Пред’явлення для впізнання

Слідчі дії

Слідчі дії

Допит

Допит - це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка по­лягає в одержанні слідчим, прокурором від свідка, потерпілого, підозрюваного, обви­нуваченого, експерта показань про обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Підставами для проведення допиту є наявність достатніх відомостей про те, що певній особі відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, та їх можна отримати шляхом проведення допиту.

Процесуальний порядок проведення допиту передбачений ст. 224 КПК.

Для проведення допиту особа викликається до слідчого чи прокурора шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи фак­симільним зв’язком, по телефону або телеграмою (статті 135-139 КПК). Допит про­водиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за по­годженням із особою, яку слідчий (прокурор) мають намір допитати.

Викликані у тому самому кримінальному провадженні особи повинні допитува­тися окремо, тобто так, щоб вони не мали можливості спілкуватися між собою ні до допиту, ні після його завершення.

Тривалість допиту визначається часом, необхідним і достатнім для отримання від допитуваного в розумному режимі відомостей, що мають значення для кримінально­го провадження. Але оскільки проведення допиту пов’язано із важким психологічним напруженням, ч. 2 ст. 224 КПК встановлюється загальний час проведення допиту, який не може перевищувати вісім годин на день. Через кожні дві години допиту слідчий повинен робити перерву, тривалість якої визначається з урахуванням віку особи, яка допитується, стану її психіки, психологічного контакту зі слідчим, можливого хвороб­ливого стану, часу, який потрібний для відпочинку, прийому їжі тощо.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день (ч. 2 ст. 226 КПК).

Глава 15

Хід допиту можна уявити у вигляді чотирьох етапів: 1) з’ясування даних про осо­бу допитуваного, роз’яснення порядку проведення слідчої дії; 2) роз’яснення йогі прав і обов’язків; 3) вільна розповідь; 4) відповіді на запитання слідчого, прокурори

Перш ніж приступити безпосередньо до допиту, необхідно пересвідчитися в осо­бі допитуваного (перед першим допитом доцільно перевірити документи особи, ви] кликаної на допит). Крім прізвища, імені, по батькові, слід з’ясувати інші важлив відомості, що встановлюють особу і які можуть мати важливе значення для кримії нального провадження: рік народження, місце проживання чи перебування, місці роботи, номер домашнього, службового і мобільного телефону (якщо є) і т. ін. ПотіІ слідчий роз’яснює особі мету виклику, порядок ведення допиту, називає присутнії осіб. Відповідно до КПК на особу, що здійснює кримінальне провадження, покладаї ється обов’язок роз’яснити особам, які беруть участь у слідчій дії, їх процесуальн права відповідно до процесуального статусу кожного (ч. З ст. 223 КПК).

Свідок зобов’язаний дати правдиві показання під час досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 66 КПК), тому він попереджається про кримінальну відповідальність з і відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, передбачені статтями 384 і 385 КК.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відпо­відальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання (ч. З ст. 226 КПК).

Дача показань потерпілим є його правом, а не обов’язком (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), тому про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань він не попе] реджається. Таке роз’яснення обов’язків свідка та потерпілого засвідчується їх під] писом, який повинен бути поставлений у протоколі після запису про встановлення] особи, але до внесення відомостей анкетного характеру, оскільки останні є складовою! частиною його показань.

Експерт зобов’язаний прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту (п. 2 ч. 5 ст. 69 КПК). За відмову без поважних причин від] виконання покладених на нього обов’язків експерт несе відповідальність, встановлеї ну законом (ст. 70 КПК, ст. 1854 КУпАП).

Оскільки дача показань не є обов’язком підозрюваного, допит може відбутися тільки в тому випадку, коли він погодився або сам виявив бажання давати показання. У разі відмови відповідати на запитання, давати показання, особа, яка проводить до­пит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви (ч. 4 ст. 224 КПК). Факт відмови підозрюваного відповідати на запитання чи давати показання повинен бути зафіксований у протоколі допиту із зазначенням мотивів, якщо підозрюваний їх І повідомив.

