Поняття, види та система слідчих дій

З метою швидкого та повного розкриття кримінальних правопорушень слідчий, прокурор проводять багато різноманітних за своїм характером дій. Усі вони ґрунту­ються на вимогах кримінального процесуального закону, тому їх називають процесу­альними. Але серед процесуальних дій особливе значення мають дії, спрямовані на отримання (розшукування, збирання) або перевірку вже отриманих доказів у конкрет­ному кримінальному провадженні. Такі дії іменуються слідчими (розшуковими) і характеризуються певними ознаками, за допомогою яких можна відмежувати їх від інших процесуальних дій. Слідчі (розшукові) дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на отримання, фіксацію або перевірку доказів. Про­ведення слідчих дій іноді істотно зачіпає права та законні інтереси осіб, у зв’язку із чим деякі з них можуть бути проведені тільки після погодження із прокурором чи дачі згоди на їх проведення слідчого судді. Процесуальний порядок проведення слідчих (розшукових) дій закріплений у кримінальному процесуальному законі та в необхід­них випадках їх проведення забезпечується державним примусом.

Значення слідчих дій полягає в тому, що вони є основним способом збирання до­казів і звідси - основним засобом всебічного, повного та неупередженого досліджен­ня всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань.

Закон передбачає проведення таких слідчих дій:

а) допит, у тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (стат­
ті 224-226 КПК), допит у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК);

б) пред’явлення для впізнання: особи (ст. 228 КПК), речей (ст. 229 КПК), трупа
(ст. 230 КПК);

в) обшук (статті 233-236 КПК);

г) огляд: місця події, місцевості, приміщень, житла чи іншого володіння особи, речей
та документів (ст. 237 КПК), трупа (ст. 238 КПК), огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією
(ст. 239 КПК), місця вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК);

д) слідчий експеримент (ст. 240 КПК);
е)освідуванняособи(ст.241КПК);

є) залучення експерта та проведення експертизи (статті 242-243 КПК).

Які з цих слідчих дій і в якій послідовності будуть проведені, залежатиме від конкретних обставин кримінального провадження, внутрішнього переконання слід­чого чи прокурора, заявлених стороною захисту чи потерпілим клопотань. Правильний вибір слідчої дії та законність її проведення надають отриманим при їх проведенні доказам властивість допустимості (ст. 86 КПК).

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відо­мостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Мета слідчої дії вказується у конкретних статтях, які врегульовують процесуальний порядок їх проведення. Так,

Глава 15

наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, від-шукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у ре зультаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб; відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кри-мінального правопорушення.

Слідчі (розшукові) дії можна поділити на певні види. Залежно від того, чи підля гають розголошенню відомості про факт та методи їх проведення, вони поділяютьа на «гласні» та негласні. Процедура так званих «гласних» слідчих дій детально врегу­льована законом (статті 223-245 КПК). Негласні слідчі (розшукові) дії проводять^ у тих випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в іншій спосіб. Процесуальний порядок їх проведення детально не врегу-І льовано в КПК, що обумовлюється їх специфікою. При проведенні негласних слідчих! (розшукових) дій не підлягають розголошенню методи та факт їх проведення, за ви-Н нятком випадків, передбачених у законі. Негласність їх проведення означає, що, на відміну від «гласних», вони проводяться таємно, приховано, конфіденційно. Неглас-Я ність їх проведення може бути обумовлена як практичною доцільністю, так і немож-И ливістю гласного проведення окремих дії, відкритого залучення окремих осіб, вико­ристання певних засобів та методів.

Залежно від часу проведення слідчі (розшукові) дії поділяються на невідкладні та інші. Під невідкладними слід розуміти такі слідчі дії, зволікання з провадженням яких може викликати негативні наслідки для провадження, зникнення слідів кримінально-¹ го правопорушення або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати) згодом речовими доказами, зміну обстановки.

