Процесуальний порядок досудового розслідування та судового провадження на підставі угод

Кримінальне провадження на підставі угод відбувається в загальному порядку до І моменту підписання сторонами відповідної угоди. Якщо угоди досягнуто під час до-І судового розслідування, то після виконання процесуальних дій, передбачених ст. 290 КПК, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із! підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Право затримати] виконання зазначеної процедури шляхом її відкладення має лише прокурор у певних випадках: а) до отримання висновку експерта в рамках проведення слідчої (розшуко-вої) дії - залучення експерта та проведення експертизи; б) необхідності завершення (закінчення) проведення слідчих (розшукових) дій для збирання та фіксації доказів, що можуть бути втрачені зі спливом часу; в) доцільності проведення нових слідчих (розшукових) дій, які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх І результату у разі відмови суду в затвердженні угоди (ч. 1 ст. 474 КПК).

Розгляд щодо угоди, перевірка її на відповідність вимогам КПК та інших законів відбувається під час підготовчого судового засідання суддею одноособово. Колегіаль- 1 но судом у складі трьох професійних суддів підготовче провадження здійснюється лише у випадках, передбачених ч. 9 ст. 31 КПК, та в кримінальному провадженні, що відбувається у формі приватного обвинувачення щодо злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років. Участь у судовому розгляді сторін угоди є обов’язковою. Інші учасники лише повідомляють­ся про час і місце розгляду, але їх неявка не є перешкодою для розгляду (ч. 2 ст. 474 КПК). Враховуючи покладені на суд обов’язки щодо з’ясування добровільності укла­дення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК та/або кримінального за­кону (частини 6, 7 ст. 474 КПК), суд вже на цьому етапі провадження має витребувати документи, подані сторонами під час досудового розслідування.

Судове засідання розпочинається з оголошення прокурором обвинувального акта, після чого встановлюється особа обвинуваченого, якому головуючим роз’яснюється

Особливі порядки кримінального провадження

сутність обвинувачення, з’ясовується, чи зрозуміло воно йому та чи визнає він себе винуватим. Якщо після роз’яснення суті обвинувачення обвинувачений заперечує проти затвердження угоди, вона не може бути затверджена. У такому випадку суд по­становляє ухвалу про закриття судового провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди та повертає матеріали прокурору для продовження досудового роз­слідування або призначає судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку (якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укла­дено під час підготовчого провадження).

У разі якщо підозрюваний підтверджує свій попередній намір укласти угоду, суд перед ухваленням відповідного рішення обов’язково повинен виконати низку про­цесуальних дій. Зокрема:

1) оголосивши текст угоди, головуючий відповідно до частин 4, 5 ст. 474 КПК
шляхом постановления запитань має з’ясувати: чи повністю розуміє обвинувачений
права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угод, характер кож­
ного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання й інші
заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; можливість
обвинуваченого реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання
(відшкодувати завдану ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення шко­
ду, вчинити дії, перелік яких зазначено в угоді, виконати обов’язки щодо співпраці
у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, та ін.).

Негативна відповідь на будь-яке питання зобов’язує суд дати відповідні роз’яснення. Якщо ж після цього обвинувачений заперечуватиме проти затвердження угоди, її не може бути затверджено. Аналогічне рішення приймається й у випадку, коли суд вста­новить, що обвинувачений не може виконати взяті на себе зобов’язання, а також тоді, коли після роз’яснення потерпілому наслідків затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК, він буде заперечувати проти її затвердження;

2) переконатися у добровільності волевиявлення сторін угоди. Для цього поряд з аналізом документів, що надійшли до суду, він має право викликати в судове засі­дання осіб, які можуть дати відповідні відомості, та опитати їх, розглядає скарги під­озрюваного, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідка­ми їх розгляду тощо (ст. 6 ст. 474 КПК). Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або ж сторони в дійсності не примирилися, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК зобов’язаний відмовити в за­твердженні угоди;

3) перевірити угоду на відповідність вимогам КПК та/або закону, зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди, процедури та правильності визначення узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування тощо.

Суд має право відмовити в затвердженні угоди, якщо:

а) її умови суперечать вимогам КПК та/або закону, в тому числі допущена непра­
вильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж
те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

б) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

в) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

Глава ЗО

г) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добро­
вільним, або сторони не примирилися;

ґ) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;

д) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості (ч. 7 ст. 474 КПК).
Після проведення зазначених дій суд невідкладно виходить до нарадчої кімнати,

про що присутнім у залі судового засідання оголошує головуючий.

Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно шляхом постановлена відповідної ухвали зупиняє проведення процесуальних дійі переходить! до розгляду її змісту, що відбувається в порядку, розглянутому вище. Після перевірк] угоди на відповідність чинному законодавству, за відсутності встановлених КПК (ппі 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) підстав для відмови в її затвердженні, з’ясувавши питання, ви! значені в частинах 4, 5 ст. 474 КПК, суд невідкладно виходить до нарадчої кімнати! для ухвалення судового рішення.

У залежності від моменту укладення угоди суд у підготовчому засіданні чи під час судового розгляду, взявши до уваги заслухані доводи сторін кримінального проваї дження та інших учасників судового провадження, повинен прийняти одне з таких! рішень:

а) з урахуванням вимог статей 374, 475 КПК, не виходячи за межі загальних засад
призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідаль-І
ність, ухвалює вирок, яким затверджує угоду про визнання винуватості чи про при-|
миренняі призначає узгоджену сторонами міру покарання. Законом надана можливість!
сторонам узгоджувати і таку форму кримінальної відповідальності, як звільнення від!
відбування покарання з випробуванням. Домовленостей щодо інших видів відпові-І
дальності за вчинене кримінальне правопорушення (примусові заходи виховного або]
медичного характеру, звільнення від покарання або взагалі звільнення від криміналь­
ної відповідальності) КПК не передбачає;

б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7
ст. 474 КПК, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досяг-1
нуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судо-1
вий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до
суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого про­
вадження; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було
укладено на цьому етапі судочинства.

Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватос­ті оскарженню не підлягає.

Підстави та особливості оскарження вироку на підставі угоди в апеляційному та касаційному порядку визначаються статтями 394, 424, 473 КПК.

З метою забезпечення виконання вироку на підставі угод КПК передбачає порядок його скасування у разі невиконання угоди (ст. 476 КПК). Так, потерпілий чи прокурор] відповідно в межах встановлених законом строків давності притягнення до кримі-1 нальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Особливі порядки кримінального провадження

Клопотання розглядається в судовому засіданні за обов’язковою участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, неявка яких не є перешкодою для судового розгляду.

За наслідками розгляду суд своєю ухвалою: а) відмовляє в скасуванні вироку на підставі угоди, якщо не підтвердилися факти, зазначені в клопотанні; б) скасовує ви­рок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди, і призначає судовий розгляд у загаль­ному порядку або направляє матеріали провадження для завершення досудового роз­слідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку (ст. 476 КПК).

^_^_ § 2. КримінаЛЬНе провадження у ф ормі приватного обвинувачення

Положення про можливість вільно користуватися процесуальними правами у межах та спосіб, передбачений КПК, що є складовою засади диспозитивності, найбільш повно розкривається в кримінальному провадженні, що відбувається у формі приватного обвинувачення. Особливості цього порядку полягають у тому, що судочинство розпочинається слідчим, прокурором лише на підставі заяви по­терпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 477 КПК. Від­мова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обви­нувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ч. 4 ст. 26 КПК). Окреслена специфіка прова­дження, встановлена законодавцем, обумовлена характером вчиненого криміналь­ного правопорушення, ступенем його тяжкості, фактом заподіяння шкоди конкретній юридичній чи фізичній особі, особливостями взаємовідносин між потерпілим і осо­бою, яка вчинила правопорушення, що дозволяє говорити про високу імовірність їх примирення, пошуком балансу між інтересами особи, яка постраждала від кримі­нального правопорушення, та держави.

Для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення по­винні бути наявні у сукупності підстави, привід та встановлені законом умови.

Підставою, як і для інших видів кримінальних проваджень, є наявність в заяві інформації про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального право­порушення. Також КПК передбачає різні умови, за яких провадження набуває статусу приватного, та приводи до його початку. Це дозволяє говорити про існування певної диференціації в межах особливого порядку кримінального провадження у формі при­ватного обвинувачення. Зокрема, можна виокремити:

1. Кримінальне провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 1ст. 477 КПК.

Глава ЗО

2. Кримінальне провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором ли пі на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених п. 2 І ч. 1 ст. 477 КПК за умови, що вказані діяння вчинені тільки чоловіком (дружиною] потерпілого. Тобто провадження матиме характер приватного і буде розпочате ви] ключно за заявою потерпілого лише у випадку вчинення проти жінки її чоловіком або навпаки кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 477 КПК. В ш ши ї випадках діє загальний порядок початку досудового розслідування, передбачений ст] 214 КПК. При цьому чоловік та жінка повинні перебувати у шлюбі, під яким треба] розуміти сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реє] страції актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК).

