Запобіжні заходи

Запобіжних заходів

Порядок застосування, зміни та скасування

Правовою підставою застосування запобіжних заходів під час досудового розслі­дування є ухвала слідчого судді, а в судовому провадженні - ухвала суду. Вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу ініціюється клопотан­ням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора, судом - клопотанням про­курора чи потерпілого. Статті 184-206 КПК регулюють порядок застосування, зміни та скасування запобіжних заходів під час досудового розслідування. У судовому про­вадженні на підставі ст. 333 КПК, що містить бланкетну норму, застосовується цей же порядок з урахуванням особливостей, передбачених стосовно провадження в суді першої інстанції.

Порядок застосування запобіжного заходу під час досудового розслідування вклю- 1 чає такі етапи:

1) складання клопотання про застосування запобіжного заходу: при необхідності застосувати до підозрюваного запобіжний захід слідчий, прокурор складають відпо­відне клопотання до суду. Вимоги щодо його змісту передбачено ст. 184 КПК. Норма­тивний характер вимог означає обов’язковість їх дотримання будь-яким суб’єктом ініціювання вирішення питання про застосування запобіжного заходу і сприяє єднос­ті правозастосовної практики. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному надані копії клопотання та матері­алів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу; 4) витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Правовими наслідками недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК є рі­шення слідчого судді про відмову у його задоволенні.

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання навіть у тих випадках, коли злочин вчинено у співучасті. Це дає змогу індивідуалізувати обрання запобіжного заходу з урахуванням специфіки конкретного

кримінального провадження і особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Як і інші процесуальні рішення, зазначене клопотання має бути законним та обґрунтова­ним. Вимога законності цього процесуального документа передбачає чітку відповід­ність його форми і змісту нормам чинного матеріального права та кримінального процесуального закону. Під його обгрунтованістю необхідно розуміти підтвердження правильності всіх висновків, що в ньому містяться, посиланнями на відповідні норми права, сукупністю доказів і взаємопов’язаних з ними переконливих доводів право-застосувача;

2) погодження клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу з про­
курором: виходячи зі змісту ч. 5 ст. 40 КПК, яка має значення загальної норми для
застосування запобіжних заходів, слідчий уповноважений звертатися до слідчого
судді з клопотанням, погодженим із прокурором. Згода прокурора надає клопотанню
слідчого юридичної сили, що обумовлюється функцією прокурора, яку він здійснює
на досудовому провадженні. Тому при відсутності такої згоди, а також у випадках,
коли з клопотання не зрозуміло, який саме прокурор (його посада й прізвище) дав
згоду, клопотання не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону, а тому
й не може бути належною правовою підставою для початку судового провадження.
За таких умов слідчий суддя має повернути клопотання прокурору, про що постано­
вити ухвалу.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого останній має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питання, порушеного у ньому, перед про­курором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє в його погодженні (ч. З ст. 40 КПК);

3) надання особі, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу, копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується застосування запобіж­ного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Цей обов’язок слідчого, прокурора передбачений ч. 2 ст. 184 КПК і має метою забезпечен­ня права підозрюваного на захист. Останній отримує можливість ознайомитися зі змістом клопотання та підготуватися належним чином до його судового розгляду (навести аргументи на спростування необхідності застосування запобіжного заходу взагалі, обґрунтувати доцільність застосування більш м’якого запобіжного заходу, зібрати необхідну суму для внесення застави тощо). Відсутність можливості озна­йомлення сторони захисту з матеріалами, якими орган досудового розслідування обґрунтовує клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визнається ЄСПЛ несумісною з вимогою рівності процесуальних засобів, що закладена у ч. 4 ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Кехайов проти Болгарії» від 18.01.2005);

4) подання клопотання до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. У разі здійснення досудового розсліду­вання слідчою групою клопотання про застосування запобіжного заходу також роз­глядається слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розсліду­вання.

Глава 13

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при розгляді клопотань щодо застосування запобіжних заходів є постанова керівника від-' повідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій ви­значено місце проведення досудового розслідування.

Слід звернути увагу на те, що слідчий, прокурор зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, якщо йому стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу. Якщо після подання клопотання прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу (ст. 185 КПК);

5) здійсненне слідчим суддею підготовчих до судового розгляду клопотання дій. І Після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, який перебуває на свободі, слідчий суддя призначає дату судового засідання і здійснює І судовий виклик (аналогічне правило передбачено і стосовно суду та виклику обви­нуваченого, щодо якого надійшло клопотання). У разі неприбуття підозрюваного за викликом без поважної причини слідчий суддя має право постановити ухвалу про привід або затримання з метою приводу

Судовий виклик здійснюється слідчим суддею, судом за правилами, передбачени-1 ми статтями 134-139 КПК. У випадку неприбуття за судовим викликом без поважної причини може бути накладено грошове стягнення від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати або застосовано привід.

Ухвала про здійснення приводу і ухвала про надання дозволу на затримання з ме- І тою приводу є процесуальними інструментами забезпечення виконання обов’язку щодо явки особи, які відрізняються за характером правообмежень і підставами за-стосування. Привід полягає у примусовому супроводженні підозрюваного, обвинува- ' ченого, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця його виклику в зазначений в ухвалі час. При цьому примус є допустимим виключно у межах, необ- ' хідних для забезпечення можливості досягнення мети приводу і за умови невиконан- І ня особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали. Затриман- ' ня ж на підставі дозволу слідчого судді, суду є більш суворим примусовим заходом, адже завжди пов’язане із обмеженням конституційного права людини на свободу та І особисту недоторканність.

Привід підозрюваного, обвинуваченого застосовується за ухвалою слідчого судді, суду у разі неприбуття без поважної причини за судовим викликом для розгляду кло- ' потання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, тримання під вартою. При вирішенні питання про застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки у разі неявки особи можливість приводу КПК не передбачена. При цьому застосування приводу обумовлено фактом неявки викликаної у встановленому порядку особи при відсутності у неї поважних причин.

Ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу слідчий суддя має право постановити, по-перше, якщо не було виконано ухвалу про привід (зокрема, у разі відсутності особи за місцем проживання за умови неможливості встановлення місця її перебування); по-друге, якщо прокурор, слідчий

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!