Залежно від послідовності проведення, слідчі (розшукові) дії можуть бути пер­винними, подальшими і повторними. Первинними слід визнати ті дії, з яких зазвичай^ починається провадження і які проводяться до внесення відомостей до ЄРДР або від­разу після внесення таких відомостей, до вручення особі повідомлення про підозру Решта слідчих (розшукових) дій вважається подальшими. Повторні слідчі (розшукові); дії здійснюються, якщо є обгрунтовані сумніви у правильності проведення первинних! слідчих дій, якщо результати первинної слідчої дії суперечать іншим матеріалам кри­мінального провадження, а також за наявності істотного порушення прав та свободі людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України, процесуальних норм, які регламен-1 тують порядок проведення первинної слідчої дії. Повторні слідчі (розшукові) дії про­водяться знову в повному обсязі. Слід також звернути увагу на те, що деякі слідчі дії взагалі не можуть бути проведені повторно (наприклад, пред’явлення для впізнання).

Залежно від обсягу проведення слідчі (розшукові) дії можна поділити на основні та додаткові. Основними є слідчі дії, які проводяться у повному обсязі у встановле­ному законом порядку. Якщо при проведенні основної слідчої дії залишилися нез’ясованими які-небудь обставини або потрібне уточнення яких-небудь моментів, то проводиться додаткова слідча дія. Різниця між основною і додатковою слідчою (розшуковою) дією полягає в обсязі досліджуваних обставин.

Слідчі дії

Залежно від обов’язковості проведення слідчих (розшукових) дій вони поділяють­ся на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язковість слідчої дії може визначатися прямою вказівкою в законі на необхідність її проведення. Це, наприклад, обов’язкове призна­чення експертизи для встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень або інших обставин (ч. 2 ст. 242 КПК). Обов’язковою є слідча дія, коли прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, доручає слідчому її проведення (п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 40 КПК). Обов’язково має бути проведена слідча дія за дору­ченням суду, у випадках, передбачених ч. З ст. 333 КПК.

Необов’язковими є слідчі (розшукові) дії, непроведения яких не може вплинути на якість досудового розслідування. Вони визначаються самим слідчим на підставі його внутрішнього переконання залежно від обставин кримінального провадження.

Залежно від обмеження конституційних прав осіб слідчі (розшукові) дії поділя­ються на такі, що пов’язані із тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина; слідчі (розшукові) дії, не пов’язані із таким обмежен­ням; слідчі (розшукові) дії, які можуть бути пов’язані із тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, встановлених Конституцією України. Основним Законом держави передбачається можливість тимчасового обме­ження конституційних прав і свобод людини і громадянина, закріплених у статтях 30, 31, 32 під час кримінального провадження. Це можуть бути огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України, статті 233, 234, 237 КПК), на­кладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка, зняття інформації з транспорт­них телекомунікаційних мереж (ст. 31 Конституції України, статті 261-263 КПК).

Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час прове­дення вказаних слідчих (розшукових) дій допускається лише за вмотивованим рішен­ням слідчого судді (крім випадку, передбаченого ч. З ст. 30 Конституції України, ч. З ст. 233 КПК) і мають винятковий та тимчасовий характер.

Можливе тимчасове обмеження конституційних прав при проведенні освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого, коли при відмові в добровільному освідуванні ця слідча дія проводиться примусово (ч. З ст. 241 КПК). Решта слідчих дій (допит, слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання та ін.) за умови дотримання вимог закону при їх проведенні не пов’язані з обмеженням конституційних прав осіб.

За наявності розпочатого досудового розслідування слідчі (розшукові) дії можна поділити на ті, що відповідно до закону можуть бути проведені до внесення відомос­тей до ЄРДР (це єдина слідча дія - огляд місця події (ч. З ст. 214 КПК)) та слідчі дії, що проводяться тільки після внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

За процесуальною формою слідчі (розшукові) дії можуть поділятися на такі, що проводяться:

1) за постановою слідчого або прокурора (допит, впізнанна у режимі иідеоконфе-ренції (ч. 2 ст. 232 КПК); обшук особи, яка перебуває в житлі під час проведення там обшуку (ч. 5 ст. 236 КПК); залучення експерта та проведення експертизи (ч. 1 ст. 242,

Глава 15

ч. 1 ст. 243 КПК)) та без неї (допит (ст. 224 КПК), огляд та слідчий експеримент, за 1 винятком проведення цих слідчих дій у житлі чи іншому володіти особи (ч. 1 ст. 237І ч. 5 ст. 240 КПК), пред’явлення для впізнання (статті 228-230 КПК));

