Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кримінальне провадження щодо неповнолітніх




Особливі порядки кримінального провадження

недоторканністю. Зазначений статус надається міжнародним правом і характеризу­ється більшим обсягом імунітету;

- приписи гл. 37 КПК є спеціальними нормами, а тому буде правильним їх засто­совувати навіть тоді, коли законодавець не встановлює їх винятковість в окремих категоріях кримінальних проваджень (наприклад, у провадженні, що відбувається у формі приватного обвинувачення, та ін.);

- стаття 481 КПК передбачає порядок інформування державних та інших органів чи службових осіб про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку щодо осіб, зазначених у ст. 480 КПК. Зокрема, щодо адвокатів повідомляються відповідні органи адвокатського самоврядування; щодо інших категорій осіб - органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад.

Відповідно до ст. 6 СК, статей 31,32,34 ЦК правовий статус дитини має особа до досягнення нею вісімнадцяти років (повноліття). Малолітньою вважається дитина до виповнення їй чотирнадцяти років, неповнолітньою - у віці від чотирнадцяти до ві­сімнадцяти років (пп. 11, 12 ч. 1 ст. З КПК). Календарного віку особа досягає у день свого народження у 00 годин 01 хвилину поточної доби (порядок обчислення проце­суальних строків у цьому випадку не застосовується).

З урахуванням норм СК та ЦК у КК передбачені певні особливості відповідаль­ності осіб, які не досягли вісімнадцяти років і вчинили кримінальне правопорушення. Стаття 22 КК містить положення, відповідно до якого кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Не­повнолітні, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише за вчинення злочинів, ви­черпний перелік яких наведений у ч. 2 ст. 22 КК. До особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за­стосовуються примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК.

Зважаючи на вікові та психологічні особливості неповнолітнього, визначальну роль впливу оточуючого середовища на формування характеру дитини, законодавець перед­бачив певні відмінності судочинства щодо неповнолітніх, яке визначається як особливим підходом до захисту їх прав, так і колом обставин, що необхідно обов’язково встанови­ти в кримінальному провадженні. Зазначена специфіка нормативного регулювання дозволяє індивідуалізувати підхід до питання притягнення неповнолітнього до відпо­відальності за вчинене кримінальне правопорушення, обрання йому запобіжного за­ходу, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій за його участю.

Окреслений правовий режим є загальновизнаним у світі, відображений у бага­тьох міжнародно-правових актах, зокрема у КЗПЛ (1950 p.), Конвенції про права дитини (1989 p.), Мінімальних стандартних правилах Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (1985 p.), Правилах Організації Об’єднаних Націй, які стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 p.), Європейській конвенції про здійснення прав дітей (1996 p.), у Керів-


Глава ЗО

них принципах Організації Об’єднаннях Націй з попередження злочинності серед неповнолітніх (1990 р) та ін.

Відповідно до норм закону про кримінальну відповідальність КПК містить рші процедури провадження щодо неповнолітніх залежно від їх віку. Зокрема, якщо осо­ба на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла 11 років, криміналь-не провадження у разі його початку підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 К ІЖ.1 У цьому випадку неповнолітній потрапляє на облік у кримінальну міліцію у справах! дітей, служба у справах дітей та інші спеціалізовані установи проводять з ним про- 1 філактичну та виховну роботу.

У разі коли особа у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що І підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, І то досудове розслідування та судове провадження відбувається у відповідності з по- 1 ложеннями § 2 гл. 38 КПК з урахуванням загальних правил кримінального проваджен-І ня щодо неповнолітніх, зазначених в § 1 гл. 38 КПК.

Якщо неповнолітній вчинив кримінальне правопорушення, досягнувши віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, кримінальне провадження здійсню- 1 ється за загальними правилами КПК з урахуванням норм § 1 гл. 38 КПК.

Законодавець не встановлює окремих вимог стосовно застосування положень гл. 38 КПК до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, але на І час досудового розслідування чи судового провадження досягли вісімнадцяти років! Вбачається, що до вирішення цього питання потрібно підходити диференційованої враховуючи необхідність максимального забезпечення права на захист особи, рівень її І здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, завдання призначення І покарання та примусових заходів виховного характеру неповнолітнім, положення КК, І КПК, інших нормативно-правових актів. А тому такі особливості кримінального про- 1 вадження щодо неповнолітніх, як участь законного представника (ст. 488 КПК); порядок І виклику неповнолітніх (ст. 489); участь у допиті неповнолітнього законного представ­ника, педагога, психолога або лікаря (ст. 491 КПК); застосування запобіжного заходу І у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд (ст. І 493 КПК); виділення в окреме провадження кримінального провадження щодо неповно­літнього (ст. 494 КПК); тимчасове видалення неповнолітнього із залу судового засідан­ня (ст. 495 КПК); участь у судовому засіданні представників служб у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей (ст. 496 КПК), не застосовуються по досягненню особою повноліття. Враховуючи правову природу примусових заходів виховного харак­теру, можна стверджувати, що ці заходи також можуть бути обрані лише особі, яка є неповнолітньою на момент постановлена судового рішення.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 61; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.