Засади кримінального провадження

рично заборонене (ч. 5 ст. 258 КПК). Листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієн­та, у зв’язку із наданням правової допомоги є речами, до яких заборонено доступ (п. 1 ч. 1 ст. 161 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 113 КВК кореспонденція, яку засуджені адресують Уповно­важеному ВР України з прав людини, ЄСПЛ, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим осо­бам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсила­ється за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одер­жують від зазначених органів та осіб, перегляду також не підлягає.

Крім того, важливого значення набуває дотримання вимог закону при втручанні у таємницю спілкування, інакше докази, які містять відомості, отримані внаслідок порушення порядку, встановленого КПК, повинні бути визнані недопустимими. Да­ючи офіційне тлумачення положення ч. З ст. 62 Конституції, КСУ виходив із того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може грунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, в яких Основний Закон допускає такі обмеження1.

Саме на такий підхід спрямовує правозастосовників ст. 87 КПК, яка встановлює, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України, а також будь-які інші докази, здо­буті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Крім того, відповідно до вимог ч. З ст. 14 КПК забороняється використання інфор­мації, отриманої внаслідок втручання у спілкування, інакше як для вирішення завдань кримінального провадження (ч. З ст. 14 КПК).

Виходячи зі ст. 1 ЗУ «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електрон­ному вигляді.

КПК встановлює низку гарантій запобігання використання інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування під час кримінального провадження. Зокрема, відповідно до частин 2, 4 ст. 15 КПК ніхто не може зберігати, використову­вати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК; кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації. Закон також встановлює, що відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підля­гають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з ма­теріалами в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особисто­го чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за

1 Рішення КСУ від 20.10.2011 № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 62 Конституції України.

Глава 4

розголошення отриманої інформації щодо інших осіб. Виготовлення копій протоколів, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допуска-і ється(ст.254КПК).

Слід також додати, що порушення таємниці листування, телефонних розмов, теле­графної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену ст. 163 КК.

Невтручання у приватне життя (ст. 15 КПК). Одним із головних завдань держа­ви є забезпечення свободи самовираження особистості, її автономії у мисленні, діях, спілкуванні з іншими членами суспільства. Згідно з Конституцією людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушу­ються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32). Вищенаведені положення визначають зміст загальноправової засади невтру­чання в приватне (особисте та сімейне) життя. Конституційне регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами у сфері захисту людини, знаходить свою подальшу деталізацію в чинному законодавстві України (ст. 12 ЗДПЛ, ст. 8 КЗПЛ; п. 1 ст. 17 МПГПП; ч. 2 п. 1 ст. 302 ЦК; ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про захист персональних даних»; ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про інформацію»; ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та ін.).

Відповідно до правових позицій КСУ, які базуються на положеннях міжнародно-правових актів, ЦК, зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа віль­но, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і мож­ливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці об­ставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301 ЦК).

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а тому для комплексного осмислення змісту засади кримінального судочинства - невтручання у приватне життя буде корисним ознайом­лення з позицією ЄСПЛ щодо окресленого питання. Суд у своїх рішеннях зазначає, що не існує вичерпного визначення «приватне життя», це дуже широкий термін, який охоплює такі сфери: а) фізичну та психологічну цілісність особи, зокрема, медичне обслуговування, психіатричні огляди, психічне здоров’я; б) аспекти фізичної (функ­ціональні властивості організму - вік, стан здоров’я, швидкість реакції, зріст, сила та інше) та соціальної особистості людини (як члена суспільства, який перебуває у сфе­рі впливу різних відносин, що складаються в процесі виробництва та споживання матеріальних благ - національність, сімейний стан, професія тощо), включаючи конфіскацію документів, необхідних для ідентифікації людини; в) прізвище особи, її репутація; г) фотографія; д) тендерна ідентифікація (усвідомлення індивідом своєї статевої належності, переживання ним своєї маскулінності/фемінності та готовність

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 72; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!