Слід також враховувати, що підозрюваний може відмовитися від відповіді не на всі, а на конкретні запитання. Це не можна розцінювати як повну відмову від давання показань. У цьому випадку слідчий повинен скласти протокол відповідно до вимог закону та позначити, на які саме запитання підозрюваний відмовився відповідати та причини відмови.

Слідчі дії

Слідчий, прокурор перед допитом осіб, які не підлягають допиту як свідки (ст. 65 КПК), зобов’язані роз’яснити їм право відмовитися давати показання. Ці особи мають право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пря­ма заборона у законі. Слід, проте, зазначити, що особи, зазначені у пп. 1-5 ч. 2 ст. 65 КПК, з приводу довірених відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею об­сязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що дові­рила зазначені відомості.

Закріплюючи таку загальну засаду кримінального провадження, як свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, ст. 18 КПК передбачає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, пока­зання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кри­мінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК).

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення. Особа також має право не відповіда­ти на запитання щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Перед допитом свідка слідчий повинен роз’яснити йому права, передбачені ст. 66 КПК, у тому числі право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри у вчиненні ним, близь­кими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також по­казання щодо відомостей, які згідно з положеннями ст. 65 КПК не підлягають розголо­шенню. Разом з тим слід зазначити, що конституційне право особи відмовитися дава­ти показання не звільняє особу від явки за викликом слідчого чи прокурора. Предмет показань осіб, які мають імунітет свідка, може не вичерпуватися отриманням відо­мостей виключно з цих питань. До речі, не виключена можливість добровільної дачі показань особами, які мають імунітет свідка.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право диплома­тичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Факт відмови особи давати показання повністю або частково повинен бути за­фіксований у протоколі з указівкою мотивів, якщо вони були повідомлені.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. За клопотанням учасників допиту застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим. Якщо допит фіксується за допомогою технічних засобів (аудіо- та/або відеозапис), текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому (ч. 2 ст. 104 КПК).

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відо-

Глава 15

мостями, які важко зберегти в пам’яті (ч. 6 ст. 224 КПК). Крім того, за бажанням до! питуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. Після викладі особою своїх показань власноручно слідчий продовжує допит для доповнення й уточі нення показань.

Допит по суті справи починається пропозицією розповісти все відоме особі про обставини, у зв’язку з якими вона викликана, або у формі нагадування про подію, очевидцем або учасником якої вона була. Можливість втручання в хід вільної розпо­віді з боку допитуючого обумовлена тактичними міркуваннями.

Оскільки найчастіше допитуваний вільною розповіддю не вичерпує теми допиту (не надає значення яким-небудь обставинам, не висвітлює їх через забування, неуваж­ність, у зв’язку з невмінням правильно і логічно сформулювати свою думку), слідчий після закінчення розповіді має право ставити запитання, якими він уточнює, деталпуЗ розповідь, з’ясовує джерела відомостей, що повідомляються, причини суперечностей] у показаннях, якщо вони є.

У процесі допиту можуть ставитися уточнювальні, доповнювальні, нагадувальні, контрольні запитання, пред’являтися речові докази, документи, висновки експертів. зачитуватися показання інших осіб, відтворюватися звуко- та відеозапис. Постановка^ навідних запитань не допускається. До їх числа належать запитання, що підказують] своїм формулюванням бажану відповідь.

При провадженні допиту не можна залишати поза увагою факт, що ця слідча дія належить до числа тих, тактика яких має яскраво виражений етичний аспект. Методи] і прийоми проведення допиту повинні відповідати не лише вимогам кримінального процесуального закону, а й етичним нормам. Під час допиту має бути забезпечена повага до людської гідності, забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню, вдаватися до погроз! застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, приму­шувати до дій, що принижують її гідність (ст. 11 КПК).

У ході допиту фіксуються не лише усні показання, а й факт складання свідком^ схем, малюнків, креслень, діаграм (графічної інформації). Така графічна інформація повинна складатися на окремому аркуші і є додатком до протоколу допиту.

Різновидом допиту є одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях (ч. 9 ст. 224 КПК). У КПК 1960 р. така слідча дії мала назву очна ставка.

