Слідчий експеримент 1 страница

Слідчі дії

Слідчі дії

Слідчі дії

Слідчі дії

Слідчі дії

Слідчі дії

Обшук

Слідчі дії

Слідчі дії

Слідчі дії

гом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Наявність в особи, що підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких вона пред’являється (це можуть бути, наприклад, наручники на пі­дозрюваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волосся, зім’ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої прикмети), мимовільно привертає увагу впізнаючого, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потрібно впізнати. Слід ураховувати расову і національну приналежність особи. Неприпустимо пред’явлення для впізнання осіб різних націо­нальностей, коли явно виявляються національні особливості зовнішності.

Виконуючи вимоги ч. 2 ст. 228 КПК, необхідно у відсутності впізнаючого запро­понувати особі, що пред'являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред’являються для впізнання. Цей прийом спрямований на посилення га­рантій прав того, хто підлягає впізнанню.

У законі не вирішено питання про процесуальне становище осіб, що пред’являються для впізнання. Запрошувані для участі у провадженні цієї слідчої дії громадяни, як правило, охоче йдуть назустріч проханню слідчого чи прокурора, але разом із тим вони можуть і відмовитися. Таким чином, для участі у провадженні слідчої дії як осо­би, що пред’являється для впізнання, потрібна особиста згода такої особи. Громадянин повинен бути ознайомлений із процедурою пред’явлення для впізнання, щоб сприяти успішному проведенню цієї слідчої дії відповідно до закону.

Після того, як особа, яка підлягає впізнанню, займе місце серед осіб, що пред’являються, запрошується впізнаючий і йому після роз’яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред’являються для впізнання, і вказати особу, яку він впізнає. Підганяти впізнаючого не можна. На його прохання з дозволу слідчого чи прокурора всі особи, що пред’являються для впізнан­ня, або ті, на кого вкаже впізнаючий, можуть змінити своє положення: встати, пройти деяку відстань, зробити певні рухи, жести, сказати фрази. У такому випадку непри­пустимими є прийоми, що скеровують увагу впізнаючого на особу, яка підлягає впі­знанню, що містять підказку і програмують результат впізнання.

Результатом пред’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання кон­кретної особи), установлення схожості, невпізнання.

Якщо впізнаючий впізнав кого-небудь із пред’явлених осіб, то на прохання про­курора або слідчого він указує рукою на цю людину, щоб всім присутнім було зрозу­міло, про кого саме йде мова. Потім необхідно запропонувати впізнаючому назвати прикмети, за якими він впізнав указаного ним громадянина, з’ясувати, чи не бачить він яких-небудь змін у зовнішньому вигляді особи, що впізнана, якщо такі спостері­гаються, та в чому вони конкретно виражені. Слід також уточнити, скільки разів ра­ніше і за яких обставин бачив впізнаючий цю особу, навести короткі відомості про характер злочину і про конкретні дії особи, що впізнана. Впізнаючий не повинен повторювати свої колишні показання у повному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі або за допомогою технічних засобів фіксування.

При заяві впізнаючого про те, що він нікого з пред’явлених осіб не впізнав, необ­хідно з’ясувати, на чому заснований висновок впізнаючого: або він не пам’ятає образ людини, що раніше спостерігалася ним, або добре пам’ятає його й абсолютно пере­конаний, що серед пред’явлених осіб немає того, якого він бачив раніше.

Глава 15

особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні.

Впізнання за фотографією або відеозаписом провадиться в тому ж процесуально­му порядку, що і впізнання особи. У матеріалах кримінального провадження має бути вказано, де і за яких обставин були знайдені фотографії чи відеозапис, які необхідно пред’явити.

Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впіз­нанню, та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох), однакові за форматом, на­клеюються на бланк протоколу пред’явлення для впізнання або на чистий аркуш папе­ру, нумеруються, скріпляються печаткою і у такому вигляді пред’являються впізнаючо­му в присутності не менше двох понятих. Черговість розміщення знімків узгоджується із понятими. У протоколі вказуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографії представлені для впізнання. Вимоги закону щодо процесуального порядку пред’явлення для впізнання за зовнішніми ознаками особи виконуються і при впізнанні за фотогра­фією. Тобто особи на інших фотознімках мають бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

У тому випадку, якщо об’єкт впізнання (особа) відбито на кіно- або відеоплівці, матеріали відеозапису можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Інакше необхідний монтаж із фрагментів, що забезпечують додаткові кадри з участю інших осіб, разом з якими буде пред’явлена особа для впізнання. Такий відеозапис долучається до матеріалів кримі­нальної справи.

