Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

ЖЕ

Но

ЧЄЇ

Піл

Вир

І

Зі

ПОЇ нак ізг

ВИ!

ня тиі час

пр

з* по пе

ня ко

Глава 37

відповідний вирок. Повідомлення особі про дату судового засідання є обов’язковою! вимогою лише за умови її перебування на території України. Така особа має правої користуватися правовою допомогою захисника. Судовий розгляд здійснюється за] участю прокурора.

При розгляді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави суді встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на| обов’язковість якого надана ВР України, або гл. 46 КПК. При цьому важливо знати,! що суд: 1) не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної дер- 1 жави; 2) не вирішує питання щодо винуватості особи.

Конвенція 1983 р. передбачає дві окремі процедури визнання і виконання вироків іноземних держав: процедуру продовження виконання вироку іноземної держави] (п. «а» ч. 1 ст. 9 і ст. 10) та процедуру заміни вироку іноземної держави (п. «Ь» ч. 1 ст. 9 і ст. 11). Ці процедури є відмінними за своєю природою.

У випадку застосування процедури продовження виконання вироку (ст. 10 Кон­венції 1983 р.) держава виконання вироку повинна дотримуватися характеру і трива­лості покарання, призначеного державою винесення вироку, однак може на основі рішення суду співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, пе­редбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину, за умови, що покарання, призначене державою винесення вироку, за своєю природою і трива­лістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку. Стаття 11 Конвенції 1983 p., на відміну від ст. 10, не містить прямого обов’язку суду держави виконання вироку дотримуватися характеру і тривалості покарання, проте відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 11 Конвенції 1983 р. суд повинен враховувати висновки щодо фактів, які зробив І суд держави винесення вироку (у тому числі щодо суворості покарання). Отже, ст. 11 Конвенції 1983 р. не передбачає широких повноважень для суду держави виконання вироку щодо пом’якшення покарання.

Слід звернути увагу на те, що двосторонні договори України з цього питання передбачають лише процедуру продовження виконання вироку іноземної держави (з можливістю приведення покарання відповідно до законодавства держави виконай- ' ня вироку) і не передбачають процедури заміни вироку. В Україні переважно склала­ся практика застосування процедури заміни вироку, яка полягає у тому, що, визнаючи вирок іноземної держави і постановляючи ухвалу про його виконання на території України, суди змінюють кваліфікацію дій засуджених відповідно до КК і визначають покарання. При цьому суди схильні істотно пом’якшувати покарання порівняно із вироком іноземної держави.

Разом з тим не можна вважати помилковими рішення судів про продовження ви­конання вироку іноземної держави в порядку ст. 10 Конвенції 1983 p., оскільки ця стаття також передбачає співвіднесення призначеної міри покарання з покаранням, передбаченим внутрішнім законодавством держави виконання вироку, на підставі рішення суду, якщо законодавство держави виконання вироку цього вимагає.

Отже, основним завданням судів при розгляді клопотання МЮ про виконання ви­року суду іноземної держави є встановлення дотримання зазначених умов, з метою вирішення питання надання чи ненадання цим вирокам на території України такої ж юридичної сили, яку вони мають на території іноземної держави. Тобто визнання ви-

року суду іноземної держави - це поширення законної сили, неспростовності, виключ­ності та обов’язковості його виконання на території держави, яка визнає цей вирок.

У частині 4 ст. 603 КПК передбачено, що суд першої інстанції постановляє ухва­лу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суду першої інстанції необхідно визначити, яка частина покарання може бути вико­нана на території України. При вирішенні цього питання суд повинен керуватися виключно положеннями КК, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочи­нами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Під час розгляду питання про виконання вироку суду іноземної держави суди першої інстанції мають право постановляти такі рішення: 1) ухвалу про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою про виконання вироку суду іноземної дер­жави законної сили; 2) ухвалу про відмову у виконанні вироку суду іноземної держа­ви (п. 2 ч. 4 ст. 603 КПК); 3) ухвалу про відкладення розгляду та отримання додатко­вих матеріалів, у разі необхідності проведення додаткової перевірки; 4) ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави, причому в разі ухвалення такого рішення суд може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно осо­би. Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв’язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 603 КПК.

Копії ухвали суд надсилає МЮ та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України. Судове рішення стосовно виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному по­рядку: 1) органом, що подав клопотання; 2) особою, щодо якої вирішено відповідне питання; 3)прокурором.

Виконання вироку суду іноземної держави - це застосування засобів примусового виконання вироку суду іноземної держави в порядку, визначеному законодавством держави, на території якої виконується рішення. Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання відповідно до вимог розд. VIII КПК («Виконання судових рішень»),

МЮ повідомляє запитуючій стороні про результати виконання вироку суду інозем­ної держави. Це положення ч. 2 ст. 604 КПК ґрунтується на вимогах Конвенції 1970 р. Так, у ст. 18 цього документа йдеться про те, що органи запитуваної держави негайно повідомляють органи запитуючої держави про заходи, вжиті за запитом про виконання. Цією ж статтею передбачено, що у разі потреби органи запитуваної держави передають органам запитуючої держави документ, який підтверджує, що санкція виконується.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 614 КПК визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами КПК на підставі між­народного договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України. Так, ЗУ від 16 травня 2012 р. було ратифіковано Угоду між Україною та ООН про виконання ви­років, винесених Міжнародним кримінальним трибуналом для колишньої Югославії, підписану 07.08.2007. Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югосла­вії діє на підставі Статуту, прийнятого Резолюцією Ради Безпеки ООН від 25.05.1993 № 827 (1993). Згідно із зазначеною угодою Україна висловила готовність виконувати покарання, призначені цим Міжнародним трибуналом.

Глава 37

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 93; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!