Засади кримінального провадження

КПК. Законодавець надає пріоритетне значення засадам кримінального провадження стосовно інших норм. Такий підхід зумовлений дією в кримінальному провадженні принципу верховенства права.

Законодавець закріплює обов’язок прокурора, керівника органу досудового роз­слідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини криміналь­ного провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального провадження (ч.2ст. 9 КПК).

Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх реально можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; по-друге, однаково ре­тельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправ­довують обвинуваченого, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують його від­повідальність.

Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені виснов­ки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримі­нального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у зби­ранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Крім того, на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гаран­тованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є не­допустимими (ч. 1 ст. 87 КПК).

Повага до людської гідності. Дана засада закріплена у ст. 11 КПК та є втіленням положень Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров’я, честь і гід­ність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінніс­тю (ст. 3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28); кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55); кожен зобов’язаний неухильно до­держуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68).

Стаття 11 КПК у загальних рисах відтворює зміст концептуальних положень, що містяться у преамбулах ЗДПЛ та МПГПП, узгоджується зі ст. З КЗПЛ, Конвенцією ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Дана засада спрямована на захист особи, її честі і гідності передусім від будь-яких зловживань з боку тих посадових осіб, які наділені в кримінальному провадженні

Глава 4

владними повноваженнями, що дозволяють їм застосовувати відносно учасники кримінального процесу заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі й запобіжні заходи, здійснювати інші дії, пов’язані з обмеженням прав і свобод людини. Водночас обов’язком органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, є вживання заходів до забезпечення поваги до людської гідності, прав і свобод одних учасників процесу від посягань інших.

Чинне законодавство не містить визначення поняття гідності. Традиційно під нею розуміють морально-етичну категорію, що означає повагу і самоповагу людської осо­бистості, невід’ємну та невідчужувану властивість людини як вищої цінності, що належить їй від народження незалежно від того, як вона сама і довколишні люди сприймають і оцінюють її особу. Свого часу ПВСУ у Постанові від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розтлумачив, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка грунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням! про добро і зло.

Ця засада покликана забезпечити повагу не лише до людської гідності, а й до прав та свобод кожної особи. Права і свободи людини, на охорону яких спрямована ця за­сада, являють собою певні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її нормального існування та розвитку в конкретно-історичному соціумі, котрі об’єктивно зумовлюються досягнутим рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними й рівними для всіх людей.

У кримінальному провадженні неприпустимі будь-які прояви катування, жорсто­кого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання, погрози застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують людську гідність.

У національному законодавстві термін «катування» визначений як умисне заподі­яння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити по­терпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб (ст. 127 КК).

Роз’яснення цього терміна міститься також у Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання - це будь-яка дія, якою будь-якій особі навмисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої осо­би відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю осо­бу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи інши­ми особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!