Закон містить обов’язкові умови для проведення такого допиту: 1) особи повинні бути заздалегідь допитані; 2) згідно з протоколами допитів (або аудіо- та/або відеоза-писом) в їх показаннях знайдені розбіжності. Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб проводиться без попереднього винесення про це постанови. Він може бути проведений між будь-якими особами, які раніше були допитані: свідками, по­терпілими, підозрюваними, експертами (наприклад, при суперечливих показаннях, що пояснюють результати експертизи), між підозрюванимі потерпілим, підозрюваним і свідком, потерпілим і свідком. Законодавець надає можливість провести одночасний допит між двома чи більшою кількістю осіб.

Про проведення одночасного допиту двох чи більшої кількості осіб можуть кло­потати учасники процесу: підозрюваний, його захисник, потерпілий, його представник.

Слідчі дії

Закон не зобов’язує слідчого провести такий допит, а надає йому таке право. Проте при вирішенні питання про задоволення клопотання підозрюваного про проведення одночасного допиту для з’ясування причин розбіжностей у показаннях слідчий пови­нен ураховувати міжнародно-правовий стандарт, сформульований у п. З «сі» ст. 6 КЗПЛ, суттю якого є переважне право на очну ставку при клопотанні про це з боку обвинуваченого (підозрюваного).

Обов’язковою передумовою проведення одночасного допиту двох чи більше осіб є попередня дача ними показань з приводу одних і тих же обставин і наявність у цих показаннях розбіжностей. КПК не вказує, які саме розбіжності в показаннях раніше допитаних осіб мають бути усунуті під час проведення цього допиту. Слід урахову­вати істотність розбіжностей, що є в показаннях допитаних, їх здатність вплинути на повноту, всебічність і неупередженість установлення обставин, які підлягають дока­зуванню у кримінальному провадженні, або на правильну оцінку доказів.

Специфікою такого допиту є те, що участь у цій слідчій дії беруть декілька до­питуваних, а також спірний характер питань, які є предметом допиту, що і створює складнішу психологічну атмосферу, ніж при допиті однієї особи. Тому до проведення такого допиту слідчий чи прокурор зобов’язані готуватися з особливою ретельністю. Вони повинні визначити предмет допиту, скласти план його проведення, установити послідовність допиту осіб і черговість запитань, які мають бути висвітлені. Крім того, вони зобов’язані своєчасно поклопотатися про заходи, що виключають ^контрольо­ване спілкування між допитуваними (зокрема, знаками, мімікою), змову між ними, погрози, тиск одного з учасників на інших, тощо.

Процедура одночасного допиту двох чи більше осіб відповідає процедурі звичай­ного допиту, але з урахуванням певних особливостей. Перед початком допиту слідчий чи прокурор встановлюють осіб, з’ясовують, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою, роз’яснюють відповідно до їх процесу­ального статусу їх права та обов’язки, а також порядок проведення допиту.

Далі викликаним особам пропонується по черзі дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких і проводиться їх одночасний допит. Черговість надання показань, а також черговість запитань, що ставляться, визначаєть­ся особою, що проводить слідчу дію, з урахуванням обставин кримінального прова­дження.

Оголошення раніше даних одним з учасників допиту показань (відтворення аудіо-та/або відеозапису допиту) допустиме тільки після дачі ним показань у процесі про­ведення допиту і занесення їх до протоколу.

Забороняється законом проведення одночасного допиту двох чи більше вже до­питаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю мало­літнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом із підозрюваним у кримі­нальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторка­ності особи, а також щодо злочинів, учинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч. 9 ст. 224 КПК).

Результати проведеного допиту для з’ясування причин розбіжностей у показаннях уже допитаних осіб можуть бути різними: 1) учасники допиту підтвердили свої по­казання; 2) особа, що дала, на думку слідчого чи прокурора, неправдиві показання, змінила їх і повністю або частково дала правдиві показання; 3) особа, що раніше да-

Глава 15

вала правдиві показання, змінила їх і дає неправдиві показання; 4) один з учасникії очної ставки відмовився давати показання; 5) усі учасники допиту відмовилися даваї ти показання.

