Основні етапи творчого процесу

Аналіз задач і синтез технічних рішень

Контрольні запитання

Синектика і інші методи розв’язання технічних задач

Синектика є найбільш сильним методом психологічної активізації творчості. Вона є подальшим розвитком і удосконаленням мозкового штурму.

Слово «синектика» у перекладі з грецької означає «поєднання різнорідних елементів». Синектичні групи – це групи людей різних спеціальностей, які зустрічаються з ціллю спроби творчих рішень проблем шляхом необмеженого тренування уяви і поєднання несумісних елементів.

При використанні синектики формують постійні групи (5-7 чоловік) людей різних спеціальностей (бажано навіть коли кожен має декілька різних спеціальностей), яких навчають спеціальним творчим прийомам.

Організація проведення сесії синекторів схожа з організацією мозкового штурму, однак відрізняється від нього використанням деяких прийомів психологічної настройки, дуже активним використанням аналогій.

1. Евристика.

2. Морфологічний аналіз.

3. Метод контрольних запитань.

4. Метод мозкового штурму.

5. Синектика.

Творча людина, яка добре засвоїла основні існуючі методи пошуку нових технічних рішень і має певний винахідницький досвід, у ході розв’язання поставлених задач користується не всіма прийомами та процедурами, які містяться у відомих методиках, а лише окремими, найбільш сильними їх розділами або блоками. Винахідник виробляє свій особистий скорочений варіант алгоритму рішення, розставляючи виділені блоки у певній послідовності, яка може змінюватися в залежності від типу проблемної ситуації.

Рішення технічної задачі починається при наявності проблемної ситуації, коли виявляється яка-небудь вада, властива технічній системі. Виявлення вади В_п – перший крок до її усунення, перший крок на шляху розв’язання технічної задачі. Усунення вади В_п є початковою задачею З_о. Далі процес рішення задачі проходить у такій послідовності:

1. Оцінка доцільності рішення задачі. На цьому етапі, як правило, винахідник задає собі запитання про те, яка буде ефективність рішення, чи варто братися за рішення задачі взагалі. Конкретизуються технічна, техніко-економічна, соціальна та інші ефективності можливого рішення.

2. Аналіз надсистеми та обхідних задач З ₁, З ₁, …, З _i (повніше про це у п. 3.2). На цьому етапі узагальнюють умови задачі.

3. Аналіз технічної системи, яка має вади, та побудова логічної низки зв’язків вад В_i з їх причинами П_i. Причина П_п вади В_п сама може розглядатися як наступна вада В_п-1, яка має причину П_п-1 (докладніше про це у п. 3.2). Поступово задача конкретизується, при цьому може бути сформульовано багато задач, кожна з яких характеризується своєю вадою В_i, але всі вони зв’язані з первісною вадою В_п і виявляються одними з її причин. На цьому етапі, з урахуванням результатів попереднього аналізу, робиться вибір задачі, яка буде вирішуватися.

4. Побудова моделі технічного об’єкту, зв’язаного з обраною задачею. Для цього проводять дослідження технічного об’єкту, який розглядається як технічна система взаємозв’язаних елементів Е₁, Е₂,… Кожен такий елемент в свою чергу може розглядатися теж як система, яка містить взаємозв’язані частини. Необхідно перелічити усі необхідні елементи, без яких технічна система не могла виконувати основні функції (при цьому можна відкинути зайві елементи). З цих елементів необхідно виділити ті, які зв’язані безпосередньо з вадою В_i, усунення якої є вибраною задачею.

5. Формулювання умов задачі. Умови винахідницької задачі вважаються сформульованими, якщо указана реальна технічна система і її вада, ідеальний кінцевий результат (ІКР) та виявлена суперечність між ними. При цьому бажано користуватися формулами для опису системи, ІКР та суперечності, які пропонують програмні методи (п. 3.3). Стандартними формулами програмних методів можна користуватися також при формулюванні фізичної суперечності.

6. Пошук ідеї рішення. При пошуку ідеї рішення порівнюють умови задачі з аналогами, які зберігаються у пам’яті, книгах, таблицях та інших джерелах інформації. Ведуть пошук фізичних принципів рішення за допомогою фонду фізичних ефектів і явищ, фонду технічних рішень. Робиться спроба перетворення технічної системи та подолання технічних суперечностей за допомогою типових прийомів, які складають фонд евристичних прийомів. Також можуть бути використані прийоми та методи пошуку технічних рішень (мозковий штурм, синектичні процедури та ін.). Якщо ідея рішення не знайдена, може бути вибрана інша задача.

7. Синтез нового технічного рішення. Здійснюється конкретизація ідеї рішення через синтез технічного об’єкту. Якщо немає можливості зміни значень властивостей, закладених в ідею рішення, у елементів системи, то в систему треба ввести новий елемент, який буде виконувати потрібну функцію.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 56; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!