Прибуткове оподаткування громадян 1 страница

Мито

Послуг мито

Митна в-сть товару

Договірна

вартість

товару

Оплата Ввізне АЗ ПДВ Торгова націнка

митних імпортне

ПДВ – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його сплачує кінцевий споживач товарів і послуг.

Переваги ПДВ:

висока ефективність з фіскальної точки зору;

широка база оподаткування;

забезпечує надійність та стабільність бюджету від цього податку;

універсальні ставки полегшують обчислення податку для йога платників та здійснення контролю ДПА;

стягнення ПДВ на всіх етапах руху товару, робіт і послуг дає рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб‘єктами підприємницької діяльності.

Недоліком ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін.

Об‘єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів, робіт, послуг на території України, в т.ч. операції з передачі права власності на об‘єкти застави, а також роботи, послуги, що надаються нерезидентами, крім того, у новому законі вивезення товарів за межі митної території України.

Не є об‘єктом оподаткування операції з випуску, розміщення та продажу ЦП, емітовані НБУ, Мінфіном, Держ. казначейством України, органами місцевого самоврядування та суб‘єктами підприємницької діяльності, включаючи приватизаційні та компенсаційні чеки, а також передача майна орендодавцям, що є резидентами, орендарю за договором оренди, передача майна у заставу кредитору і т.д.

База оподаткування операцій з продажу товарів, робіт, послуг визначається, виходячи з їх договірної контрактної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням АЗ, мита, інших податків та зборів, що включаються до вартості згідно законодавства України.

Ставка податку 20%.

ПДВ включається до державних, регульованих та вільних цін, а також до надбавок, знижок, націнок, зборів за ставкою в розмірі 20%.

Для обчислення суми ПДВ застосовується похідна ставка 16,67, яка використовується щодо оподатковуваного обороту, який включає ПДВ. Для підакцизних товарів сума акцизного збору включається до оподатковуваного обороту ПДВ.

Ціну реалізації з ПДВ можна визначити за формулою:

Ц_р = (С/в + прибуток) ´ 1,2

(Ц_{вільна відпускна} = Ц _{виробника} + ПДВ;

ПДВ = (Ц _{виробника} •20%)/100% = 0,2 Ц _{виробника};

Ц _{віль. Відпускна} = Ц _{виробника} + 0,2 Ц _{виробника} = 1,2 Ц _{виробника})

При формуванні ціни на підакцизні товари, ціна реалізації з ПДВ визначається за формулою:

Ц_р = Ц_а ´1,2

А_с - акцизна ставка;

Ц_а - ціна з акцизом;

Ц_р - ціна реалізації.

Для платників податку, у яких об‘єм оподатковуваних операцій по продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. При цьому сплата ПДВ повинна відбуватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Якщо у платників податків об‘єм оподатковуваних операцій менше 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то вони самі визначають податковий період (місяць або квартал).

У Законі України “Про податок на додану вартість” визначено, що суми ПДВ, сплачені(або нараховані) у зв’язку з придбанням товарів(робіт, послуг), включаючи основні засоби і нематеріальні активи, що підлягають амортизації, називаються податковим кредитом.

Кошти у сумі податку на додану вартість, яку одержує підприємство, виступаючи на ринку як продавець товарів, робіт, послуг, повинні перераховуватись продавцем до державного бюджету. Звідси термін “податкове зобов’язання”. Податкове зобов’язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана(або нарахована)підприємством у звітному податковому періоді.

Перерахування в бюджет ПДВ кожне підприємство-платник податку здійснює у розмірі, що дорівнює різниці між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту.

8.8. Акцизний збір

АЗ - це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їх ціни.

Платниками податку є суб‘єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, а також які займаються імпортом підакцизних товарів.

Об‘єктом оподаткування АЗ є повна вартість товару.

АЗ нараховуються за ставками:

твердими - з одиниці реалізованих, ввезених, переданих товарів (в ЄВРО і перераховуються за курсом НБУ);

у відсотках до обороту по реалізації.

