропонує правозастосовникам враховувати особливе стано-
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 112; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! |