Витання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

но із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлен­ня волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушен­ням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого (ч. 1 ст. 606 КПК). Натомість у ст. 5 Конвенції 1970 р. вказується, що держава винесення вироку може запитати іншу державу виконати санкцію, якщо виконано одну чи більше з таких умов: 1) засуджена особа постійно проживає в іншій державі; 2) виконання санкції в іншій державі вірогідно покращить перспективи соціальної реабілітації засудженої особи; у разі коли санкція передбачає позбавлення волі, санкція може бути виконана після виконання іншої санкції, що передбачає позбавлення волі, яку засуджена особа від­буває чи має відбути в іншій державі; 3) інша держава є державою походження засу­дженої особи і заявила про своє бажання прийняти відповідальність за виконання такої санкції; 4) держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може.

Перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для відбування пока­рання з України до іноземної держави остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Зазначене положення повністю від­повідає ст. 28 Конституції України, де закріплено: «Ніхто не може бути підданий ка­туванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводжен­ню чи покаранню».

Щодо згоди засудженого чи його законного представника, то вона повинна бути висловлена у письмовій формі з усвідомленням усіх правових наслідків такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допо­моги у вигляді юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момент вирішення питання згідно з положеннями цієї глави вона перебуває на території держави свого громадянства. Відповідно до ст. 4 Конвенції 1983 p., якщо засуджена особа висловила своє побажання про передачу державі виконання вироку, держава винесення вироку надсилає на запит цій державі таку інформацію: прізвище, дату і місце народження засудженої особи; її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку; виклад фактів, на яких ґрунтується вирок; характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення.

У разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1-3 ст. 606 КПК, МЮ може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не перед­бачено КПК або міжнародним договором України. Оскільки право вивчати та переві­ряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано МЮ, йому ж надаєть­ся і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

У разі якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні громадя­нина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК, але максимальний передбачений строк по­карання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи можлива лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до ч. З ст. 81 КК. Таке

Глава 37

саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК стосовно виду покарання.

У разі прийняття рішення про відмову в передачі засудженого для подальшого! відбування покарання наводяться обґрунтовані підстави прийняття такого рішення (ч. 6 ст. 606 КПК). Обгрунтованість підстав прийняття рішення про відмову вимагає повного і всебічного з’ясування всіх обставин, що можуть впливати на вирішення питання про передачу особи, вивчення необхідних матеріалів, встановлення відповід­ності умовам чинного законодавства та міжнародних договорів України.

Засуджена особа, яка надала згоду на передачу в іноземну державу для подальшо­го відбування покарання, може відмовитися від такої передачі у будь-який час до перетину державного кордону України відповідно до ст. 607 КПК. У разі отримання інформації про таку відмову МЮ негайно припиняє розгляд питання про передачу або, у відповідних випадках, вживає заходів для припинення передачі.

У випадках, передбачених пунктами 4 та 7 ст. 606 КПК, новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий, не раніше ніж через 3 роки після відмови у передачі або відмови засудженої особи від передачі.

У кримінальному провадженні можливі: 1) передача особи засудженої судом України, для відбування покарання в іноземну державу; 2) передача громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні.

Процедура передачі особи, засудженої судом України, для відбування покарання в іноземну державу складається з трьох етапів: 1) звернення засудженого до Мініс­терства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є; 2) розгляд МЮ звернення засудженого та прийняття рішен­ня; 3) фактична передача засудженого громадянина іноземній державі для подаль­шого відбування покарання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 607 КПК питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується МЮ. Положенням про МЮ України, затвердженим Указом Пре­зидента України від 06.04.2011 № 395/2011, передбачено, що МЮ, серед іншого, за­безпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у кримі-| нальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, виконує інші функції, визначені законами і міжна­родними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВР України. Зазна­чимо, що передача засуджених осіб для подальшого відбування покарання є однією! із форм такого співробітництва

Ві ідно Л0 Ч 1 Сї 60] КПК, ЯКЩО засуджений Є громадянином іноземноїдер-ж_ЯКи-учасниціміжнародного договору про передачу осіб, засуджених ДО ШПбШ№-Гяппі для відбування покарання в державі, громадянином якої він є, орган, на який ™™но обов’язок приведення вироку до виконання, роз’яснює засудженому його пп^п Гернутися до МЮ або до уповноваженого (центрального) органу держави, киянином якої він є з клопотанням про передачу його для відбування покарання! 7.НЙ пепжаві на підстав', та в порядку, передбачених КПК. Положення цієї норми не іпрп^ппжають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Під

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 78; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!