На сьогодні перелік підакцизних товарів та ставки АЗ встановлює ВРУ.

Оподатковуваним оборотом для обчислення суми АЗ є вартість підакцизних товарів, що реалізується, яка визначається, виходячи з відпускних цін і з включенням до них АЗ. Таким чином, ставки АЗ застосовуються до обороту, в який сума цього податку вже ввійшла.

Строки сплати АЗ до бюджету залежать від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльності суб‘єкта господарювання.

Підприємства, у яких середньомісячна сума АЗ за попередній рік склала понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекадно 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним. Якщо менше 25 тис. грн., то податок сплачується щомісячно до 15 числа.

Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон України, тобто ввозяться-вивозяться чи прямують транзитом.

На відміну від інших податків, мито стягується не тільки у фіскальних цілях, а й в проведенні зовнішньоекономічної політики, яка направлена на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання в цю справу, на захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення чи обмеження експорту (мито на експорт).

На Україні зовнішньоекономічна діяльність регулюється Законом "Про єдиний митний тариф України", що являє собою систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що імпортуються або експортуються.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.

В кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі імпортованих товарів. Проте при перетині митного кордону мито сплачує суб‘єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів.

Об‘єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон.

Для визначення митної вартості імпортованого товару, валюта, яка використовується при укладанні контракту, перераховується в національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної декларації.

Використовується 2 види ставок для визначення суми мита:

у % до митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон;

у грошовому виразі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлені ставки специфічного ввізного мита. На більшість видів підакцизних товарів ставка ввізного мита встановлена в ЄВРО з одиниці товару, які імпортуються.

Ставки ввізного мита диференціюються за товарними групами, як і ставки АЗ.

При стягненні мита діє система пільг. Пільги надаються шляхом: повного звільнення по окремим товарам; встановлення мінімальних пільгових ставок в залежності від країни постачальника (по імпортним товарам) і в залежності від країни покупця товару (по експортованим товарам).

Особливістю сплати мита є те, що контроль за правильністю та своєчасністю сплати цього податку до бюджету здійснюють митні органи України, а не ДПА.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та застосування засобів державного регулювання ввезення-вивезення товарів на території України. Однією з операцій є декларування, яке здійснюється шляхом подання заяви в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон товару та інших предметів, а також інших відомостей, які необхідні для митного контролю та митного оподаткування.

В обов‘язки декларанта входять:

пред’явити митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон;

подати митниці документи, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення;

сплатити мито та митні збори, які товари та предмети підлягають митному оподаткуванню.

Митні збори - це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов‘язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів.

8.10. Оподаткування прибутку підприємств

Згідно Закону "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ІІ півріччі 1997 р.) платниками податку є всі суб‘єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, які є юридичними особами; міжнародні організації, що не мають дипломатичних привілеїв; філій, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що складають окремий баланс та мають розрахунковий рахунок у банку; підприємства, які здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва, розташовані на території України; НБУ та йога установи, страхові та інші організації.

Основна ставка податку - 25% до об‘єкта оподаткування. Крім того, передбачені і інші ставки оподаткування. При оподаткуванні страхової діяльності застосовуються такі ставки: 3% валового доходу (крім доходу від страхування та перестрахування життя); 6% валового доходу при довгостроковому розторгнені договору по страхуванню життя; 15% валового доходу нерезидентів від перестрахування ризиків на території України.

Сума доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, обкладається податком за ставкою 6%.

Доходи нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності на Україні через постійні представництва, отримані із джерел на території України, оподатковується податком за ставкою 15%.

Об‘єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Рис. Визначення об‘єкта оподаткування (оподатковуваного прибутку)

Валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами.

Валовий доход включає:

загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, т.ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, котрі не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації ЦП;

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівля валютними цінностями, ЦП та інше;

доходи від бартерних операцій, страхової діяльності, операції з розрахунками в іноземній валюті;

інше.

