Освідування особи

Слідчі дії

Слідчі дії

Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту. Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопо­танням підозрюваного, його захисника, потерпілого, свідка, інших учасників процесу

Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захис­ту чи потерпілий, участь особи, яка його ініціювала, та (або) його захисника чи пред­ставника є обов’язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої дії це немож­ливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).

Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконстру-ювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.

Слідчий експеримент проводиться, якщо у слідчого чи прокурора вже є певні відо­мості, які необхідно уточнити та перевірити. Саме тому він не може належати до невідкладних чи первинних слідчих дій.

Експериментальні дії, що можуть проводитися в рамках слідчого експерименту, можна поділити на дві групи: 1) ті, що пов’язані із відтворенням дій; 2) ті, що пов’язані із реконструкцією обстановки та обставин події.

До експериментальних дій першої групи можна віднести ті, що проводяться з ме­тою: а) установлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, перевірки наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути або спостерігати що-небудь; б) установлення можливості виконати ті або інші дії і часу, необхідного на їх виконання (зокрема, наявність або відсутність професійних або кримінальних навичок, можливість виготовлення предмета з певного матеріалу, у певний проміжок часу, за допомогою використання тих або інших засобів, тією або іншою особою; проникнути у певне приміщення даним способом або даною особою); в) з’ясування можливості і часу подолання певних відстаней за допомогою технічних засобів (авто­мобіля, велосипеда, мотоцикла, літака, моторного човна тощо) або без таких.

До експериментальних дій другої групи, пов’язаних із реконструкцією, можна віднести дії, що проводяться з метою: а) з’ясування механізму подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей; б) підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища; в) з’ясування механізму утворення слідів.

Слідчий експеримент може бути проведений для перевірки виниклих у слідчого різного роду припущень, версій з метою перевірки фактичних даних, отриманих у ре­зультаті допиту підозрюваного, свідка, потерпілого, проведення інших слідчих дій (огляду, пред’явлення для впізнання тощо).

Для забезпечення достовірності висновків, які отримуються під час проведення дослідницьких дій, необхідно, щоб умови, у яких проводиться слідчий експеримент, були максимально наближені до тих, у яких відбувалася подія, що перевірялася. Крім того, необхідно забезпечити належну повноту і точність відтворення самих експери­ментальних дій, які іноді необхідно виконати багато разів, а також із відповідними варіаціями.

Глава 15

За необхідності слідчий може запросити до участі у слідчому експерименті спе-І ціаліста, який надасть допомогу у проведенні самих експериментальних дій, для ви­значення місця розташування учасників експерименту, для проведення фіксації ре­зультатів слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК).

Значно підвищує інформаційну цінність слідчого експерименту застосування пр ні його проведенні технічних засобів фіксації. При проведенні цієї слідчої дії закон над»! право слідчому, прокурору або за їх дорученням залученому спеціалісту проводи™ вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготові ляти графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. їх резервні копії зберігІ ються окремо (ч.Зст. 107 КПК).

Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учас ники слідчої дії, таке фіксування є не правом, а обов’язком слідчого, прокурора (ч.І ст. 107 КПК).

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпі­лий, свідок, захисник, представник. Разом з тим слід ураховувати, що Конституції України (ст. 63) і КПК надають підозрюваному право не свідчити проти самого себі і своїх близьких родичів. Таким чином, згода на участь у слідчому експерименті а також надання показань під час нього є правом підозрюваного, а не обов’язком. Його, відмова брати участь у проведенні слідчого експерименту, давати які-небудь пояснені ня, пов’язані з проведенням слідчого експерименту, виключає можливість проведенні цієї слідчої дії.

Для проведення слідчого експерименту необхідно залучити не менше двох по -І нятих. Більше двох понятих доцільно запрошувати у випадках проведення складного! багатоепізодного експериментального дослідження, дослідження, що проводиться на! великій території, при перевірці наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути що-небудь (наприклад, постріл у різних кімнатах) тощо.

На місці проведення слідчої дії слідчий чи прокурор має дати роз’яснення її учас­никам щодо мети і порядку виконання експериментальних дій, роз’яснити права і обов’язки кожної з присутніх осіб; запитати особу, чиї показання будуть перевіряти­ся, чи підозрюваного, чи згодні вони взяти участь у слідчій дії; роз’яснити їх консти-1 туційне право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 Консти­туції України, ст. 18 КПК). Свідок та потерпілий, які досягай віку кримінальної від­повідальності, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок - також за відмову від дачі показань.

