Слідчих (розшукових) дій

на посилення правоохоронної функції держави та захисту прав свобод окремих осіб, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань1.

Зазначене підтверджується і практикою ЄСПЛ, який напрацював деякі критерії реалізації принципу законності при використанні спеціальних засобів розслідування.

По-перше, невід’ємною частиною принципу верховенства закону, який забезпечує захист від невизначеності та несправедливості при виконанні закону і надає гарантії] того, що органи виконавчої влади діють згідно з приписами закону, а не свавільно, з ] своїм розсудом, є принцип юридичної визначеності (ясності). Це передбачає існував] ня національних юридичних рамок, з якими держава рахується і які обмежують втру] чання у приватне життя громадян. Якщо таке втручання здійснюється з порушення.] закону, це неминуче порушує Конвенцію з захисту прав та свобод людини. Якщої втручання зовсім не прописане у внутрішніх правових рамках, а, наприклад, просто залишено на розсуд поліції або органів виконавчої влади, коли і як вони можуть втру­чатися в приватне життя громадян, це буде також порушенням Конвенції. Такі право­ві рамки можуть включати встановлене статутне право2. Прийнятні й нестатутні норми, якщо вони правомірні3, хоча для органів виконавчої влади нестатутних вказі­вок, які важко провести в життя, недостатньо4. Такі вказівки зазвичай не обов’язкові до виконання в юридичному змісті й недостатні, щоб здійснювати втручання «відпо­відно до закону».

По-друге, закон повинен бути доступним. Громадянин повинен мати можливість мати інформацію, адекватну в даних обставинах, про правові норми, які можуть бути! застосовані у конкретному випадку. Крім того, норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю, так, щоб громадянин міг регу-І лювати свою поведінку: він повинен мати можливість - якщо потрібно одержати пораду - передбачати у розумних межах у даних обставинах ті наслідки, які може викликати дана дія5.

Закон також повинен забезпечувати достатній захист від свавільного втручання. Не можна припускати, щоб порушення прав, які передбачені Конвенцією, було сва­вільним і вибірковим, а також непередбачуваним і не супроводжувалося б процесу­альними гарантіями»6. Саме законодавство повинне містити адекватні істотні й про­цесуальні гарантії від свавільного застосування7. Вибір осіб, чиї права за Конвенці­єю порушуються, повинен здійснюватися в рамках визначених і справедливих правил. Якщо необхідно надавати органам виконавчої влади дискреційні повнова­ження, правові норми повинні, принаймні, обмежити їх рамки8. ЄСПЛ визнає, що

1Скулиш, Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України [Текст] / Є. Скулиш // Вісн. Нац. акад. прокуратури України. - 2012. - № 2. - С. 17.

2Справа «“Санді Тайме” проти Об’єднаного Королівства» (1979-1980) EHКК 245.

3Справа «Де Вільє та інші проти Бельгії» (1971) 1) ЕНКК 373.

4Справа «Хан проти Об’єднаного Королівства» (2001) 31) ЕНКК 45. Див. також справу «Хьюіт та Харман проти Об’єднаного Королівства» (1992) 14 ЕНКК 657, у якій заявлено, що не оприлюдненого нестатутного розпорядження уряду, яке не було введене в силу в якості закону, недостатньо.

5 Справа «“Санді Тайме” проти Об’єднаного Королівства» (1979-1980) ЕНКК 245.
«Справа «Хентрік проти Франції» (1994) 18 EHКК 440.

7 Справа «Хувіг проти Франції» (1990) 12 ЕНКК 528 та Справа «Аман проти Швейцарії» (2000) 30 ЕНКК 849.

8 Справа «Сілвер проти Об’єднаного Королівства» (1983) 5 ЕНКК 347.