3. Кримінальне провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених п. З І ч. 1 ст. 477, КПК за умови, що вказані діяння вчинені тільки чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім’ї потерпілого, або якщо вони] вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. Тобто кримінальне провадження буде відбуватися у формі приватного обвинувачення і буде розпочатий виключно за заявою потерпіло­го лише у випадках вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передба­ченого п. З ч. 1 ст. 477 КПК:

-його жінкою або чоловіком;

- іншим близьким родичем чи членом сім’ї потерпілого, до яких віднесені особи, зазначені у п.1 ч.1ст. З КПК;

- особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала майнову шкоду виключно власності потерпілого. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організа­ції, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю (ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р>). Поняття «виключна власність потерпілого» треба трактувати таким чином, що це є власність, якою особа може володіти, користуватися та розпоряджатися за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В інших випадках діє загальний порядок початку досудового розслідування, перед­бачений ст. 214 КПК.

4. Кримінальне провадження, що набуває статусу приватного у разі відмови про­
курора від підтримання державного обвинувачення в суді і висловленням потерпілим.
згоди на подальше підтримання обвинувачення в суді (частини 2-5 ст. 340 КПК).
У цьому випадку потерпілий під час судового розгляду користується всіма правами
сторони обвинувачення.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення після подання заяви належним суб’єктом здійснюється за загальними правилами, передбаченими КПК. В ЄРДР реєструється заява про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з правилами підслідності визначається орган, який здійснюватиме досудове роз­слідування, проводяться необхідні процесуальні дії для встановлення обставин, які)

1 Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 34. - Ст. 227.

Особливі порядки кримінального провадження

підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, складається обвинувальний акт, який відповідно до ст. 291 КПК спрямовується до суду, де відбувається підго­товче засідання. Під час судового розгляду обов’язково повинен бути присутній прокурор, який підтримує державне обвинувачення, у присутності учасників судо­вого провадження здійснюється дослідження доказів, внаслідок чого вирішується питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого і ухвалюється судове рішення.

Окрім специфіки початку даного виду провадження та його закриття, слід також звернути увагу на окремі процесуальні особливості, що йому притаманні. Зокрема:

- якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або осо­ба перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, права та обов’язки потерпілого поширюються на близьких родичів чи членів його сім’ї. По­терпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням -потерпілими може бути визнано кілька осіб (ч. 6 ст. 55 КПК);

- заява про кримінальне правопорушення від юридичної особи подається її пред­ставником, яким може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або уста­новчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 58 КПК);

- у випадку коли заява потерпілого буде свідчити про вчинення кримінального правопорушення, кримінально-правова кваліфікація якого не дає підстав розглядати його у формі приватного обвинувачення, провадження відбувається в загальному по­рядку, передбаченому КПК;

- потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до криміналь­ної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ст. 478 КПК);

- у разі наявності зустрічної заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у конкретному провадженні, що відбувається у формі приватного обвинувачення, вони можуть бути об’єднані в одному провадженні відповідно до статей 217, 334 КПК;

- обов’язок доказування обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні (ст. 91 КПК) у формі приватного обвинувачення, покладається на слід­чого, прокурора. Лише у разі відмови прокурора від підтримання державного обви­нувачення цей тягар переходить до потерпілого і тільки при наявності процесуально вираженої його згоди на це (ст. 92 КПК). Встановлені правила доказування, як і по­рядок досудового розслідування та судового провадження в цілому, спрямовані в пер­шу чергу на забезпечення інтересів потерпілого, дозволяють досягти рівності його процесуальних можливостей із стороною захисту;

- відмова потерпілого у випадках, передбачених КПК, його представника від об­винувачення є безумовною (не залежить від розсуду уповноваженої особи) підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ч. 4

Глава ЗО

ст. 26 КПК, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК) незалежно від того, під час досудового розслідуван­ня чи судового провадження вони виникли (абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК);

- потерпілий або його законний представник чи представник можуть подати апе­ляційну чи касаційну скаргу в провадженні, що відбувається у формі приватного об-винувачення, у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, за­явлених ними в суді першої інстанції (п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК, п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК);

- відшкодування шкоди потерпілому в кримінальному провадженні у формі при­ватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (ст. 479 КПК).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 144; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!