Досудове провадження

майна); б) правильне виконання доручення з тактичних міркувань (план проведення слідчої дії, довідка про особу допитуваного).

Виходячи зі змісту ст. 113 КПК, строк для виконання доручення може бути вста­новлений слідчим, прокурором з дотриманням таких умов: а) він не може перевищу­вати меж граничного (у нашому випадку строку досудового розслідування); б) має бути таким, що дає достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень; в) не повинен перешкоджати реалізації права на захист. За невиконання або несвоєчасне виконання доручення виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності;

3) ще однією процесуальною формою взаємодії є залучення до участі в слідчій (розшукові»*) дії посадової особи іншого органу розслідування (співробітника опера­тивного підрозділу, ДАІ, спеціаліста-криміналіста та ін.) для надання допомоги у ви­явленні доказової інформації (шляхом виконання пошукових дій та належного вико­ристання спеціальних знань під час проведеня слідчої (розшукової) дії (наприклад, обшуку, слідчого експерименту тощо)). При цьому кожного, хто бере участь у слідчій (розшуковій) дії, необхідно обов’язково вказувати в протоколі, яким фіксується його перебіг (п. 1 ч.З ст. 104 КПК);

4) до процесуальних форм взаємодії відноситься також провадження розслідуван­ня декількома слідчими. Згідно із ч. 2 ст. 38 КПК досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою (СГ).

Підставою для створення слідчої групи для розслідування кримінальних право­порушень є необхідність інтенсивної, постійної взаємодії слідчих як одного, так і декількох органів досудового розслідування між собою з метою використання їх можливостей для успішного розслідування кримінальних правопорушень при здій­сненні кримінального провадження.

Потреба у такій взаємодії може виникати у випадку складності або великого об­сягу досудового розслідування (велика кількість злочинних епізодів, учасників вчи­нення кримінального правопорушення, постраждалих; велика територія злочинної діяльності; необхідність перевірки багатьох версій; встановлення в ході кримінально­го провадження наявності організованої групи або злочинної організації; необхідність здійснення в короткий строк (під час досудового розслідування) великого обсягу ор­ганізаційних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій тощо).

Рішення про провадження досудового розслідування СГ чи про зміни в її складі приймає керівник органу досудового розслідування, якщо до її складу входять слідчі одного відомства (це випливає зі смислу ч. 1 ст. 214 КПК) або прокурор, якщо група формується зі слідчих прокуратури або слідчих різних відомств (це випливає із смис­лу ч. 2 ст. 38 КПК), про що виноситься окрема постанова (ч. З ст. 110 КПК).

Один із слідчих призначається керівником слідчої групи. Керівництво групою полягає насамперед у загальному плануванні досудового розслідування, у розподілі роботи між членами групи, в організації обміну інформацією. Старший слідчої групи відповідає за розслідування в цілому. Він бере участь у провадженні найбільш важ­ливих слідчих (розшукових) дій або провадить їх сам, спрямовує і координує діяльність всіх осіб, які беруть участь у розслідуванні, вирішує суперечності, якщо вони вини­кають між членами групи, приймає найважливіші рішення (зокрема, про повідомлен-

Глава 14

ня про підозру, про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, про об’єднання! і виділення матеріалів кримінального провадження, про закінчення досудового роз-1 слідування).

Постанова про здійснення досудового розслідування декількома слідчими повинна! оголошуватися учасникам кримінального провадження з роз’ясненням їм права заяви! ти відвід будь-кому із членів групи. У постанові вказуються всі слідчі - члени СГІ а також її керівник. Оголошення складу СГ і заяви, які надійшли в зв’язку із цим! потрібно оформляти протоколом.

До непроцесуальних (організаційних) форм взаємодії органів досудового розсліду-вання, тобто тих, які не регламентуються КПК, належать:

1) обмін взаємодіючих суб’єктів інформацією (зокрема, використання можливос­тей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових об -| ліків тощо);

2) складання узгоджених планів проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій;

3) проведення координаційних нарад щодо порядку проведення слідчих (розшу­кових) та негласних слідчих (розшукових) дій;

4) залучення співробітників інших підрозділів чи органів розслідування для спри­яння при провадженні слідчих (розшукових) дій (шляхом забезпечення організаційних] умов проведення (охорона, конвоювання тощо), застосування примусу, заходів без-1 пеки щодо учасників слідчої дії (коли є підстави побоюватися ексцесів з боку підозркЛ ваного та інших осіб) тощо)). Окремі особливості такого сприяння регламентовані відомчими нормативними актами. Так, відповідно до п. 7.3 вказаної Інструкції на­правлення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення проведення обшуку до­пускається лише з дозволу прокурора у кримінальному провадженні щодо тяжкого таї особливо тяжкого злочину та наявності достатніх підстав вважати, що проведенню! слідчої (розшукової) дії буде чинитися фізичний опір чи іншим чином унеможливле­но досягнення її мети. Без дозволу прокурора залучення спеціальних підрозділів до І обшуку здійснюється лише у невідкладних випадках, коли затримка у проведенні слідчої (розшукової) дії може призвести до неможливості досягнення її мети.

При цьому варто пам’ятати, що співробітника, який сприяє слідчому при прова­дженні слідчої (розшукової) дії, вказувати в протоколі цієї дії не обов’язково;

5) спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи (СОГ). Процес
створення і функціонування СОГ врегульований, хоча й не досить повно, відомчими
нормативними актами (див., зокрема, вказану Інструкцію). На підставі їх аналізу та|
норм КПК можна зробити висновок, що характерною особливістю цієї форми взаємо- і
дії є не поєднання в діяльності СОГ процесуальної та оперативно-розшукової функції,
а лише включення до їх складу співробітників слідчих, оперативних (наприклад,
оперуповноважених карного розшуку, Державні служби по боротьбі з економічними
злочинами) та інших підрозділів (наприклад, спеціаліста-криміналіста). Адже на
сьогодні вітчизняне законодавство не передбачає можливості проведення оперативно-
розшукової діяльності щодо кримінального правопорушення, по якому здійснюється
кримінальне провадження. Таким чином, взаємодія у складі СОГ полягає в можли­
вості доручення слідчим - керівником групи проведення лише процесуальних дій

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 76; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!