Пред’явлення для впізнання відповідно до ст. 228 КПК може бути проведене за динамічними (функціональними) ознаками: особливостями голосу, мови (у тому чис­лі і за фонограмою), ходи. Особливостями є те, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання. Для об’єктивного і законного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше чотирьох понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, повинні перебувати поза візуальним контактом, але у присут­ності понятих.

Процесуальний порядок пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК) схожий із процесуальним порядком пред’явлення для впізнання осіб (ст. 228 КПК). За змістом ст. 229 КПК, здається доцільним звернутися до загальноприйнятого в цивільному за­конодавстві поняття речі. Відповідно до ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179). Таким чином, для впі­знання можуть пред’являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо), і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов’язано, жилі будинки, насадження, підприєм­ства, майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).

Тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом (ст. 180 ЦК), отже, пред’явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті.

Глава 15

При пред’явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітлено­му місці. До кожної речі, що пред’являється, прикріплюється бирка з порядковим номером або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред’явлення для впіз­нання фіксується, під яким номером пред’являється річ для впізнання.

Порядок розміщення речей узгоджується з понятими. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якос­ті і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред’являються, слід розуміти схожість марки, розміру, мо­делі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей та ін. До­цільно річ для впізнання пред’являти серед інших речей у кількості від трьох до п’яти. Це обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об’єктів, що пред’являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж указати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можна підганяти особу. Впізнаючий повинен не тільки вказати на річ, яку він впізнав, ай уголос назвати її номер.

Результатом пред’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання кон­кретної речі), установлення схожості або невпізнання.

У практиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання таких речей, які не можна пред’явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді речі, аналогів яких не існує у світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних художників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо.

Закон надає можливість пред’явити для впізнання лише одну таку річ. Особа, яка впізнає, повинна пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред’являється в одному екземплярі (ч. З ст. 229 КПК).

Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, перед­бачених частинами 1 і 8 ст. 228 КПК. Пред’явлення для впізнання трупа може бути одним із засобів установлення його особи.

Трупи для впізнання пред’являються близьким родичам або іншим особам, які добре знали не лише загальні риси зовнішності померлого, а й особливі прикмети. Ураховуючи важливі етичні моменти, а також специфічність об’єкта, труп для впіз­нання може бути пред’явлений лише один, тобто на цей різновид пред’явлення для І впізнання не поширюється правило про пред’явлення для впізнання серед схожих | осіб.

Труп може пред’являтися як у місці виявлення, так і в морзі. З метою усунення змін трупа, що пов’язані з трупними явищами, його пошкодженням, під час або після вчинення злочину судовою медициною розроблені методи часткового відновлення прижиттєвого вигляду покійного (так званий «туалет» або «реставрація» трупа).

Для впізнання може пред’являтися труп особи або його частини.

Пред’явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особливості. Найчас­тіше в такій слідчій дії беруть участь близькі родичі, члени сім’ї, друзі, колеги і зна­йомі, які знали за життя померлого. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній підготовці впізнаючого до проведення впізнання. З цією метою може бути запрошений психолог. Особливо це актуально, коли йдеться про катастрофи, аварії, що викликали загибель багатьох людей.

Смерть дуже змінює зовнішність людини. Тому важливо перед пред’явленням для впізнання попередньо з’ясувати, чи може впізнаючий впізнати труп, опитати того, хто впізнає труп, про зовнішній вигляд і прикмети померлого, які слід зафіксувати у про­токолі. Такі дії активізують пам’ять впізнаючого і дозволять підвищити ступінь на­дійності результатів пред’явлення для впізнання трупа.

За етичними міркуваннями для участі у пред’явленні для впізнання трупа, якщо це можливо, як понятих доцільно запросити співробітників моргу чи лікарні.