З валового доходу виключаються:

суми АЗ, ПДВ, які отримані підприємством у складі ціни реалізації продукції, робіт, послуг;

сума коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, обов‘язкових платежів, що повертаються платнику податку з бюджету...

Скоригований валовий доход -це валовий доход, зменшений на суму доходів, що не включаються до валового доходу згідно вище перерахованого.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Пільги щодо податку на прибуток можна розділити на 4 групи:

Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і населенням з приводу обов‘язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

На сьогодні система прямих податків з населення України включає:

прибутковий податок;

плата за землю;

промисловий податок;

майновий податок та інші.

Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства незалежно від віку, статі, раси, національності, сімейного та майнового стану, наявності та форми трудових відносин, належностей до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії, як ті, що мають постійне місце проживання на Україні, так і ті, що не мають.

Для всіх платників чинним законодавством передбачена шкала ставок, за якими оподатковується річний сукупний доход, виходячи із середнього місячного доходу.

В залежності від розміру доходу ставки податку прогресивні, ступінчасті, змінюються від 0 до 40% (з 1 жовтня 1995 р. - 10, 15, 20, 30, 40%).

Ставки прибуткового податку диференціюються за ознаками:

розмір доходу;

вид і характер доходу;

вид валюти, у якій отримано доход.

Об‘єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, що складається з суми сукупних доходів за календарні місяці, одержані з інших джерел, як на території України, так і за її межами.

Пільги умовно можна поділити на 2 групи:

звільнення від оподаткування певних видів доходів;

зменшення сукупного оподатковуваного доходу.

Види податків.

В Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки.

До загальнодержавних податків належать:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- податок на доходи (прибуток)підприємств і організацій;

- прибутковий податок з громадян;

- плата за землю;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- плата по відшкодуванню витрат на геологорозвідувальні роботи;

- плата за спеціальне використання природних ресурсів;

- плата за забруднення навколишнього природного середовища;

- відрахування та збори на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг;

- внески до Пенсійного фонду України;

- внески до Фонду соціального страхування України;

- внески до Фонду сприяння зайнятості населення України;

- внески до Фонду для заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

До місцевих податків належать:

- податок з реклами;

- комунальний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за здійснення зарубіжного туризму;

- готельний збір;

- збір за парковку автомобілів;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

- збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим та прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

- збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

- збори за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

Рекомендована література до теми

1. Закон України “Про податкову службу в Україні” // Нові Закони України. Навч. посіб, вип.1. - К., 1991.

2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” // Урядовий кур’єр. - 1994. - № 31-32.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: Посібник. – К.: НІОС. 2000.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002.

5. Данілов О.Д., Флісак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2001.

6. Податкова система України: Підручник / За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь. - 1994.

7. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків. Ж-л “Фінанси України”, № 1, 1998.

План семінарських занять

1.Розкрити зміст та функції податків.

2.Існуюча класифікація податків в Україні.

3.Податкова система України та шляхи її вдосконалення.

4.Зміст податкової політики та органи що її впроваджують.

5.ПДВ, об’єкт оподаткування, платники, порядок визначення і сплати до бюджету.

6.АЗ, сутність, порядок визначення і сплати до бюджету.

7.Мито, об’єкт та суб’єкти сплати, основне призначення.

8.Податок на прибуток з підприємств, об’єкт, суб’єкти, порядок визначення оподатковуваного обороту.

9.Прибуткове оподаткування громадян.

Навчальні завдання індивідуальної роботи

1.Дослідити становлення та розвиток податкової системи України.

2.Облік платників податків, функції фіскальних органів, що його здійснюють.

Запитання для перевірки знань

1.Що таке податки, які функції податків ви знаєте?

2.Елементи системи оподаткування (назвіть та розкрийте їх зміст)?

3.Податкова система України, принципи її побудови.

4.Податкова політика, її зміст.

5.Податкові ставки.

6.Що ви розумієте під митною територією, митницею?