У ході проведення такого допиту ведеться протокол, який повинен відповідати ви­могам ст. 104 КПК. Доцільно обрати одну з форм складання протоколу допиту, яки! проводиться для з’ясування причин розбіжностей у показаннях уже допитаних осіб! Перша форма - коли запитання і відповіді записуються в рядок у тій послідовносі і черговості, як вони давалися. Друга - коли кожна сторінка протоколу вертикальної рискою розділяється на рівні частини, у яких записуються запитання і відповіді на ни] кожного з допитуваних. Такий порядок складання протоколу допомагає іноді уникнуті можливої відмови одного з допитуваних від підпису протоколу, що містить показанні інших допитуваних, з якими перший не згоден. У такому разі кожний із допитуванні підписує тільки ту частину сторінки, де містяться його особисті показання.

Закінчивши допит, слідчий надає протокол учасникам для прочитання або на їх І прохання може зачитати його вголос. Допитані мають право вимагати внесення д ] протоколу зауважень і доповнень, що обов’язково повинно бути зазначено в ньому!

Протокол підписують кожна з допитаних осіб, інші учасники і слідчий. Якщо про­токол написаний на кількох сторінках, допитувані підписують кожну сторінку про­токолу, а потім протокол у цілому.

Якщо такий допит фіксувався за допомогою технічних засобів, текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників слідчої дії не напо­лягає на цьому (ч.2ст. 104 КПК).

Новий КПК запроваджує новий інститут - допиту свідка чи потерпілого слідчим суддею під час досудового провадження, якщо існують або раптово виникли обста-І вини, що можуть унеможливити допит указаних осіб під час судового провадження! Існування цього інституту є винятком із загального правила про безпосередність до -| слідження доказів, відповідно до якого суд повинен дослідити докази безпосередньої не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і до -І кументах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків] передбачених КПК (ст. 23 КПК).

Закон передбачає проведення допиту слідчим суддею тільки у виняткових випадках, до яких відносять такі випадки, коли є небезпека для життя та здоров’я свідка чи по­терпілого; особа захворіла на тяжку хворобу, а також є інші обставини, що можуть бути перешкодою для допиту в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань.

Стаття 225 КПК закріплює можливість допиту (у тому числі одночасного допиту вже допитаних осіб) слідчим суддею тільки потерпілих чи свідків. Клопотання про проведення допиту в судовому засіданні під час досудового розслідування може за­явити сторона кримінального провадження слідчому судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Оскільки в клопотанні перед слідчим суддею порушується питання про проведен­ня слідчої дії - допиту або одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, ' то у випадку подання такого клопотання слідчим воно повинно бути погоджено з про- 1 курором(п.5ч.2ст.40КПК).

У клопотанні слід зазначити: короткий виклад обставин кримінального правопо­рушення, у зв’язку з яким воно подається; правову кваліфікацію кримінального право- 1

Слідчі дії

порушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; осо­бу, яку необхідно допитати, та її процесуальний статус. Якщо заявляється клопотання про одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, то слід назвати цих осіб, їх процесуальний статус та вказати, у чому саме, на думку особи, що подає клопотан­ня, виявляються розбіжності в їхніх показаннях.

До клопотання також можуть бути додані копії матеріалів, якими обґрунтовують­ся доводи клопотання (довідка лікаря про тяжку хворобу, відомості, що вказують на небезпеку для життя чи здоров’я свідка чи потерпілого, тощо).

Допит свідка чи потерпілого здійснюється слідчим суддею у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутнос­ті сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду (ст. 352 КПК).

Сторони повідомляються про дату, час і місце проведення судового засідання від­повідно до вимог ст. 111 КПК. Разом з тим неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту.

Сторона обвинувачення може заявити слідчому судді клопотання про проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні при наявності до того підстав навіть у тому випадку, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру в цьому кримінальному провадженні, тобто відсутня сторона захисту.