Хід і результати пред’явлення для впізнання фіксуються в протоколі, який скла­дається відповідно до вимог, передбачених статтями 104-106, 321 КПК.

Пред’явлення для впізнання під час досудового розслідування може здійснювати­ся у режимі відеоконференції з підстав та в процесуальному порядку, передбаченому ст. 232 КПК з урахуванням положень ст. 229 КПК.

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження жит­ла чи іншого володіння особи, а також окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кри­мінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об’єкта обшук поділяється на такі види:

1) обшук житла (тобто приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасово­му володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та присто­сованого для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всіх складових частин такого приміщення);

2) обшук іншого володіння особи: транспортних засобів, земельних ділянок (саду, городу, подвір’я, ділянок лісу, поля тощо); гаражів, інших будівель чи приміщень по­бутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи;

3) обшук особи (ч. З ст. 208, ч. 5 ст. 236 КПК).

Фактичною підставою для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. До них, зокрема, можна віднести достатні відомості про те, що знаряддя кримінального правопорушення або майно (речі й цінності), здобуте у результаті його вчинення, а також інші предмети і доку­менти, що мають значення для розкриття правопорушення чи забезпечення цивільно­го позову, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення знахо-

Глава 15

доцільно разом із клопотанням про проведення обшуку подати до слідчого судді кло­потання про тимчасове вилучення майна підозрюваного (ст. 168 КПК).

Якщо слідчий чи прокурор вносять до суду клопотання про проведення повтор­ного обшуку, підстави для його проведення не можуть бути аналогічними тим, що при проведенні первинного обшуку. Вони повинні доповнювати ті, що вже розглядалися слідчим суддею, або бути новими, якщо не були відомі слідчому чи прокурору при проведенні первинного обшуку.

Відсутність указівки у клопотанні на конкретну мету обшуку розглядається ЄСПЛ як порушення ст. 6 КЗПЛ. Зокрема, у справі «Смирнов проти Росії» від 07.07.2007 суд зазначав, що, ураховуючи невизначеність формулювань постанови, працівники орга­нів внутрішніх справ за власним розсудом визначали предмети, що підлягають ви­лученню. Постанова про проведення обшуку не містила відомостей про кримінальну справу та мету обшуку.

Слідчий суддя розглядає клопотання про обшук у день його надходження до суду Розгляд клопотання проводиться у закритому судовому засіданні за обов’язковою участю слідчого чи прокурора. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя в разі наявності підстав виносить ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого воло­діння особи або ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про обшук. Можливе також часткове задоволення клопотання, якщо, наприклад, суддя дає дозвіл на обшук у приватному будинку, але відмовляє в задоволенні клопотання в частині проведення обшуку надвірних споруд.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшуку­ваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) від­шукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 234 КПК). Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання про обшук оскарженню не підлягає.

З метою усунення можливих порушень прав та законних інтересів осіб, у яких проводиться обшук, закон особливо підкреслює, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні про­курора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз (ч. 1 ст. 235 КПК). Неприпустимим є проведення на підставі однієї ухвали слідчого судді декількох обшуків, у тому числі й повторного обшуку одного і того самого об’єкта.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (ч. 2 ст. 235, статті 370, 372).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК виконати ухвалу про дозвіл на обшук можуть тіль­ки особисто слідчий чи прокурор. Крім того, слідчий або прокурор повинні вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також ч. З ст. 223 КПК). Найчастіше мова йде про власника житла чи іншого володіння особи. Його

Глава 15

присутність при обшуку є гарантією законного та об’єктивного відображення резульї татів цієї слідчої дії, дотримання вимог кримінального процесуального закону. '

