Засади кримінального провадження

шого володіння особи (ст. 267 КПК); застосування деяких засобів забезпечення кримінального провадження. У будь-якому випадку таке проникнення можливе тіль­ки на підставі попереднього рішення про це слідчого судді.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятки із цього правила зазначені у ч. 2 ст. ЗО Конституції України та ч. З ст. 233 КПК. Такі випадки мають невідкладний характер і пов’язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які під­озрюються у вчиненні злочину Користуючись вимогою крайньої необхідності, з метою захисту соціально значущих цінностей прокурор чи слідчий мають право до поста­новлена ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи, провести у них обшук або огляд (ч. 2 ст. 237 КПК) і без попереднього рішення суду. Після про­ведення такого обшуку або огляду прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно звернутися з клопотанням про проведення обшуку чи огляду до слідчого судді.

Таємниця спілкування (ст. 14 КПК). Відповідно до Конституції України кожно­му гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко­респонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочину чи з’ясувати істину під час розслідування кримі­нальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31). Право кожного на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тісно пов’язане з правом на невтручання до особистого і сімейного життя, передбаченого ст. 32 Конституції. Проте положення ст. 31 Конституції та ст. 14 КПК виходять за межі виключно приватного життя і не можуть бути зведені тільки до забезпечення особистої або сімейної таємниці. Вони рівною мірою стосу­ються й сфери службових, ділових та інших суспільних відносин.

Будучи невід’ємним правом людини, яке забезпечує її особисту недоторканність, право на таємницю спілкування гарантується основними міжнародними документами у галузі прав людини - ЗДПЛ, МПГПП, КЗПЛ та ін.

Стаття 14 КПК передбачає, що під час кримінального провадження кожному га­рантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції, інших форм спілкування.

Під листуванням слід розуміти обмін поштовими відправленнями, які передають­ся поштовим зв’язком.

Під телефонними розмовами розуміють обмін інформацією голосом у реальному часі з використанням телекомунікаційних мереж.

Телеграфна кореспонденція - це повідомлення, що передаються телеграфом. Інша кореспонденція - це повідомлення особи, які передаються за допомогою інших, крім описаних, засобів зв’язку (по телефаксу, пейджинговим зв’язком тощо).

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є при­ватним, якщо інформація передається та зберігається за таких умов, при яких учас­ники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб (ч. Зст. 258 КПК).

Глава 4

Використовуючи телекомунікативні або поштові послуги, особа довіряє провай­дерам телекомунікацій чи операторам поштового зв’язку не самий зміст своїх від­правлень або повідомлень, а лише передачу кореспонденції або технічне забезпечен­ня обміном інформацією. Саме тому на суб’єктів, які надають послуги поштового зв’язку, та суб’єктів ринку телекомунікацій законом покладено обов’язок зберігання таємниці листування та телефонних розмов, вжиття відповідно до законодавства тех­нічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів теле­комунікацій, інформації з обмеженим доступом (ст. З ЗУ «Про поштовий зв’язок», ст. 9 ЗУ «Про телекомунікації»). Крім того, персонал оператора, провайдера телеко­мунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 41 ЗУ «Про телекомунікації»). Інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, належить до охоронюваної законом таємниці (п. 7 ч. 1ст. 162 КПК).

Разом з тим право на конфіденційність листування та телефонних розмов не є абсолютним. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Клас та інші проти ФРН» (від 06.09.1978), існування законодавства, що дає повноваження по здійсненню спосте­реження за листуванням, поштовими відправленнями і телефонними розмовами, є у виняткових випадках необхідним у демократичному суспільстві в інтересах націо­нальної безпеки і/або для попередження безладдя або злочинів. При цьому в право­вій системі держави повинні існувати адекватні й ефективні гарантії проти зловжи­вання з боку органів державної влади, уповноважених на здійснення такого спо­стереження.

Саме тому як Конституція України (ст. 31), так і ч. 2 ст. 14 КПК передбачають можливість втручання у таємницю спілкування лише у виняткових випадках при до­триманні таких умов: 1) таке втручання можливе лише на підставі судового рішення; 2) у випадках, передбачених законом; 3) з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила зло­чин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

Під втручанням у приватне спілкування розуміється доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкуван­ня є приватним. Таке втручання під час кримінального провадження можливе при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, аудіо-, відеоконтролю осо­би (ст. 260 КПК); арешту, огляду і виїмки кореспонденції (статті 261, 262 КПК); знят­тя інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК); зняття інфор­мації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

У випадках виникнення необхідності проведення цих негласних слідчих (розшу­кових) дій прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК.

Слід особливо наголосити, що втручання у приватне спілкування захисника, свя­щеннослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим катего-

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!