Кримінальне провадження у порядку перейняття

Перейняттям кримінального провадження є здійснення компетентними орга­нами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної від­повідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом (п. З ч. 1 ¹ ст. 541 КПК).

Глава 36

Слід виокремлювати два різновиди перейняття кримінального провадження: 1) перейняття лише матеріалів кримінального провадження; 2) перейняття матеріалів кримінального провадження, поєднане з передачею особи, яка підозрюється (обви-| нувачується) у вчиненні злочину.

Нормативно-правовою базою для вирішення процесуальних питань перейняття кримінального переслідування, окрім КПК, є: Конвенція 1972 p., Конвенція 1993 р. І (Мінська конвенція), двосторонні договори, практика ЄСПЛ (наприклад, рішення від 18.05.2010 «Гарькавий проти України») та відомчі нормативно-правові акти.

Порядок перейняття кримінального провадження визначено гл. 45 КПК. Таї у ст. 595 КПК зазначається, що клопотання про перейняття кримінального проваджен­ня від іноземних держав уповноважений подавати компетентний орган, тобто орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом або забезпечуе виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги (п. 7 ч. 1 ст. 541 КПК). Таке клопотання розглядає центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати міжнародне співробітництво, про-¹ тягом 20 днів з дня його надходження.

Стаття 8 Конвенції 1972 р. містить перелік підстав, за яких одна держава може^ звернутися до іншої з проханням про порушення кримінального переслідування в од­ному або декількох таких випадках: 1) якщо підозрювана особа має постійне помеш­кання в запитуваній державі; 2) якщо підозрювана особа є громадянином запитуваної держави або якщо ця держава є країною його походження; 3) якщо підозрювана осо­ба відбуває або має відбувати в запитуваній державі покарання, яке передбачає по­збавлення волі; 4) якщо в запитуваній державі за той же самий злочин або за інші злочини проти підозрюваної особи порушено кримінальне переслідування; 5) якщо вона вважає, що передача провадження виправдана інтересами встановлення істини, і зокрема, що найбільш суттєві докази знаходяться в запитуваній державі; 6) якщо вона вважає, що виконання в запитуваній державі вироку, у разі винесення такого, може збільшити можливість соціальної реабілітації засудженого; 7) якщо вона вважає, що присутність на судовому засіданні підозрюваної особи не може бути забезпечена в запитуючій державі, у той час як її присутність на судовому засіданні може бути забезпечена в запитуваній державі; 8) якщо вона вважає, що не може сама виконати вирок, у разі винесення такого, навіть з використанням екстрадиції, у той час як за­питувана держава спроможна це зробити.

На відміну від Конвенції 1972 p., КПК містить лише чотири умови перейняття Укра­їною кримінального провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок: 1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території; 2) особа, яка притягається до кри­мінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України не­можлива або у видачі відмовлено; 3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримі­нальне правопорушення; 4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопору­шенням за законом України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 595 КПК).

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

У разі перейняття кримінального провадження Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому КІШ, доручає здійснення досудового розслідування відпо­відному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит. Оскільки, від­повідно до п. 17 ч. 1 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати органу досудового розслідуван­ня виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про пере­йняття кримінального провадження, перевіряти повноту та об’єктивність розсліду­вання у перейнятому кримінальному провадженні.

Статтею 3 Конвенції 1972 р. встановлено, що будь-яка договірна держава, що згідно із своїм законодавством має повноваження переслідувати за вчинення злочину, може для цілей застосування Конвенції 1972 р. відмовитися або утримуватися від кримінального переслідування підозрюваної особи, яка вже притягнута або буде при­тягнута до відповідальності іншою договірною державою за вчинення того ж злочину. Випадки, за настання яких запитувана держава може відмовити у прийнятті клопо­тання повністю або частково, викладені у ст. 11 Конвенції 1972 р. До них, зокрема, віднесені такі: 1) якщо запитувана держава вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, не підтверджуються; 2) якщо підозрювана особа не має постійного по­мешкання в запитуваній державі; 3) якщо підозрювана особа не є громадянином за­питуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину; 4) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий; 5) якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушен­ня кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами; 6) якщо її власне законодавство вже за­стосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; 7) якщо її повноваження ґрунтуються ви­ключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продов­ження цих строків на шість місяців; 8) якщо злочин був вчинений за межами тери­торії запитуючої держави; 9) якщо кримінальне переслідування може суперечити.міжнародним зобов’язанням запитуваної держави; 10) якщо кримінальне переслі­дування може суперечити основоположним принципам правової системи запитува­ної держави; 11) якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену Кон­венцією 1972 р.