7.Поясніть зміст “податкового кредиту”, “податкового зобов’язання”, “бюджетного відшкодування”.

8.Характеристика ПДВ, АЗ, Мита, податку на прибуток з підприємств, прибуткового податку з громадян.

Самостійна робота студентів

Пропонується підготувати реферат та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

1.Становлення та розвиток податкової системи України.

2.Необхідність реформування податкової системи на сучасному етапі.

Тема № 9. Місцеві фінанси.

9.1. Суть місцевих фінансів, їх роль у економічному і соціальному розвитку територій

В умовах демократії однією із важливих складових частин фінансової системи держави є місцеві фінанси, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення регіональних потреб.

Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола засобів, пов’язаних із соціально-культурним і комунально-побутовим обслуговуванням населення.

Фінанси місцевих органів влади - це система формування, розподілу, і використання грошових ресурсів для забезпечення місцевою владою покладених на неї завдань та функцій як власних, так і делегованих.

Фінанси місцевих органів влади як система складається з кількох основних взаємопов’язаних структурних елементів. Це - видатки, доходи, способи формування доходів, інститути, системи, суб’єкти системи та відносини між суб’єктами системи.

Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенціальні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади.

9.2. Територіальне зведене фінансове планування

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до місцевих бюджетів, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового плану, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості господарюючих суб’єктів.

Інформаційною базою для територіального зведеного фінансового планування є: дані фінансових, кредитних, статистичних органів, економічні нормативи і ліміти з основних показників розвитку регіону, показники проектів планів економічного і соціального розвитку території, дані балансів доходів і видатків усіх підприємств і організацій, розташованих на території, незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування.

Територіальне планування має бути основою для вироблення заходів з активізації політики у галузі податків, інвестицій, підвищення життєвого рівня населення та його соціального захисту. Важлива його роль також як інформаційної бази для встановлення раціональних фінансових взаємовідносин з державним бюджетом.

9.3. Місцеві бюджети, їх зміст і роль

На сучасному етапі підвищується роль регіональних органів влади у господарському і культурному будівництві. Вони отримали великі права в області керівництва господарством і соціально-культурним будівництвом на підвідомчій території, здійснюють керівництво житловим будівництвом, комунальним господарством, народною освітою, охороною здоров’я, проводять заходи по благоустрою сіл і міст, організовують роботи в області шляхового будівництва.

Сформувалось і закріпилось нове поняття - самоуправління, покликане забезпечити розвиток ініціативи і самостійності громадян у рішенні питань соціально-економічного розвитку територій, охорони навколишнього середовища.

Місцеві бюджети - головна фінансова база, що зосереджена у розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування, які складають, розглядають, затверджують і виконують свої бюджети, розпоряджаються переданими в їх підпорядкування підприємствами і отримують від них доходи.

Економічна сутність регіональних бюджетів проявляється у їх призначенні. Вони виконують наступні функції:

формування грошових фондів;

розпорядження і використання цих фондів між галузями народного господарства;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій.

9.4. Доходи і видатки місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок закріплених і регулюючих джерел:

основу закріплених доходів складають місцеві податки і збори, платежі з прибутку підприємств місцевого підпорядкування;

регулюючі доходи місцевих бюджетів можна систематизувати у вигляді:

Закріплені доходи не являються основним джерелом формування регіональних бюджетів. Але необхідно зазначити, що деякі види місцевих податків і зборів будуть рости, наприклад податок з власників майна. Таким же являється земельний податок. Мета його - сприяти підвищенню рівня благоустрою територій населених місць.

До числа головних регулюючих доходів місцевих бюджетів входять відрахування від податку на добавлену вартість; акцизів, податку на прибуток підприємств по ставках, визначених законами республік.

Так як темпи росту видатків регіональних бюджетів перевищують темпи їх доходів, виникає необхідність у дотаціях з вищестоящих бюджетів.

