Розгляд клопотань під час досудового розслідування

Характеристика загальних положень досудового розслідування, які стосують­ся забезпечення прав і законних інтересів учасників досудового розслідування

До цієї групи загальних умов досудового розслідування належать: розгляд клопо­тань під час досудового розслідування; необхідність обов’язкового роз’яснення і за­безпечення прав учасників досудового розслідування; ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його закінчення.

Відповідно до ст. 220 КПК клопотання сторони захисту, потерпілого і його пред­ставника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати роз­гляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручен­ня з об’єктивних причин - надсилається їй. Дане положення, на наш погляд, потре­бує тлумачення:

- по-перше, під клопотанням слід розуміти офіційне прохання про здійснення не лише процесуальних дій, а й прийняття процесуальних рішень;

- по-друге, вказане у ч. 1 ст. 220 КПК коло осіб, які можуть заявляти клопотан­ня, не є вичерпним. Під час здійснення кримінального провадження клопотання можуть заявляти й будь-які інші особи, заінтересовані в реалізації своїх прав і за­конних інтересів (це прямо закріплено в статтях, які регламентують повноваження певних суб’єктів (див., зокрема, пп. 7, 8 ч. 1 ст. 66, п. 4 ч. 2 ст. 68, пп. 2, 7 ч. 2 ст. 69, п. 6 ч.4ст. 71 КПК));

- по-третє, слідчий, прокурор не мають права залишити заявлене клопотання без належного реагування. Вони зобов’язані задовольнити його за наявності відповідних

Глава 14

підстав. Такими підставами, на наш погляд, є належність та значимість результаті! для кримінального провадження, які можуть бути отримані внаслідок задоволенн клопотання. При цьому така належність та значимість можливих результатів презю мується. А це означає, що їх відсутність повинна бути встановлена слідчим чи про курором поза всяким розумним сумнівом. Саме тому чинний кримінальний процесу альний закон передбачає необхідність винесення мотивованої постанови лише пр повну або часткову відмову в задоволенні клопотання;

- по-четверте, ні достатність, з точки зору слідчого чи прокурора, вже зібраних
доказів, ні наявні у нього сумніви щодо достовірності доказів, які можуть бути отри
мані в результаті задоволення клопотання, не є підставою для відмови в його задо
воленні, адже заявник клопотання може прагнути не тільки до підтвердження, а
спростування раніше встановлених обставин. У силу такої загальної засади кримі
нального провадження, як рівності сторін, слідчий, прокурор як представники сторо
ни обвинувачення не можуть і не повинні вирішувати за протилежну сторону захисту
якими доказами вона буде підтверджувати свою правову позицію.

Разом з тим сторони не повинні зловживати своїм правом на заявления клопотань (як не повинні взагалі зловживати своїми правами). Якщо клопотання є нерозумний ми чи непотрібними або такими, що спрямовані на затягування строків досудового¹ розслідування, слідчий, прокурор може відмовити у його задоволенні (наприклад, всі глядачі, які перебували на стадіоні під час футбольного матчу, спостерігали ху] ліганські дії особи, вчинені нею на футбольному полі; при цьому захист просип! допитати всіх очевидців даної події, без жодного винятку). Однак, як вже відзна-' чалося, саме на слідчому, прокуророві лежить тягар доведення обґрунтованості відмови, що відображається в мотивувальній частині його рішення, прийнятого й даним клопотанням;

- по п’яте, клопотання можуть бути заявлені на будь-якому етапі провадження
досудового розслідування, в тому числі при провадженні слідчих дій, повідомленії
про підозру, при закінченні досудового розслідування в будь-якій формі. Письмові
клопотання приєднуються до кримінального провадження, усні заносяться до про
токолу слідчої чи іншої процесуальної дії.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК рішення слідчого, прокурора про відмову в задово­ленні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (роз шукових) дій може бути оскаржено особою, якій відмовлено у задоволенні клопотан| ня, її представником, законним представником чи захисником до слідчого судді. Це обумовлюється тим, що таке рішення може завдати шкоди конституційним правам особи.

2. Необхідн і сть обов'язкового р о з'яснення і за і езп е чення прав учасників косу­дового розслідування

У силу публічного характеру кримінального провадження слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд (як суб’єкти, які володіють владно-розпорядчими повноваженнями і на яких покладається обов’язок здійснювати кримінальну процесуальну діяльність) зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права (ч. 2 ст. 20 КПК) і забезпечити можливість здійснення цих прав.

Досудове провадження

Механізм виконання цієї вимоги деталізується в окремих нормах, які регламенту­ють або правовий статус учасників кримінального провадження (наприклад, ч. 8 ст. 42, п. 1 ч. 1 ст. 56, ч. 4 ст. 65 КПК), або порядок проведення певних процесуальних дій чи прийняття окремих процесуальних рішень (наприклад, п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК). Таким чином, дане загальне положення досудового розслідування виконується як після на­буття особою процесуального статусу певного суб’єкта кримінального процесу, так і при провадженні конкретних процесуальних дій чи прийнятті процесуальних рішень. Таке роз’яснення повинно бути обов’язково відображено в матеріалах кримінального провадження.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 103; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!