Закон містить вимогу про те, що перед проведенням слідчої дії особам, які беруть в ній участь, роз’яснюються їх права та обов’язки, передбачені КПК (ч. З ст. 223). Іноді роз’яснення обов’язків особі, показання якої повинні перевірятися експеримен­тальним шляхом, тісно пов’язане із роз’ясненням суті експериментальних дій, що будуть проводитися, їх метою та завданнями самого експерименту. Утім, здається, що в деяких випадках слідчий чи прокурор повинні вирішити на власний розсуд, чи до­цільне таке детальне роз’яснення, оскільки повідомлення про мету слідчої дії може вплинути на особу, яка побажає приховати певні обставини, змінить швидкість пере-

сування, темп роботи, послідовність маніпуляцій тощо, що призведе до необ’єктивних результатів перевірочних дій та не буде досягнута мета слідчої дії.

Після отримання згоди особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події. Іншим учасникам слідчої дії не можна втручатися у розповідь особи, допускати підказки у виборі напрямку руху, щоб ви­ключити будь-які сумніви в достовірності результатів перевірки.

Слідчий має право надати особі змогу супроводжувати свої показання демонстра­цією якихось дій, навичок, указати місця знаходження схованок, слідів, окремих при­кмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо. Разом з тим слідчий повинен при-сікати спроби знищити сліди, об’єкти, приховати які-небудь обставини та ін.

З метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі, яка дає показання про обставини певної події. Не допускається при цьому постановка навідних запитань.

Якщо досліди чи випробування не пов’язані із перевіркою показань, які були дані особами раніше, слідчий після роз’яснення присутнім прав та обов’язків, мети слід­чого експерименту приступає до проведення експериментальних дій.

Якщо в ході слідчого експерименту будуть знайдені речі та документи, інші сліди злочину, вони повинні бути оглянуті на місці провадження слідчої дії з відповідною фіксацією в порядку ст. 237 КПК.

Якщо виникла необхідність перевірити й уточнити експериментальним шляхом відомості, що містяться в показаннях декількох осіб, така перевірка провадиться окремо щодо кожної особи в присутності різних понятих. Неприпустимо перевіряти й уточнювати показання групи осіб, оскільки втрачається сама суть цієї слідчої дії, а її результати не матимуть доказового значення.

Слідчий експеримент допускається тільки за умови, якщо в процесі його прова­дження не принижуються честь і гідність осіб, що беруть у ньому участь, не створю­ється небезпека для їх життя і здоров’я, не завдається шкода майну, не порушуються норми моралі (ч.4ст. 240 КПК).

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здій­снюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або про­курора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи (статті 233, 234 КПК).

При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104-107 КПК складається протокол, який підписується всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокуро­ром. У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, пока­зання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слід­чої дії (стан погоди, освітлення і т. ін.); хід експерименту, тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчи­ненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксу­ється маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почало-

Глава 15

ся просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки й утоЛ
нення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайті
відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неоднорЯ
зово, кожна дія та отриманий результат мають бути відображені в протоколі. ■

Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засобі фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі.

Освідування - це слідча дія, що полягає в огляді підозрюваного, свідка чи потер-і пілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особі ливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу!

Метою освідування є виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого! слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет.

Процесуальний порядок проведення освідування передбачений ст. 241 КПК. І

Фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність зафік-І сованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної І особи є особливі прикмети чи сліди кримінального правопорушення, виявлення чиІ засвідчення наявності яких має значення для кримінального провадження, передусім І для встановлення осіб, які вчинили злочин чи кримінальний проступок.

За необхідності проведення освідування особи слідчий звертається до прокурора, І який виносить про це постанову. Отже, юридичною підставою проведення освідуван-І ня є тільки постанова про це прокурора.

Постанова прокурора складається із трьох частин: вступної, мотивувальної та І резолютивної. У вступній частині зазначаються відомості про місце і час прийняття І постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посада прокурора, який прийняв постанову, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.

У мотивувальній частині повинні міститися відомості про: обставини криміналь- І
ного провадження та мотиви прийняття рішення про проведення освідування, їх об- І
ґрунтування; мету слідчої дії; особу, яка має бути піддана освідуванню, та посилання І
на положення КПК, які є юридичною підставою для проведення освідування. |

У резолютивній частині фіксується само рішення прокурора провести освідуван-1 ня, вказується особа, що підлягає освідуванню. Крім того, у резолютивній частині 1 окремим пунктом можна зазначити, що в разі відмови особи добровільно взяти участь ^: в освідуванні ця слідча дія проводиться примусово.

Особа, яка провадить освідування, за необхідності має право залучити до участі І у слідчій дії судово-медичного експерта або лікаря.

Закон передбачає ряд гарантій, які спрямовані на захист честі і гідності осіб, що піддаються освідуванню. Зокрема, слідчому чи прокурору забороняється бути при- ' сутніми при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов’язано з необхідністю оголен­ня останньої. У такому разі за дорученням слідчого освідування може проводитися судово-медичним експертом або лікарем (які можуть бути будь-якої статі), а його результати заносяться до протоколу зі слів лікаря чи експерта. Або слідчий має право

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 79; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!