Видатки регіональних бюджетів:

асигнування підприємств житлово-побутового господарства;

асигнування соціально-культурних установ;

фінансування місцевої виробничої бази;

фінансування установ народної освіти і охорони здоров’я;

витрати на науку;

витрати на житлово-комунальне будівництво;

розвиток комунального господарства і торгівлі;

асигнування на охорону навколишнього середовища;

фінансування заходів на розвиток систем водопостачання і каналізації, сміттєпереробці та захороненню побутових відходів, захисту водних, лісних, земельних ресурсів від результатів господарської діяльності.

9.5. Регіональні позабюджетні фонди

Одним із можливих шляхів об’єднання засобів підприємств і місцевих бюджетів для фінансування загально регіональних заходів стало створення територіальних позабюджетних фондів економічного і соціального розвитку. Позабюджетний фонд регіону може формуватися за рахунок:

позабюджетних внесків і пожертвувань громадян, підприємств і організацій;

доходів від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей, аукціонів;

залучені на добровільній основі засобів підприємств, суспільних організацій і громадян.

Фонди створюються на основі рішень регіональних органів. У відповідності з їх рішенням виконавчі органи відкривають в банках спеціальні рахунки.

Мобілізовані засоби можуть бути направлені на:

будівництво засобів соціально побутового призначення;

витрати на благоустрій, не заплановані у бюджеті на поточний рік;

витрати, пов’язані із збільшенням поточних видатків бюджету.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій та завдань, які покладаються на місцеву владу.

У структурі видатків місцевих органів влади виділяються видатки, які здійснюються для реалізації завдань в межах власної компетенції, а також так званих добровільних, або факультативних обов’язків. Ще один вид видатків- це видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Доходи місцевих органів влади можуть бути кваліфіковані за їх джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

податкові доходи;

неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної форми власності);

залучені місцевими органами влади доходи на ринку позичкового капіталу за рахунок кредитів та позик;

трансферти від центральних органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади згідно із законодавством поділяються на так звані власні і «закріплені» та «регульовані».

Органи місцевого самоврядування всіх рівнів формують позабюджетні фонди за рахунок таких джерел: додаткові доходи і заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими Радами заходів щодо розв’язання економічних і соціальних проблем; добровільні внески і пожертвування громадян, підприємств, організацій і установ; доходи від місцевих позик і грошово-речових лотерей, аукціонів, а також прибутків, одержаних від проведення суботників; штрафи, які стягуються за одержання підприємствами, організаціями і установами необгрунтованого прибутку у зв’язку із завищенням цін (тарифів) на продукцію, роботи, послуги. До позабюджетного фонду включаються штрафи, які можуть встановлюватись рішеннями Рад для фізичних і юридичних осіб за влаштування смітників у невідведених для цього місцях, забруднення вулиць, площ, інших територій Ради, міського транспорту, закладів культури, знищення або пошкодження зелених насаджень, клумб, порушення правил торгівлі, паркування автомобілів, громадського спокою. Це плата за реєстрацію усіх суб’єктів підприємницької діяльності.

Рекомендована література до теми

1. Бюджетний Кодекс України. / Голос України. – 2001, - 24 липня.

2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” // Урядовий кур’єр. - 1994. - № 31-32.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: Посібник. – К.: НІОС. 2000.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002.

План семінарських занять

1.Розкрити сутність місцевих фінансів та їх роль у підвищенні економічного та соціального розвитку територій.

2. Зміст територіального зведеного фінансового планування.

3. Місцеві бюджети, їх зміст і роль.

4.Доходи та видатки місцевих бюджетів.

Міжбюджетні відносини, їх зміст.

Регіональні позабюджетні фонди.

Навчальні завдання індивідуальної роботи

1. Дослідити вплив місцевих бюджетів на економічний та соціальний розвиток регіону.

Запитання для перевірки знань

1. Що таке місцевий бюджет?

2.Функції, що виконують місцеві органи самоврядування.

3.За рахунок яких джерел формуються доходи місцевих бюджетів?

4.Розкрийте зміст територіального зведеного планування.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!