При відмові перейняти кримінальне провадження Генеральна прокуратура Укра-Гїни повертає матеріали відповідним органам іноземної держави з обґрунтуванням підстав відмови.

Кримінальне провадження не підлягає перейняттю, якщо: 1) не дотримані умови перейняття Україною кримінального провадження; 2) щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок; 3) щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або

Глава 36

виконується; 4) щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покаран­ня у зв’язку з помилуванням або амністією; 5) провадження щодо заявленого кримі- І нального правопорушення не може здійснюватися у зв’язку із закінченням строку давності (ч. 1ст. 596 КПК).

До особи, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального про- І вадження, може застосовуватися тримання під вартою, якщо законодавство запитува­ної держави дозволяє такий захід за вчинений злочин або якщо існують підстави вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищенню доказів. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими ст. 583 КПК. Строк такого тримання під вартою не повинен перевищувати 40 діб. У разі якщо після закінчення цього строку запит про перейняття кримінального проваджен­ня не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти (ч. З ст. 597 КПК). Конвенція 1972 р. визначає також умови, за яких тримання під вартою не застосовується (ч. 2 ст. 29): якщо запитувана держава інформує запитуючу державу про своє рішення не вживати дій щодо клопотання; якщо запитувана держава інформує її про своє рішен­ня відмовити у прийнятті клопотання; якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відкликати свою згоду на прийняття клопотання; якщо запитувана держава інформує її про своє рішення не порушувати провадження або припинити його; якщо запитуюча держава відкликає своє клопотання до того, як запитувана держава про­інформує її про своє рішення вжити дій щодо клопотання.

Кримінальне провадження, перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування, тобто з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про засто­сування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З КПК). Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, мо­жуть бути використані, якщо вони визнані допустимими під час судового розгляду.

Слідчий, прокурор після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені КПК процесуальні дії з урахуванням вимог ст. 562 КПК. За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене в порядку, передбаченому ст. 278 КПК. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливос­ті такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення (ч. 5 ст. 598 КПК). Відповідно до МПГПП не може призначатися більш тяжке пока­рання, ніж те, яке мало бути застосоване у момент вчинення злочину. Стаття 25 Кон­венції 1972 р. закріплює, що у запитуваній державі щодо злочину застосовується міра покарання, передбачена законодавством цієї держави, якщо законодавство не вста­новлює іншого. Міра покарання запитуваної держави не може бути більш суворою,

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

ніж міра покарання, передбачена законодавством запитуючої держави. Компетентно­му органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рі­шення, що набуло законної сили.

Кримінальне провадження, яке здійснюється в Україні за наявності відповідних підстав, може бути передано до іншої держави. Отже, передання кримінального про­вадження слід розуміти як вчинене в рамках міжнародного співробітництва направ­лення через уповноважений (центральний) орган України запиту про здійснення компетентними органами запитуваної держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності. Нагадаємо, що уповноваженим (централь­ним) органом України у кримінальному провадженні під час досудового розслідуван­ня є Генеральна прокуратура України, а у кримінальному провадженні під час судо­вого провадження - МЮ.

Орган, що веде розслідування у справі, надсилає клопотання слідчого, погоджене з прокурором, або прокурора про передання кримінального провадження через свій центральний орган, а якщо кримінальна справа перебуває у провадженні органів про­куратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) до Генеральної прокуратури України. У разі перебування кримінального провадження в суді клопо­тання про його передачу надсилається до МЮ через відповідне управління юстиції. Таке клопотання повинно містити: 1) назву органу, який здійснює кримінальне про­вадження; 2) посилання на відповідний міжнародний договір про надання правової допомоги; 3) найменування кримінального провадження, передання якого запитуєть­ся; 4) опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального прова­дження, та його правову кваліфікацію; 5) прізвище, ім’я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, дату і місце народження, місце проживання або перебування та інші відомості про неї. До клопотання додаються матеріали кри­мінального провадження; текст статті закону України про кримінальну відповідаль­ність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється провадження; відомості про громадянство особи, а також наявні речові докази. Копії матеріалів залишаються в органі, який здійснював кримінальне провадження в Укра­їні (ст. 600 КПК).

