Засади кримінального провадження

приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (п. 4 ч. З ст. 56, п. 2 ч. 2 ст. 284, частини 2-5 ст. 340 КПК).

Враховуючи сферу дії засади диспозитивності, слідчий суддя, суд вирішують лише ті питання, що: 1) винесені на їх розгляд сторонами кримінального провадження; 2) віднесені до їх повноважень КПК (ч. З ст. 26 КПК).

Диспозитивність знаходить також прояв у тому, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого про вчинення щодо нього одного з кримінальних право­порушень, передбачених ст. 477 КПК. Закон містить імперативну вимогу про те, що відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обви­нувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у фор­мі приватного обвинувачення (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК). У такому проваджен­ні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим (п. 1 ч. 1 ст. 468, ч. З ст. 469 КПК).

Процесуальна свобода у використанні своїх прав як складова диспозитивності зна­ходить свій прояв також і при набутті потерпілим свого процесуального статусу (частини 2,3, 7 ст. 55 КПК), укладенні угод про примирення та визнання винуватості тощо.

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування тех­нічними засобами (ст. 27 КПК). Відповідно до п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Це нормативне положення знаходить безпосереднє відображення в п. 1 ст. 6 КЗПЛ. Гласність можна розглядати в декількох аспектах, а саме, як: 1) засіб підвищення рівня виховного впливу судового процесу на присутніх;

2) спосіб публічного контролю з боку суспільства, громадськості за судовою владою;

3) одну з гарантій забезпечення законності діяльності суду; постановления ним за­конних та обґрунтованих рішень.

Гласність притаманна всім стадіям судового провадження - судовому розгляду в суді першої інстанції та при перегляді судових рішень у судах апеляційної та каса­ційної інстанцій, у ВСУ. Разом з тим у практиці ЄСПЛ виникали питання про дотри­мання принципу гласності в апеляційних, касаційних та інших інстанціях із перевір­ки процесуальних рішень. У справах «Монель проти Швеції» (рішення від 22.02.1984) та «Моріс проти Швеції» (рішення від 02.03.1987) перед судом постало питання про можливість відходу апеляційної інстанції від принципу відкритого судового розгляду. За правовою позицією ЄСПЛ, коли розгляд у суді першої інстанції був гласним, то відсутність гласності у судах другої і третьої інстанцій може бути виправдана особ­ливостями процедури. Якщо скарга зачіпає виключно питання права, а не факту, то вимоги гласного розгляду є дотриманими і тоді, коли заявнику не була надана мож­ливість особисто бути заслуханим в апеляційному або касаційному суді.

Сутність засади гласності і відкритості судового провадження полягає у забезпе­ченні можливості: 1) будь-якій особі бути присутньою під час судового розгляду в залі судового засідання; 2) висвітлення в засобах масової інформації відомостей про хід і результати судового процесу, а також іншими способами повідомленні населення про його перебіг (зовнішня гласність).

Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у криміналь­ному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи

Глава 4

обов’язки, мають право: 1) одержати інформацію про хід і результати судового розі гляду; 2) ознайомитися з прийнятими процесуальними рішеннями та отримати ї ї копії. Обмеження цих прав не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про судоустрі] і статус суддів» кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ д З ухвалених судових рішень у порядку, встановленому законом. Сторони повинні буті в належній процесуальній формі своєчасно повідомлені про дату, час і місце судово] го розгляду. При цьому ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в су! такої інформації, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до пп. 3-5 ст. 4 її КПК здійснення судового провадження за відсутності представників сторін визнаї ється істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і є підставо! для зміни або скасування судового рішення (п. З ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК). І

За загальним правилом, кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійсню­ється вщкрито. Рішення про необхідність проведення судового розгляду у закритої судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частині має бути викладено у вмотивованій ухвалі і допускається лише у суворо обмеженні випадках: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про злочин] проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; 3) необхідності запобігти! розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижу­ють гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засідані ні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхід} ності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Таке^ рішення постановляється в підготовчому судовому засіданні (п. 2 ч. 2 ст. 315 КПК)1 При цьому передбачений законом перелік виняткових випадків є вичерпним і розі ширювальному тлумаченню не підлягає.

До охоронюваної законом таємниці належить: державна таємниця (статті 1, 8 ЗУ «Про державну таємницю»); адвокатська таємниця (ст. 22 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»); банківська таємниця (ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську ді­яльність»), комерційна таємниця (статті 36, 162 ГК), таємниця усиновлення (ст. 226 СК)таін.

Особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, поштових, теле-і графних повідомлень та іншої кореспонденції можуть бути оголошені у відкритому] судовому засіданні. З метою дотримання положень статей 31 і32 Конституції Україниі щодо таємниці спілкування та невтручання у приватне життя слідчий суддя, суд впра­ві прийняти рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні при необхщ-ності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують пдшсть особи (п. З ч. 2 ст. 27 КПК). Це правило застосовується і при дослщженні матеріалш фотографування, аудіо-, відеозаписів, кінозйомки, що мають особистий характер.

Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додер­жанням правил судочинства, передбачених КПК. Особи, які безпосередньо не беруть участь у даному провадженні, до зали судового засідання не допускаються. При цьо­му дія принципу гласності не виключається, оскільки на судовому розгляді в закри­тому судовому засіданні можуть бути присутні сторони та інші учасники криміналь­ного провадження (внутрішня гласність). До того ж суд має право своєю ухвалою тимчасово видалити неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання на

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 92; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!