Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Судовий розгляд




час судового розгляду справи (ч. 1 ст. 330 КПК). Останнє слово підсудного має істот­не значення для правильної оцінки судом особи обвинуваченого.

Закон не регламентує характер, форму та зміст останнього слова. Обвинувачений сам визначає, що і як йому говорити. При цьому суд не має права обмежувати трива­лість останнього слова певним часом. Ставити питання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється.

Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з’ясування обставин, вста­новлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завер­шення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому (ч. 4 ст. 365 КПК).

Ненадання обвинуваченому останнього слова є істотним порушенням криміналь­ного процесуального закону і тягне за собою скасування вироку (ст. 412 КПК).

Вихід суду для ухвалення вироку. Після останнього слова обвинуваченого суд не­відкладно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Нарадча кімната - це окреме приміщення суду, призначене для обговорення судом наслідків розгляду кри­мінального провадження, вирішення питань фактичного і правового характеру, а також ухвалення судового рішення. Про вихід суду до нарадчої кімнати для ухвалення ви­року присутнім у залі судового засідання оголошує головуючий.

Ухвалення вироку здійснюється з обов’язковим дотриманням вимоги таємниці наради суддів, що є гарантією забезпечення незалежності та неупередженості суду, підкорення його лише закону при постановленні судового рішення. Таємниця нарад­чої кімнати забезпечується виконанням таких вимог:

- ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд;

- хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті не підлягає розголо­шенню;

- суд має право перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу;

- під час перерви суддям забороняється спілкування з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.

Питання, які у логічній послідовності вирішуються судом при ухваленні вироку, визначено ч. 1 ст. 368 КПК. їх обговорення судом дає можливість дійти обґрунтованих висновків та ухвалити законний, обґрунтований та справедливий вирок. Умовно їх можна поділити на групи, що об’єднують питання, які стосуються:

1) діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа (чи мало місце діяння, у вчи­ненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального право­порушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він пе­редбачений) (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 368 КПК);

б) винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (п. З
ч. 1 ст. 368 КПК);

в) покарання (чи підлягає обвинувачений покаранню; чи є обставини, що
пом’якшують або обтяжують покарання, і які саме; яка міра покарання має бути при­
значена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати) (пп. 4-6 ч. 1 ст. 368 КПК);


Глава 23

г) цивільного позову (чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позо!
і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку) (п. 7 ч. 1 ст. 36І
КПК);

д) осудності обвинуваченого та доцільності призначення примусових заходів ме-|
дичного характеру (чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані
обмеженої осудності; чи є підстави для застосування до обвинуваченого примусової
го заходу медичного характеру, передбаченого ч. 2 ст. 94 КК; чи слід у випадках, пе -|
редбачених ст. 96 КК, застосувати до обвинуваченого примусове лікування) (пп. 8-10І
ч. 1ст. 368 КПК);

е) призначення неповнолітньому обвинуваченому громадського вихователя (п. 11 1
ч. 1ст. 368 КПК);

є) визначення подальших дій із майном, на яке накладено арешт, речовими дока- І зами і документами (п. 12 ч. 1 ст. 386 КПК);

ж) відшкодування процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК);

з) рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження (п. 14 ч. 1 І
ст. 368 КПК). Цей перелік не є вичерпним. Можуть бути також розглянуті питання
стосовно строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; можливос- І
ті застосування акту амністії тощо.

Вирішення вказаних питань повинно відбуватися з дотриманням певних умов: '

- якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів або декількох кри­мінальних проступків, суд зобов’язаний вирішувати питання, визначені у пп. 1-8 ч. 1 ст. 368 КПК, окремо за кожним кримінальним правопорушенням. Слід звернути ува­гу на те, що неможливо об’єднувати в одному провадженні матеріали досудових роз­слідувань щодо кримінального проступку та злочину, такі кримінальні правопору­шення не можуть бути предметом одного судового провадження (ч. 2 ст. 217 КПК);

- у разі коли обвинувачених декілька, суд зобов’язаний вирішити питання, перед- І бачені пп. 1-14 ч. 1 ст. 368 КПК, окремо щодо кожного з обвинувачених;

- суд може застосувати до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у ста­ні обмеженої осудності, тобто у стані, через який особа під час вчинення криміналь­ного правопорушення не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (безді­яльність) та (або) керувати ними, примусовий захід медичного характеру, передбаче- 1 ний п. 9 ч. 1 ст. 368 КПК, лише за умови наявності у матеріалах кримінального провадження акта психіатричної експертизи та висновку лікувальної установи. При­мусове лікування застосовується лише за наявності відповідного висновку лікувальної установи (п. 10 ч. 1 ст. 368 КПК);

- вирішуючи питання про кримінальну відповідальність, яка підлягатиме засто­суванню до суспільно небезпечних діянь, суд зобов’язаний ураховувати висновки ВСУ, викладені у резолютивній частині ухвали, у випадках, передбачених у ч. 2 ст. 455 і ч.2ст. 456 КПК.

Під час наради всі питання вирішуються простою більшістю голосів. Для збере­ження суддями або/та присяжними об’єктивності при прийнятті рішення з того чи іншого питання, а також для уникнення впливу на їх думку, зокрема авторитету голо­вуючого, він голосує останнім.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 64; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.