2) за постановою прокурора: освідування особи (ч. 2 ст. 241 КПК);

3) за згодою прокурора (згода потрібна на проведення слідчих (розшукові) дій, 1 які проводяться за ухвалою слідчого судді): допит свідка, потерпілого під час досудо-] вого розслідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. З ст. 234); огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що про­водиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

4) за ухвалою слідчого судді: допит свідка, потерпілого під час досудового роз- ] слідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. 2 ст. 234 КПК), огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що про­водиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

5) за участю понятих (обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи, пред’явлення особи, трупа чи речей для впізнання, огляд трупа, в тому числі пов’язаний із ексгумацією, слідчий експеримент, освідування особи (ч. 7 ст. 223 КПК)) і без них (допит, огляд місцевості, речей та документів, залучення експерта та про­ведення експертизи).

Залежно від прийомів отримання інформації слідчі (розшукові) дії можна поді­лити на вербальні, невербальні та змішані. Вербальними є слідчі дії, у результаті яких і одержується словесна інформація. До них можна віднести всі види допитів. Невер-бальними називають такі слідчі (розшукові) дії, у результаті яких слідчий отримує І інформацію, що міститься в об’єктах матеріального світу і виражається в предметно-просторових ознаках, таких як форма, колір, обсяг тощо. До невербальних слідчих дій можна віднести огляд, освідування, обшук. Решта слідчих дій є змішаними, у ході яких отримується інформація як словесна, так і та, що міститься в об’єктах матері­ального світу.

------ §¹ £££№до пр~-с*ч"

Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій - це встановлені законом найбільш суттєві правила проведення слідчих (розшукових) дій, дотримання яких покликано забезпечити законність та обґрунтованість їх проведення, досягнення їх мети та вирішення завдань кримінального провадження.

Слідчі (розшукові) дії провадяться лише після внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Єдиним винятком із цього правила є можливість проведення у невідкладних випадках огляду місця події (ч. З ст. 214 КПК).

Слідча дія повинна проводитися у встановленій кримінально-процесуальній фор­мі лише належним суб’єктом, саме це забезпечує отримання під час її проведення допустимих доказів. Належним суб’єктом проведення слідчих дій є, як правило, слідчий, який отримав доручення про проведення досудового розслідування від ке­рівника органу досудового розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК), направив прокурору

Слідчі дії

повідомлення про початок досудового розслідування, у випадках реєстрації ним у ЄРДР заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення (ч. 6 ст. 214 КПК). Крім того, це повинен бути слідчий, якому підслідне кримінальне правопору­шення (статті 216, 218 КПК).

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності і при провадженні досудового розслідування всі рішення про його спрямування, про провадження слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено погодження їх проведення з прокурором або ухвала слідчого судді,і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне про­ведення (частини 1, 5 ст. 40 КПК).

Право особисто проводити слідчі (розшукові) дії має прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК). Суб’єктом проведення слідчих (розшукових) дій може бути керівник органу досудового розслідування, але тільки у випадку, якщо він особисто здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК).

Слідчі (розшукові) дії на стадії досудового розслідування можуть виконуватися також співробітниками оперативного підрозділу у випадках надання ним відповідних доручень слідчим чи прокурором (ст. 41 КПК).

Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засідання відповідно до ст. 225 КПК здійснює слідчий суддя.

За загальним правилом слідчі (розшукові) дії проводяться у місці проведення до­судового розслідування. Найчастіше місцем провадження слідчих дій (допит, пред’явлення особи для впізнання, освідування особи та ін.) є кабінет слідчого чи про­курора. Разом з тим залежно від обставин кримінального провадження, виду слідчої дії, обраної тактики слідчий може проводити слідчі (розшукові) дії в іншому місці, зокрема, слідчому ізоляторі, гауптвахті, ізоляторі тимчасового тримання, де тримається під вар­тою підозрюваний, у лікарняній палаті за місцем перебування потерпілого, за місцем мешкання, роботи, відпочинку, навчання свідка, у будь-якому іншому місці, якщо це обумовлене необхідністю та не призводить до порушення закону, а також прав та за­конних інтересів осіб, що беруть участь у проведенні слідчої дії.

