Засади кримінального провадження

принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.

Гарантією реалізації принципу верховенства права є закріплення в нормативних актах чітких правил і процедур здійснення кримінального провадження. Недодержан­ня процесуальної форми діяльності у кримінальному судочинстві тягне за собою негативні наслідки для посадових осіб - представників держави і обумовлює засто­сування санкцій відновлювального характеру.

Інтеграція України до європейської спільноти зумовлює певні особливості здій­снення правосуддя в кримінальному провадженні. Так, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВР України, поряд із Конституцією України, КПК, іншими законами належать до джерел кримінального процесуального законодавства. Ці між­народні акти відіграють важливу роль у правовому регулюванні прав людини, закріп­ленні їх пріоритету.

Одним із міжнародних договорів, які мають значення джерела кримінального про­цесуального права України, є КЗПЛ. Особливість цього договору полягає в тому, що Конвенція підлягає застосуванню разом із рішеннями ЄСПЛ, у яких міститься тлума­чення її положень. Крім того, у ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. вказується на обов’язок держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною КЗПЛ і Протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України. У статті 17 цього Закону закріплюється обов’язок судів застосовувати при розгляді справ КЗПЛ та практику ЄСПЛ як джерело права.

Національні суди зобов’язані застосовувати принцип верховенства права з ураху­ванням судової практики ЄСПЛ. Природа рішень ЄСПЛ обумовлена певними факто­рами: а) правові позиції, що містяться в них, мають нормативний характер; б) у рі­шеннях дається тлумачення КЗПЛ та Протоколів до неї; в) самі рішення мають право-застосовний характер, оскільки в них міститься рішення з конкретної справи.

Законність (ст. 9 КПК). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу­цією та законами України.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник орга­ну досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані дотримуватися встановленого порядку і виносити рішення у точній від­повідності з нормами права, які підлягають застосуванню у кожному окремому ви­падку Крім Конституції та чинного законодавства, міжнародних договорів України суд застосовує також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за­конами України. Відповідно до Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП (справа про тлумачення терміна «законодавство») від 09.07.1998

Глава 4

№ 12-рп/98 «термін «законодавство»... треба розуміти так, що ним охоплюються за- І кони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких на- І дана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази І Президента України, декрети, постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в ме­жах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України».

Нормативно-правові акти, які регулюють кримінальне провадження, мають певну ієрархічність. Оскільки КПК є законодавчим актом, спеціально призначеним для вре­гулювання порядку кримінального провадження, то в цій сфері він має пріоритет відносно інших законів і тим більше інших нормативно-правових актів. Тобто у ви­падках невідповідності положенням КПК інших законів чи нормативно-правових актів застосуванню підлягають саме положення КПК.

У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України, то застосовуються положення міжнародного договору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 2 ст. 1 КПК міжнародні договори є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, перед­баченому для норм національного законодавства.

За статтею 18 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. між­народним договором України є укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Забезпечення прав і законних інтересів особи в кримінальному судочинстві іс­тотним чином зумовлюється інтеграцією правової системи нашої держави в систему основних цінностей, закріплених міжнародно-правовими актами про захист прав людини і перш за все у процесі функціонування ЄСПЛ і тлумачення ним норм КЗПЛ. Без визначення і з’ясування тих вимог, які висуваються до нашої держави міжнарод­но-правовими стандартами, неможливо забезпечити належне виконання юридичних зобов’язань у сфері захисту прав і свобод людини в кримінальному судочинстві, узя­тих на себе Україною.

Теоретичні аспекти визначення місця КЗПЛ та рішень ЄСПЛ у внутрішньому за­конодавстві України грунтуються на положеннях статей 8 та 9 Конституції України, ЗУ «Про міжнародні договори України» та ЗУ «Про виконання рішень та застосуван­ня практики Європейського суду з прав людини», ст. 17 якого зобов’язано суди за­стосовувати при розгляді справ КЗПЛ та практику ЄСПЛ як джерела права.

У зв’язку із цим цілком прийнятним слід визнати посилання в судових рішеннях І (ухвалах) у кримінальних провадженнях безпосередньо на практику ЄСПЛ. Кримі­нальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики ЄСПЛ. Отже, такий обов’язок покладається не тільки на суддів, а й на всіх осіб, наділених владними повноваженнями, які застосовують норми кримінального процесуального права.

У разі якщо в КПК відсутнє конкретне або однозначне положення для регулюван- І ня певних процесуальних відносин, що виникають під час кримінального проваджен­ня, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 61; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!