Якщо необхідно допитати тяжко хворого свідка або потерпілого під час досудо­вого розслідування, слідчим суддею може бути проведено виїзне судове засідання.

Під час досудового розслідування слідчий, прокурор, слідчий суддя мають право прийняти рішення про проведення допиту у режимі відеоконференції. Процесуаль­ний порядок такого допиту передбачений ст. 232 КПК. Слід звернути увагу на те, що ст. 232 КПК регулює процесуальний порядок проведення дистанційного досудового розслідування, якщо воно здійснюється національними органами. Проведення до­питу за допомогою відео- або телефонної конференції за запитом компетентного ор­гану іноземної держави в порядку надання міжнародної правової допомоги врегульо­вано ст. 567 КПК.

Під відеоконференцією (далі - ВК) розуміють інформаційну технологію, що за­безпечує одночасно двосторонню передачу, обробку, перетворення і візуалізацію ін­терактивної інформації на відстань у режимі реального часу з допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки. Взаємодію в режимі ВК також називають сеансом відеоконференцзв’язку.

Під ВК у кримінальному провадженні слід розуміти особливу процедуру, що ви­конується за посередництвом телекомунікаційних технологій, при якій спілкування у вигляді обміну аудіо- і відеоінформацією між віддаленими учасниками слідчої дії відбувається на відстані (дистанційно), але в режимі реального часу.

КПК передбачає такі випадки проведення допиту у режимі ВК: 1) якщо неможли­ва безпосередня участь певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; 2) при необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) при

Глава 15

проведенні допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) при] необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового роз-І слідування; 5) при наявності інших підстав, визнаних слідчим, прокурором, слідчим! суддею достатніми.

Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування приймається! слідчим, прокурором, а в разі здійснення у режимі відеоконференщї допиту згідно зі ст. 225 КПК - слідчим суддею з власної ініціативи або за клопотанням сторони кри­мінального провадження чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дис­танційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може при-, йняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), об­грунтувавши в ній прийняте рішення.

Виняток установлюється щодо здійснення дистанційного досудового розслідуван­ня, у якому дистанційно перебуватиме підозрюваний. Оскільки дача показань є правом а не обов’язком підозрюваного, у випадку його відмови від участі у дистанційної досудовому розслідуванні рішення про це прийняте бути не може.

При використанні у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій слід забезпечити належну якість зображення і звуку, а також інформанті ну безпеку. З цією метою слідчий, прокурор чи слідчий суддя повинні залучити до участі у проведенні допиту у режимі ВК спеціаліста, який володіє спеціальними зна ннями та навичками застосовування відповідних технічних засобів та технологій. -

Інформаційна безпеки повинна бути забезпечена шляхом захисту інформації та підтримуючої її інфраструктури від випадкового чи навмисного впливу природного! чи штучного характеру, що можуть завдати шкоди кримінальному провадженню, при­звести до розкриття таємниці досудового розслідування, змісту показань, що були| надані під час слідчої дії, даних про осіб, які перебувають під державним захистом тощо.

Уявляється, що коли неможливо забезпечити достатній для нормального спілку- 1 вання рівень технічного зв’язку, зокрема, якщо періодично зникає звук і зображення! під час ВК, спілкуванню перешкоджають шуми та відлуння, проведення допиту у реї жимі ВК недоцільно, оскільки не забезпечується повне та адекватне сприйняття по -1 казань.

Крім того, недоцільно проводити допит за допомогою ВК, якщо немає гарантій забезпечення безпеки інформації, участь у ВК братимуть особи, що мають дефекти мови, зору чи слуху.

Учасникам слідчої (розшукової) дії має бути забезпечена можливість ставити за­питання й отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм КПК права та виконувати процесуальні обов’язки.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 224 КПК допитувана особа має право використо­вувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті, при до­питі у режимі ВК слід забезпечити можливість передати інформацію, яка міститься І в таких документах та нотатках. Для цього в місці перебування допитуваної особи І

слід установити сканер, а в місці перебування слідчого, прокурора, слідчого судді та інших учасників слідчої дії - принтер.

Допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з пра­вилами, передбаченими статтями 225-227 КІШ.

Процедура проведення ВК залежить від таких умов: 1) чи знаходиться особа, яка братиме участь у проведенні допиту дистанційно, на території, що перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування; 2) чи знаходиться така особа поза такою територією; 3) чи знаходиться особа, яка братиме участь у допиті, в установі попереднього ув’язнення або виконання покарання.

Якщо особа знаходиться на території, що перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, у якому він розташований, слідчий, прокурор, слідчий суддя повинні особисто провести організаційні заходи, налаго­дити зв’язок або запросити спеціалістів, які налагодять канали зв’язку, забезпечать установку устаткування, належну якість зображення і звуку у кабінеті слідчого чи прокурора, залі судового засідання або у спеціально обладнаному приміщенні та приміщенні, у якому знаходиться особа, яка братиме участь у допиті дистанційно. Службова особа органу досудового розслідування на підставі постанови слідчого чи прокурора про доручення на проведення допиту в режимі ВК повинна вручити особі, яка бере участь у ВК, пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її до­кументи, що посвідчують особу, та перебувати поряд із нею до закінчення слідчої (розшукової)дії.

Якщо слідчі дії дистанційно проводяться слідчим суддею, зазначені дії викону­ються судовим розпорядником або секретарем судового засідання (див. про це ст. 336 КПК).

Якщо особа, яка братиме участь у допиті дистанційно згідно з рішеннями слідчо­го чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або поза територією міста, у якому він розташований, слідчий, прокурор своєю постановою доручає в ме­жах компетенції органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює конт­роль за дотриманням податкового законодавства, органу державного бюро розсліду­вань, на території юрисдикції якого перебуває така особа, організацію проведення ВК.

Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим, про­курором, що надав доручення, зобов’язана в найкоротший строк організувати вико­нання зазначеного доручення.

Копія постанови про проведення слідчої дії у режимі ВК може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.

Службова особа, що отримала доручення, організовує ВК, викликає для проведен­ня слідчої дії її учасників, перевіряє їх документи, вручає пам’ятки про процесуальні права та перебуває поряд із цими особами (або особою) до закінчення слідчої (роз-шукової)дії.

Проведення допиту за рішенням слідчого судді здійснюється згідно з положення­ми ч. 7 ст. 232 КПК та частинами 4-5 ст. 336 КПК. Особливість його проведення по­лягає в тому, що зазначені у ч. 4 ст. 336 КПК дії, у випадку якщо особа, яка братиме

Глава 15

участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташоваї ному на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якої му розташований суд, виконує судовий розпорядник або секретар судового засіданні цього суду А якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційні знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та позі територією міста, в якому розташований суд, слідчий суддя своєю ухвалою доручаі іншому суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити відповіді ні дії, зазначені у ч. 5 ст. 336 КПК.

У тому випадку, якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дис- 1 танційно, утримується в установі попереднього ув’язнення або установі виконання! покарань, організація проведення ВК, установлення особи, вручення їй пам’ятки прі процесуальні права здійснюються на підставі постанови про доручення на проведені ня слідчої (розшукової) дії службовою особою такої установи. Службова особа повин-І на також перебувати поряд з особою, яка бере участь у проведенні допиту в режимі! ВК, до закінчення цієї слідчої (розшукової) дії.

У КПК невирішеним залишилося питання про те, де повинен знаходитися адвокат І підозрюваного, свідка, представник потерпілого під час використання системи ВК:| поруч з особою, якій він надає правову допомогу, або в залі судового засідання чи] в приміщенні органу досудового розслідування. Уявляється, що з метою забезпечення права на захист, якщо захисник перебуває не поруч із підзахисним, доцільно виді­лення окремого каналу та надання технічних можливостей для забезпечення їх кон­фіденційного спілкування. Слідчий суддя, слідчий, прокурор можуть надати час для! такого спілкування до допиту або за клопотанням особи, що підлягає допиту, чи за­хисника, оголосити перерву під час допиту, встановивши час для спілкування.