КПК не містить чітких указівок відносно часу провадження слідчих (розшукових) дій, оскільки це залежить від внутрішнього переконання слідчого чи прокурора та слідчої тактики. Він містить тільки одну заборону щодо часу їх проведення - не до­пускається проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години), за винятком невідкладних випадків (ч. 4 ст. 223 КПК).

Під невідкладними випадками розуміють ситуації, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення, доказів чи втечі підозрюваного. Неможливість відкласти проведення слідчої (розшукової) дії до закінчення нічного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінального провадження. Зокрема, такими, що не терп­лять зволікання, можна вважати випадки, коли підстави для провадження слідчих дій виникли раптово при провадженні інших слідчих дій; коли необхідність їх проведен­ня викликається обставинами щойно вчиненого кримінального правопорушення; коли

Глава 15

необхідно невідкладно припинити або попередити вчинення інших кримінальнюі правопорушень певною особою; коли надійшла інформація про те, що докази можуті бути найближчим часом знищені, тощо. Обґрунтування проведення слідчої (розшуі кової) дії у нічній час обов’язково повинно бути зазначено у протоколі слідчої дії. 1

Бути присутніми або брати участь під час проведення слідчої дії можуть й інші особи: 1) прокурор - з метою нагляду за законністю проведення слідчої дії (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); 2) особи, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або по­рушені під час проведення слідчої дії, або особи, які ініціювали її проведення (части ни 3, 6 ст. 223, ч. 2 ст. 166 КПК); 3) особи, які володіють спеціальними знаннями дл^ сприяння слідчому у виявленні, вивченні та закріпленні доказової інформації (експерт^ спеціаліст, перекладач); 4) особи, участь яких є засобом контролю за повнотою т і неупередженістю відображення доказової інформації в засобах фіксації слідчих діЗ (захисник (ст. 45 КПК), підозрюваний, обвинувачений (п. 9 ч. З ст. 42 КПК), їх закон ний представник (ч. 5 ст. 44 КПК), потерпілий (п. 4 ч. 2 ст. 56 КПК); представник т і законний представник потерпілого (ч. 4 ст. 58, ст. 59 КПК), адвокат свідка (п. 2 ч. 1 ^ ст. 66 КПК), поняті (ч. 7 ст. 223 КПК), аварійний комісар1 тощо); 5) допоміжні учасі ники слідчої дії (особи, які разом з особою, яку впізнають, пред’являються для впіз-І нання (ч. 2 ст. 227 КПК); особи, які за вказівкою слідчого виконують у процесі про! ведення слідчого експерименту експериментальні дії; особа, що займає приміщення, в якому проводиться обшук, слідчий експеримент, тощо).

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, від-повідно до їх процесуального статусу та ролі у слідчій дії роз’яснюються праві й обов’язки, передбачені КПК, процесуальний порядок проведення слідчої дії, а тако| указується на відповідальність, установлену законом (ч. З ст. 223 КПК).

Закон покладає на слідчого та прокурора обов’язок всебічно, повно і неуперед-1 жено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що] викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також об -] ставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову] оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень] (ч. 2 ст. 9 КПК). Саме ці загальні положення, які є складовими принципу законності покладені у підґрунтя вимоги кримінального процесуального закону, відповідно до] якої у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть! вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, І прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію у повному об­сязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розсліду­вання та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 223 КПК). Така ви­мога закону перешкоджає так званому «обвинувальному ухилу» у кримінальному провадженні, спрямовує слідчих, прокурорів на всебічне, повне і неупереджене про­ведення досудового розслідування.

1 Див. п. 2 ч. 6 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою КМУ від 05.01.1998 № 8 (із змінами, внесеними 04.06.03; 27.10.10; 28.03.12; 19.09.12).

Слідчі дії

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, у тому числі пов’язаного з ексгума­цією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. По­няті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії (ч. 7 ст. 223 КПК).

