Особливості судового розгляду щодо неповнолітніх

Кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути здійснено невід- І кладно і розглянуто в суді першочергово (ч. 4 ст. 28 КПК). Судовий розгляд, прова- 1 дження в апеляційному чи касаційному порядку здійснюються суддею, уповноваженим І згідно із ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 22 жовтня 2010 р. на здійснення І кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Відповідно до ч. З ст. 18 цього І закону зазначені судді (суддя) обираються з числа суддів відповідного суду зборами І суддів на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Вони по- і винні мати стаж роботи суддею не менше десяти років, досвід здійснення криміналь- І ного провадження в суді і високі морально-ділові та професійні якості. Встановлений І порядок розповсюджується і на випадки колегіального розгляду справи судом, де спеціальним вимогам повинен відповідати головуючий (ч. 10 ст. 31 КПК).

Особливі порядки кримінального провадження

Судове засідання відбувається за загальними правилами, передбаченими КПК. До суду викликаються законні представники неповнолітнього обвинуваченого, але їх неявка не зупиняє судового провадження. Вони перебувають у залі судового засідан­ня протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допита­ні як свідки (ч. 2 ст. 488 КПК). Про час і місце судового розгляду повідомляється служба у справах дітей та кримінальна міліція у справах дітей, які діють відповідно до ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 р.1 Представники цих установ можуть бути також викликані в судове за­сідання. Під час судового розгляду вони мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому, його законним представникам, потерпшому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання неповнолітнього (ст. 496 КПК).

Враховуючи особливості психіки неповнолітнього, суд, вислухавши думку проку­рора, захисника і законного представника, має право своєю ухвалою видалити обви­нуваченого із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть нега­тивно вплинути на особу, яка не досягла вісімнадцяти років. Це може бути інформація, що свідчить про антигромадську поведінку батьків, вчителів; про злочинну діяльність, пов’язану з проявом жорстокості, приниження людської гідності; відомості про інтим­ні сторони життя осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; дані, що свідчать про фізичну або психічну неповноцшн.сть неповнолітнього, отримані в результаті про­ведення експертизи, які можуть зачіпати його самолюбство, тощо. Після повернення обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного за його відсутності, і надає можливість поставити запитання особам, які були допитані за відсутності неповнолітнього (ч. 2 ст. 495 КПК).

Від правильного вибору судом виду та міри відповідальності неповнолітнього за вчинене кримінальне правопорушення багато в чому залежить реальна можливість його виправлення та ресоціалізації. У зв’язку із цим кримінальна політика держави передбачає певні особливості застосування кримшального покарання до неповно-літнього, зокрема: а) передбачена законодавча заборона на застосування окремих видів покарань (наприклад, довічного позбавлення волі) або обмеження в їх застосу­ванні (наприклад, позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості); б) наявні особливості застосування деяких видів покарань (наприклад, штрафу) та призначення кримінального покарання; в) суди при постановленні рішення орієнтовані на врахування умов життя та виховання не­повнолітнього, впливу на нього дорослих, рівня його розвитку та інших особливостей його особи (статті 65-67, ч. 1 ст. 103 КК); г) ухвалюючи вирок, суд має вирішити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя (Положення про громадських вихователів неповнолітніх затверджено Указом Пре­зидії Верховної Ради Української РСР № 284-УІІ від 26.08.1967)2.

Зважаючи на те, що риси характеру і навички поведінки у неповнолітніх, які вчи­нили кримінальне правопорушення, ще не набули сталості, відносно багатьох з них доцільно застосовувати заходи виховного характеру та підвищити соціальний контр-

' Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35. 2 Відом. Верхов. Ради УРСР - 1967. - № 34. - Ст. 243.

Глава ЗО

оль. З огляду на це законодавець передбачив додаткову у порівнянні з дорослими! можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності або по­карання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (далі - ПЗВХ) (статті 97, 105 КК). Метою застосування таких заходів є забезпечення інтересів неї повнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти! лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження! насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій! суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професі тапрацевлаштуватися.

Матеріально-правові підстави застосування до неповнолітнього обвинуваченого
ПЗВХ зазначені у статтях 97, 105 КК. Зокрема: а) неповнолітнього, який вперше вчи!
нив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути!
звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням ПЗВХ, якщо його ви­
правлення можливе без застосування покарання (ч. 1 ст. 97 КК); б) неповнолітній.
який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом !
від покарання із застосуванням ПЗВХ, якщо буде визнано, що внаслідок щирого роз­
каяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановления вироку не
потребує застосування покарання. ]

Фактичними підставами застосування ПЗВХ є достатність доказів, що дозволяє слідчому, прокурору, суду зробити висновок про можливість виправлення неповно­літнього без застосування покарання.

Процесуальними підставами є: а) надання згоди неповнолітнім, його законним представником на застосування відповідної процедури кримінального провадження. б) закінчення досудового розслідування кримінального правопорушення складанням клопотання про застосування до неповнолітнього підозрюваного ПЗВХ.

Вирішення питання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого ПЗВХ належить до виключної компетенції суду Аналіз норм КПК свідчить про існування двох процедур застосування ПЗВХ під час судового розгляду. У першому випадку суд отримує клопотання прокурора про застосування ПЗВХ, внаслідок розгляду якого] може прийняти рішення про застосування відповідних заходів або відмовити в цьому] і призначити неповнолітньому покарання. У другому випадку до суду потрапляють матеріали досудового розслідування разом із затвердженим обвинувальним актом, а суд має право застосувати до неповнолітнього обвинуваченого один або декілька заходів, зазначених у ч. 2 ст. 105 КК: застереження; обмеження дозвілля і встановлен­ня особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробі­ток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповно­літнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. При виборі примусового заходу суд має враховувати характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримі­нального правопорушення, особу винного (його вік, умови життя і виховання, стан здоров’я, поведінку тощо).

Особливі порядки кримінального провадження

Окреслена процедура застосування ПЗВХ притаманна кримінальному проваджен­ню щодо неповнолітніх обвинувачених, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Підстави та порядок застосування ПЗВХ до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, після досягнення одинадцятиріч­ного віку і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, зазначені в § 2 гл. 38 КПК і будуть розглянуті далі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 80; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!