Негласні слідчі (розшукові) дії

⇐ Предыдущая 152 153 154 155156157 158 159 160 Следующая ⇒

осіб, які сприяють органам слідства та оперативним підрозділам, умовою забезпечення безпеки учасників цих заходів.

У зв’язку з цим слід відрізняти забезпечення режиму секретності від конспірації. Так, режим секретності забезпечується шляхом виконання приписів, які містяться в нормативних правових актах різного рівня, таких як ЗУ «Про державну таємницю», Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, Звід відомостей, що становлять державну таємницю, які суворо регламентують порядок роботи з документами обмеженого розповсюдження, допуск до них окремої категорії співробітників тощо. Таким чином, режим секретності характеризує виключно організаційно-правовий аспект діяльності відповідних органів.

У свою чергу, термін «конспірація» характеризує діяльність правоохоронних органів, яка спрямована на виконання правил та прийомів, що частіше за все напрацьовані та обумовлені практикою. Отже, конспірація характеризує більшою мірою організаційно-тактичний аспект діяльності.

З цього можна зробити висновок про те, що коли забезпечення режиму секретності суворо регламентоване нормативно-правовими приписами, то забезпечення конспірації неможливо нормативно врегулювати, оскільки неможливо передбачити і врахувати всі ситуації, з якими буде стикатися особа, яка проводить негласну слідчу (розшукові дію.

Режим секретності і конспірація відрізняються також і суб’єктами їх забезпечення. Так, режиму секретності повинні додержуватися співробітники, які мають допуск до відомостей обмеженого розповсюдження, що може мати місце в різних, у тому числі і в не правоохоронних органах і службах. Конспірація забезпечується лише у сферах оперативно-розшукової діяльності та кримінальної процесуальної діяльності в частині проведення лише негласних слідчих (розшукових) дій (застосування конспіративних методів та прийомів при проведенні звичайних слідчих (розшукових) дій є неприпустимим).

Відмінність режиму секретності від конспірації полягає і в тому, що перше має виключно односторонній характер, оскільки його зобов’язані дотримуватись лише співробітники, які мають допуск до державної або службової таємниці. Конспірація передбачає діяльність і відповідно обов’язки декількох сторін, де поряд зі слідчим, прокурором або оперативним співробітником окремими правами та обов’язками наділені й особи, які конфіденційно співробітничають з ними.

І, нарешті, головне - конспірація відрізняється від забезпечення режиму секретності, для якого достатньо обмежити доступ сторонніх осіб до документів обмеженого розповсюдження, а також забезпечити належним чином зберігання відомостей, які в них містяться, активністю дій. Тільки від активності суб’єкта конспірації, його волі та розуму, у першу чергу, професійної підготовки, залежить забезпечення конспірації, а також досягнення її мети1.

Особливість негласних слідчих (розшукових) дій пов’язана також зі специфікою правовідносин, які виникають при їх проведенні.

1 Павличенко, Н. В. Конспирация в оперативно-розьіскной деятельности: вопросьі теории [Текст]: препринт / Н. В. Павличенко. - М.: Изд. дом Шумиловой И. П., 2008. - С. 25-27.

Глава 16

При провадженні слідчих (розшукових) дій правовідносини мають двосторонній хараісгер і правам одного суб’єкта безальтернативно кореспондують обов’язки інші го суб’єкта цих правовідносин та навпаки. Ця двосторонність досягається шляхої виконання вимоги ч. З ст. 223 КПК, згідно з якою слідчий, прокурор вживає належниі заходів для забезпечення присутності під час їх проведення осіб, чиї права та законі інтереси можуть бути обмежені або порушені. Вони мають право знайомитися з про! токолом слідчої (розшукової) дії, робити до нього зауваження та доповнення, оскарі жувати, на їх погляд, незаконні дії слідчого, а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 22І КПК, ставити питання, висловлювати свої пропозиції та заперечення щодо порядк] проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

При провадженні негласних слідчих (розшукових) дій особи, щодо яких вони проводяться, у більшості випадків не повинні навіть і здогадуватись про те, що стосовної їх здійснюються такі дії. Саме тому, знову-таки у більшості випадків, ці особи поі збавлені можливості оперативно реагувати на порушення закону з боку органів доі судового розслідування шляхом оскарження їх дій та рішень і тим самим оцінювати] ступінь законності їх діяльності.

Для вирівнювання такої ситуації ст. 253 КПК зобов’язує прокурора або за його дорученням слідчого письмово повідомляти осіб, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваного та його захисника про таке обмеження.

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Закріплення цього положення забезпечує функціонування реального механізму гарантування державою прав людини на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також сприяє підвищенню відповідальності суб’єктів, уповноважених приймати рішення щодо необхідності проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Визначення моменту повідомлення особи, щодо якої провадилась негласна слідча (розшукова) дія, обґрунтоване вимогами, що сформовані практикою ЄСПЛ. Так, у резолютивній частині рішення у справі «Класс та інші проти Німеччини» зазначається, що «повідомлення кожної особи одразу після припинення за нею таємного стеження про такий захід може становити суттєву перешкоду реалізації довготривалої мети, для якої із самого початку і встановлювалося стеження». Проте суд погодився з позицією Федерального конституційного суду Німеччини, що відповідна особа має бути сповіщена одразу з появою такої можливості, але без ризику для забезпечення мети такого втручання1.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 констатовано порушення ст. 13 Конвенції з тієї підстави, що «законодавство України не забезпечує особу, щодо якої вживаються заходи спостереження, належними гарантіями захисту,

1 Справа «Класс проти Німеччини» (1978) 2 EHКК 214. 424

⇐ Предыдущая 152 153 154 155156157 158 159 160 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 65; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление

Генерация страницы за: 0.011 сек.