Запобіжні заходи

стійного місця проживання, спроби ухилення від органів досудового розслідування і суду в минулому та інші обставини. Про ймовірність продовження злочинної діяль­ності може свідчити рецидивний характер вчиненого кримінального правопорушення, тривалий характер протиправної діяльності особи, тісні зв’язки з антигромадськими елементами, заяви, повідомлення про те, що особа готує новий злочин. Окрім проти­правної поведінки подібними підставами можуть бути і правомірні дії підозрюваного, обвинуваченого (придбання проїзних квитків, оформлення закордонного паспорта, закриття рахунків у банківських установах та розпродаж майна тощо), які також мо­жуть свідчити про існування зазначених у законі ризиків.

Необхідно зауважити, що обов’язок доведення перед слідчим суддею, судом на­явності підстав застосування запобіжних заходів покладено на прокурора, який по­винен обґрунтувати їх існування та доцільність обрання конкретного їх виду.

Якщо вказані підстави свідчать про необхідність застосування запобіжного заходу, то обрання його виду здійснюється також у урахуванням тих обставин, що передба­чено ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинува­ченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність його соціальних зв’язків у місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майно­вий стан підозрюваного, обвинуваченого та ін. Врахування цих обставин дозволяє індивідуалізувати процес застосування запобіжного заходу, обрати саме той, що є оптимальним для конкретної особи і конкретного кримінального провадження, а отже, вирішити його завдання, зокрема, щодо забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу (ст. 2 КПК). Тому ухвала слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу крім передбачених законом підстав має бути обґрунтована також доказами, що свідчать про наявність вказаних обставин, які оцінюються у сукупності. При цьому відповідно до правової позиції КСУ, яка викладена у Рішенні від 08.07.2003 (справа про врахування тяжкості зло­чину при застосуванні запобіжного заходу), тяжкість вчиненого злочину враховуєть­ся поряд з іншими обставинами.

Умовами законності застосування запобіжних заходів є такі положення: 1) при­йняття рішення про їх застосування виключно після внесення відомостей про кримі­нальне правопорушення до ЄРДР; 2) застосування запобіжних заходів на підставі ухвали слідчого судді, суду; 3) наявність підстав для обрання запобіжного заходу, які знайшли своє відображення в описово-мотивувальній частині ухвали слідчого судді, суду про його застосування; 4) виконання вимог закону щодо порядку постановления рішення (ініціювання розгляду даного питання клопотанням слідчого, погодженим із прокурором, чи прокурора; забезпечення справедливої судової процедури, зокрема, щодо особистої участі підозрюваного, обвинуваченого в судовому розгляді, реалізації його права на захист тощо); 5) дотримання передбаченого законом строку запобіжно­го заходу і порядку його продовження; 6) відсутність службового імунітету підозрю­ваного, обвинуваченого. За наявності такого імунітету необхідно дотримуватися вимог закону, передбачених стосовно окремих категорій осіб. Так, особливий порядок за-

Глава 13

тримання, обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи тримання піЯ вартою застосовується стосовно судді та народного депутата України (ст. 482 КПКІ Окремо слід виділити недоторканність дипломатичних представників та консульський посадових осіб, передбачену Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від» 18.04.1961 (статті 27, 29) та Положенням про дипломатичні представництва та кон­сульські установи іноземних держав в Україні від 10.06.1993, відповідно до яког глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користу ються особистою недоторканністю і не можуть бути заарештовані або затримай (ст. 12); консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і ні можуть бути затримані або заарештовані інакше як у разі переслідування за вчиненні тяжкого злочину або виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили (ст. 25).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 56; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!