У необхідних випадках слідчий має право залучати до участі у проведенні обшу-| ку потерпілого, підозрюваного, захисника, представника та інших учасників криміі1 нального провадження. До участі в обшуку також може залучатися спеціаліст, тобто! особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або! інших засобів і може надавати консультації під час обшуку. Спеціаліст може бути за- 1 лучений для допомоги слідчому чи прокурору у застосуванні технічних засобів по-1 шуку та виявлення об’єктів під час обшуку; фіксації ходу та результатів обшуку за] допомогою технічних засобів; надання пояснень слідчому щодо особливостей та І певних властивостей об’єктів, що відшукані під час обшуку; проведення за допомогою І спеціальних засобів попередніх досліджень відшуканих об’єктів (наприклад, експрес- І аналіз речовини щодо вмісту в ній наркотичних засобів); виявлення сховищ; консуль- І тування щодо правильного поводження із знайденими предметами (саморобними І вибуховими пристроями, зброєю тощо); упаковки виявлених предметів; правильного І опису в протоколі обшуку вилучених предметів; проведення вимірювання, складання І планів, креслень тощо.

Перед проведенням обшуку особам, які беруть у ньому участь, роз’яснюються їх І права й обов’язки, передбачені КПК, а також відповідальність, установлена законом. І

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, обшук И особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. За­значені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 КПК обшук житла чи іншого володіння особи повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умо­ви може суттєво зашкодити меті обшуку. Ця вказівка закону містить правову домінан­ту захисту прав та свобод людини і громадянина і спрямовує слідчого на знаходжен­ня розумного балансу під час обрання моменту обшуку між публічними інтересами держави та можливістю досягнення мети конкретної слідчої дії і в цілому завдань кримінального провадження та приватними інтересами особи.

Крім того, слід враховувати положення ч. 4 ст. 223 КПК, відповідно до яких про­ведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до | втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук слідчий пред’являє особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі ухвалу слідчого судді та вручає її копію.

Якщо обшук проводиться на підприємстві, в установі, організації, ухвала слідчо­го судді пред’являється (її копія вручається) представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук. Якщо в осіб виникнуть питання, слідчий пови­нен дати на них відповіді.

Якщо особи, які займають житло чи володіють транспортним засобом, земельною ділянкою, гаражем, іншою будівлею чи приміщенням побутового, службового, госпо­дарського, виробничого та іншого призначення тощо, відсутні, ухвала слідчого судді про проведення обшуку повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи.

Оскільки під час проведення обшуку можуть бути відкриті замкнені приміщення, сховища, речі, якщо обшук здійснюється за відсутності власника житла, на слідчого та прокурора покладається обов’язок забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Особа, яка проводить обшук, зобов’язана роз’яснити особам, присутнім під час обшуку, їхні права та обов’язки, що відповідають їх процесуальному статусу, у тому числі робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу. У випадку якщо засто­совуються технічні засоби фіксації обшуку, про це також повідомляються особи, які беруть участь у слідчій дії.

Доцільним є запропонувати присутній особі добровільно видати зазначені в ухва­лі предмети, майно або вказати місце, де переховується розшукувана особа чи зна­ходиться труп. У разі відмови виконати ці вимоги слідчий примусово обстежує житло, інше володіння, місцевість або особу.

Слідчий, прокурор має право заборонити особам, що перебувають у місці про­ведення обшуку, а також особам, які під час проведення цієї слідчої дії увійшли в це приміщення, залишати місце обшуку до його закінчення, спілкуватися один з одним або з іншими особами, вчиняти дії, що заважають проведенню обшуку. Заборона може поширюватися на спілкування за допомогою знаків, жестів, записок, мобільного зв’язку (як розмов, так і смс-повідомлень) тощо.

У випадку якщо після того, як слідчий запропонував особам, у яких проводиться обшук, видати зазначені в ухвалі предмети або документи, вони будуть добровільно передані слідчому, останній має право завершити проведення обшуку. Разом з тим це не імперативна вимога. Закон лише зазначає, що обшук повинен проводитися в об­сязі, необхідному для досягнення його мети (ч. 5 ст. 236 КПК). Чи продовжувати слідчу дію, залежить від переконання особи, що його проводить. Якщо є підстави вважати, що особа використовує добровільну видачу для приховування більш зна­чимих для кримінального провадження об’єктів, слідчий має право продовжити обшук.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здій­снюється за відсутності володільця приміщення. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів. У будь-якому випадку під час обшуку слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при його проведенні обставини особистого життя особи, у якої проводиться обшук, та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у жит­лі чи іншому володінні особи.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 84; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!