Слідчі (розшукові) дії можуть проводитися тільки в межах строків, передбачених КПК (ч. 8 ст. 223 КПК). Досудове розслідування розпочинається, як відомо, з момен­ту внесення відповідних відомостей щодо кримінального правопорушення до ЄРДР (ч. 2 ст. 214 КПК) і закінчується закриттям кримінального провадження або направ­ленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових за­ходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З КПК). Після закінчення граничного строку досудового розслідування, визначеного КПК, проведення слідчих (розшукових) дій негайно припиняється. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням установлених законом строків досудового розслідування, є незаконними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Закон установлює єдиний виняток із загального правила щодо строків, протягом яких можуть проводитися слідчі дії. У разі якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне зна­чення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або пере­вірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достат­ній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового про­вадження з її результатами (ч. З ст. 333 КПК). У цих випадках слідчі (розшукові) дії проводяться за дорученням суду в порядку, передбаченому главами 20 та 21 КПК.

До загальних засад кримінального провадження належить право кожного на не­доторканність житла чи іншого володіння особи (ст. 13 КПК). Недоторканність житла чи іншого володіння особи є однією зі складових особистої недоторканності та тісно пов’язана з правом на недоторканність особистого і сімейного життя, гарантованого ст. 32 Конституції України. Саме тому, захищаючи ці фундаментальні права особи, законодавець у ст. 233 КПК закріплює загальну вимогу: ніхто не має права проник­нути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за доб­ровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. З ст. 233 КПК. Вказана стаття передбачає право слід­чого, прокурора без ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У тако­му випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невід­кладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку

Глава 15

до слідчого судці, який повинен розглянути клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустими­ми, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 КПК.

Крім того, до загальних вимог, які висуваються до всіх слідчих дій, процедура яких пов’язана із необхідністю проникнення до житла чи іншого володіння особи, слід також віднести єдині підходи, що сформульовані законодавцем, до розуміння понять «житло чи інше володіння особи». Зокрема, ст. 233 КПК містить легальне визначення, відповідно до якого під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знахо­диться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призна­чення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового прожи­вання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обме­жені за законом.

Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, вироб­ничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Аналіз наведених понять дозволяє зазначити, що законодавець надає доволі ши-роке їх визначення, що здається правильним, оскільки завданнями кримінального провадження є перш за все охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. При проникненні до житла чи іншого володіння на під­ставі ухвали слідчого судді визначальним є те, що ці об’єкти знаходяться у володінні особи (фізичної чи юридичної). Відомо, що термін «володіння» в юридичній літера­турі вживається в двох значеннях: володіння як самостійний правовий інститут і во­лодіння як одна з правомочностей права власності. Ці два значення не слід ототож­нювати. Проте уявляється, що з метою захисту прав та законних інтересів осіб у кри­мінальному провадженні при тлумаченні ч. 2 ст. 233 КПК під володінням слід розуміти фактичне володіння річчю (майном). Тобто не слід ототожнювати володіння із власністю. Такий широкий підхід до розуміння понять «житло», віднесення до «іншого володіння» офісних та службових приміщень будь-яких форм власності, при­міщень господарського, виробничого та іншого призначення, земельних ділянок тощо відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ (справи «Чаппел проти Сполученого Коро­лівства» від 30.03.1989, «Німітц проти Німеччини» від 16.12.1992, «Функе проти Франції» від 25.02.1993, «Компанія “Кола Ест” та інші проти Франції» від 16.04.2002, «Бук проти Німеччини» від 28.04.2005 та ін.).

Якщо проводиться слідча (розшукова) дія за участю малолітньої або неповноліт­ньої особи, то обов’язково забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. До початку слідчої (розшукової) дії цим особам роз’яснюється їхнє право за дозволом слідчого, прокурора ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповно­літнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або

Слідчі дії

неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного пред­ставника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представ­ника (ст. 227 КПК).

Під час проведення слідчих (розшукових) дій повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Законом забороняється піддавати осо­бу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, пово­дженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утри­мувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, створювати небезпеку для життя і здоров’я осіб, які беруть участь у проведенні слідчих дій (статті 28,29 Конституції України, ст. 11, ч. 5 ст. 240 КПК).

Фіксування провадження слідчих дій повинно відбуватися відповідно до вимог гл. 5 КПК.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 99; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!