Труднощі можуть виникнути й у випадку, якщо підозрюваний, свідок, потерпілий, що підлягають допиту, не володіють мовою судочинства. Залучення перекладача пе­редбачає з’ясування особою, що допитується, рівня володіння перекладачем мовою та у необхідному випадку заявления йому відводу. Здається, що для вирішення питан­ня про ступінь володіння перекладача відповідною мовою також необхідно надати час для попереднього спілкування зазначених осіб.

Хід і результати допиту, проведеного у режимі ВК, фіксуються за допомогою тех­нічних засобів відеозапису У матеріалах кримінального провадження обов'язково зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої про­цесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження тягне за собою недійсність слідчої (розшукової) дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів (частини 3, 6 ст. 107 КПК).

Як правило, ВК відбувається у режимі «реального часу» з передачею чіткого зо­браження та звуку. Винятком є випадки, коли необхідно забезпечити державний захист особи. Така особа може бути допитана в режимі ВК із такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати. З цією метою застосовуються спеці­альні акустичні ефекти, що змінюють голос, а також візуальні перешкоди технічного характеру, або іншим чином змінюється зовнішність особи.

Пред’явлення для впізнання - це слідча дія, яка полягає в пред’явленні свідку, потерпілому, підозрюваному в передбаченому законом порядку певного об’єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність, подібність або відмінність з тим об’єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам’яті і про який давали показання (статті 228-231 КПК).

Залежно від об’єкта розрізняють пред’явлення для впізнання осіб (ст. 228 КПК), речей (ст. 229 КПК), а також трупа (ст. 230 КПК).

Пред’явлення для впізнання проводиться без винесення про це окремої постанови. У процесі провадження цієї слідчої дії особа, якій пред’являється об’єкт для впізнання, називається впізнаючий, або особа, яка впізнає. Впізнаючими можуть бути свідки, по­терпілі, підозрювані.

Пред’явлення особи для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред’явлення осіб, здійснюваного при провадженні інших слідчих дій, наприклад пред’явлення фотографії під час допиту (узнавання).

Обов’язковою умовою проведення пред’явлення особи для впізнання є попереднє опитування слідчим, прокурором впізнаючого про обставини, за яких той бачив осо­бу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо. З’ясувавши обставини, при яких впізнаючий спостерігав особу, що підлягає впізнан­ню, необхідно встановити об’єктивні і суб’єктивні чинники, що впливають на повно­ту і правильність сприйняття: у якому стані був опитуваний перед початком і після події, у процесі спостереження; якими були спрямованість уваги, тривалість сприй­няття; чи немає у впізнаючого дефектів слуху, зору, чи добре він запам’ятовує облич­чя людей; чому впізнаючий запам’ятав саме ці ознаки особи, що підлягає впізнанню.

За результатами опитування складається протокол із дотриманням вимог статей 104, 231 КПК.

Якщо особа, що впізнає, заявляє, що не пам’ятає ніяких зовнішніх ознак, за якими вона могла би впізнати певну особу, або не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, необхідно з’ясувати причину цього. Можливо, той, хто впізнає, має хоро­шу зорову пам’ять, але йому важко описати зовнішність особи. Для людини, що не має таких навичок, опис зовнішності іншої особи - завдання психологічно більш важке, ніж саме візуальне впізнання. У цій ситуації, можливо, доцільно відкласти слідчу дію, перенісши її проведення на пізніший час. Відпочивши, нервові клітини відновлять свою нормальну роботу, порушену в результаті стресу, перенапруження, і тимчасово забуте може бути відтворене знов (така властивість пам’яті у психології називається ремінісценцією).

Якщо впізнаючий заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, але впевнений, що може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі обов’язково слід зазначити ці ознаки.

При проведенні пред’явлення для впізнання слід ураховувати правильність ви­бору моменту проведення цієї слідчої дії. Загальновідомо, що впізнаючий із часом забуває образ раніше сприйнятої особи або об’єкта, що є процесом, який можна по­яснити з погляду психології. Таким чином, зволікання з провадженням указаної слід-

Глава 15

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 203; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!