Після вивчення та перевірки матеріалів та в разі їх належного оформлення, на­явності підстав і відсутності перешкод, передбачених КПК та міжнародними догово­рами, уповноважений (центральний) орган України протягом 20 днів з моменту над­ходження готує і надсилає відповідному органу іноземної держави клопотання щодо передачі кримінального переслідування особи за злочин, скоєний на території Укра­їни. Передача незакінченого кримінального провадження іншій державі можлива лише за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідаль­ності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено (ч. 2 ст. 599 КПК). Моментом перейняття компетентним органом іншої держави кримінального прова­дження вважається час отримання від запитуваної держави повідомлення про пере­йняття кримінального переслідування. Із цього моменту відповідні органи України не мають права здійснювати будь-які процесуальні дії щодо особи у зв’язку з криміналь­ним правопорушенням, щодо якого передано кримінальне провадження, інакше ніж на підставі запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження.

Глава 36

Закриття компетентним органом іноземної держави переданого кримінального І провадження на стадії досудового розслідування не перешкоджає відновленню про-І вадження в Україні та подальшому розслідуванню в порядку, передбаченому КПК,[ якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, неї встановлено інше. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Конвенції 1972 р. подальшому! здійсненню кримінального переслідування не перешкоджатиме й інформування за-1 питуваною державою про своє рішення відкликати згоду на прийняття клопотання.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність та специфіку міжнародного співробітництва під час кри­мінального провадження.

2. Назвіть форми міжнародного співробітництва під час кримінального прова­дження.

3. Вкажіть нормативно-правові акти, якими регулюються питання міжнародно­го співробітництва під час кримінального провадження.

4. Визначте, що слід розуміти під запитом про міжнародну правову допомогу та які відомості повинні у ньому міститися.

5. Окресліть процесуальні рішення, які може прийняти центральний орган України за результатами розгляду запиту іноземної держави про міжнародну правову допомогу.

6. Назвіть види процесуальних дій, які можуть бути проведені при наданні між­народної правової допомоги та розкрийте їх нормативний зміст.

7. Проаналізуйте підстави та порядок видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадицію).

8. Назвіть підстави, строки та процесуальний порядок застосування тимчасо­вого та екстрадиційного арештів.

9. Вкажіть умови, за яких іноземній державі може бути відмовлено у видачі особи.
10. Охарактеризуйтз загальіу умовп переннятяк риимінальоого провадження.

Глава 37 І

бування особою, засудженою іноземним судом, покарання на території України повин­ні існувати належні правові підстави для визнання такого вироку суду іноземної держави.

Порядок визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача за­суджених осіб містить особливості процедур як розгляду питання про передачу за­суджених осіб і їх прийняття для відбування покарання в Україні, так і вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах.

Порядок визнання та виконання вироків судів іноземних держав можна умовно поділити на такі етапи: 1) розгляд МЮ клопотання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави; 2) розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави; 3) виконання вироку суду іноземної держави.

Розглянемо кожен із цих етапів. По-перше, відповідно до ст. 602 КПК вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого нада­на ВР України. Проте у разі відсутності міжнародного договору положення гл. 46 КПК можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання.

Запит про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про передачу засудженої особи, МЮ розглядає протягом 30 днів з моменту надходження запиту. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, цей строк продовжу­ється до 3 місяців.

Статтями 15-20 Конвенції 1970 р. регулюються питання, пов’язані з надсиланням запитів про виконання вироків. Зокрема, визначено, що всі запити мають бути скла­дені у письмовій формі. Вони, а також усі необхідні для застосування Конвенції 1970 р. повідомлення, надсилаються МЮ запитуючої держави до МЮ запитуваної держави, або, якщо договірні держави домовляються про це, безпосередньо органами запиту­ючої держави до органів запитуваної держави. Повертаються вони тими ж каналами. У невідкладних випадках запити та повідомлення можуть надсилатися через Між­народну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).

Запит про виконання супроводжується оригіналом чи завіреною копією рішен­ня, виконання якого запитується, та всіма іншими необхідними документами. Оригінал чи завірена копія кримінальної справи або її частини надсилається до запитуваної держави, якщо вона того вимагає. Конвенцією 1970 р. встановлено, якщо запитувана держава вважає, що інформація, надана запитуючою державою, є недостатньою для застосування положень Конвенції, вона може запитати необ­хідну додаткову інформацію. Запитувана держава може визначити дату для отри­мання такої інформації.

При розгляді запиту про виконання вироку суду іноземної держави згідно з ч. З ст. 602 КПК МЮ з’ясовує наявність підстав, передбачених міжнародним договором України, для його задоволення. З цією метою МЮ може запитувати необхідні матері­али та інформацію в Україні або у компетентного органу іноземної держави. Встано­вивши відповідність запиту про визнання і виконання вироку суду іноземної держави умовам, передбаченим міжнародним договором України, МЮ направляє до суду

клої явні

(

відІ

]

мож цип зло1 тувг сені мірі зоб< пит що; чин го р дер що

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!