Учасників кримінального провадження

⇐ Предыдущая 76 77 78 798081 82 83 84 Следующая ⇒

Загальні положення державного захисту

У правовій державі захист громадян від протиправних посягань взагалі й під час розслідування кримінальних правопорушень та судовому розгляді кримінальних проваджень зокрема повинно займати центральне місце. Адже незахищеність потерпілих, свідків, понятих, інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя, та й самих суддів, слідчих, прокурорів набуває характеру масштабної соціально-правової проблеми, стає серйозною перепоною для досягнення завдань кримінального провадження не тільки в Україні, а й у всьому світі. Незаконний вплив на осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, призводить до того, що створюються непереборні труднощі у збиранні доказів, є неефективним кримінальне процесуальне доказування, а злочинці уникають кримінальної відповідальності. Спеціальна група експертів по зменшенню ризику насильства у системі кримінального правосудця після проведеного дослідження визнала, що загрози та насильство відносно осіб, які співпрацюють із правоохоронними та судовими органами, стали найбільш поширеними засобами підриву системи кримінального правосудця; забезпечення безпеки таких осіб віднесено до «глобальних» проблем сфери боротьби зі злочинністю.

Вказане потребує створення необхідних матеріальних, а також кримінальних процесуальних гарантій забезпечення державного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також працівників суду і правоохоронних органів. '

Під державним захистом учасників кримінального провадження слід розуміти діяльність уповноважених на те державних органів і посадових осіб із застосування заходів безпеки відносно потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених, слідчих, прокурорів, суддів та інших учасників кримінального провадження від можливих протиправних посягань.

Вказану діяльність умовно можна розділити на дві групи: 1) дії по охороні учасників кримінального провадження від можливих протиправних посягань на життя, здоров’я, гідність, особисту недоторканність чи майно; 2) дії по відшкодуванню фізичної, майнової чи моральної шкоди, завданої у зв’язку з участю у кримінальному провадженні.

Правовою основою державного захисту учасників кримінального провадження є законодавчі акти, які регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки учасників кримінального провадження у досудовому і судовому провадженні, а також під час виконання вироку.

Глава 6

До таких необхідно віднести: Конституцію України, ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі - ЗУ від 23 грудня 1993 р.| «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», відповідні п\ ложення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про міліцію] «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про ВІЙ ськову службу правопорядку у Збройних Силах України», «Про Державну криміналь но-виконавчу службу України», КУпАП, КК, КПК, інші законодавчі акти та міжна родно-правові угоди і договори, учасницею яких є Україна.

У вказаних законодавчих актах встановлені: а) учасники кримінального прова-дження, які підлягають державному захисту, їх права і обов’язки; б) державні органі і посадові особи, які уповноважені здійснювати (забезпечувати) державний захисі учасників кримінального провадження, їх компетенція, права і обов’язки; в) види за] ходів безпеки і захисту фізичних осіб у зв’язку з їх участю в кримінальному проваї дженні; г) підстави і порядок здійснення державного захисту учасників кримінально го провадження; ґ) підстави і межі відповідальності посадових осіб і осіб, які підля гають захисту, за порушення вимог законодавства про державний захист учасникії кримінального провадження; д) джерела і порядок фінансування, матеріально-технічі не забезпечення державного захисту учасників кримінального провадження.

Суб’єктів правовідносин у сфері державного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, залежно від того, чи потребують вони державного захисту, чі здійснюють його, можна поділити на дві групи: 1) суб’єкти, які мають право на державі ний захист; та 2) суб’єкти, що забезпечують безпеку осіб, які підлягають захисту.

Залежно від виконуваних функцій та завдань, які покладені на учасників кримі-І нального провадження у процесі виявлення, попередження, припинення, розкриття або розслідування кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, можна виділити таких суб’єктів права на державний захист.

1. Учасники крикінального проваджедня, які мають право на забезпечення без- б пеки з підстав, визначених КПК, та перелік яких наведений у ст. 2 ЗУ від 23 грудня 1993 p., що включає такі категорії: 1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла вияв^ ленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень; 2 ^ потерпілий та його представник у кримінальному провадженні; 3) підозрюваний І обвинувачений, захисники і законні представники; 4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 5) свідок; 6) експерт, спеціаліст, перекладач, понятий; 7) члени сімей та близькі родичі осіб, вказаних вище, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального провадження.

Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб...

До членів сім’ї та близьких родичів осіб, що підлягають захисту, виходячи із положень п 1 ч 1 ст З КПК належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син дочка пасинок падчерка рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, янук внучка правнук правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник 'особа яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи,які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

2 Ппапі'вники Гта їх близькі родичі) суду і правоохоронних органів норганів про-^патури внутоішніх справ Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України органів охорони державного кордону, органів податкової міліції V складі Міністерства доходів і зборів, органів і установ виконання покарань, слідчих поляторів органів державного фінансового контролю, органів Державної екологічної інспекції інших органів які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції), а також співробітники кадрового складу розвідувальних органів України, працівники Антимонопольного комітету України та уповноважені особи Національної комісії з цінних пяпепів та Фондового ринку які беруть безпосередню участь відповідно у: а) розгляді ™ювих споав у всіх інстанціях; б) кримінальному провадженні та провадженні у справах пГадміністративні правопорушення; в) оперативно-розшуковій та розвідувальній діяльності; г) охороні громадського порядку і громадської безпеки; д) виконанні вироків, липень ухвал судів постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, шсуповє розслідування та прокурорів; е) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів товарів та інших предметів чи речовин через державнийі митний кордон України; є) нагляді і контролі за виконанням законів.

Забезпечення безпеки вказаних осіб здійснюється відповідно до вимог ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». До близьких родичів, які відповідно до цього Закону підлягають захисту, належать батьки, дружина (чоловік діти рідні брати і сестри дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров’я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками суду і правоохоронних органів покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав (п. 2 ст. 2 Закону). Слід зазначити що коли захисту відповідно до вказаного Закону підлягають працівники суду та правоохоронних органів і їх близькі родичі, то до кола осіб, які підлягають захисту відповідно до ЗУ від 23 грудня 1993 p., належать крім близьких родичів

^СуеГєїтами ТоТабез с печують безпеку осіб, які підлягають захисту, є. 1) дер жавні опгани які приймають рішення про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки; 2) державні органи, які здійснюють забезпечення заходів безпеки. Рішення про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки приймають: аї керівники органів внутрішніх справ - щодо захисту працівників відповідного органу внутрішніх справ державної лісової охорони, рибоохорони, митних органів, пепсоналу органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та їх близьких ропичів; б) керівники органів Служби безпеки - щодо захисту працівників Служби безпеки та органів системи Управління державної охорони, їх близьких родичів; в) керівники прокуратури - щодо захисту працівників прокуратури та їх близьких

Глава 6

родичів; г) голова суду - щодо захисту працівників відповідного суду та інших органі! зазначених у ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронний органів», та їх близьких родичів; д) керівники органів охорони державного кордоні України - щодо захисту працівників цих органів та їх близьких родичів; е) керівник] розвідувальних органів України - щодо захисту співробітників цих органів та ї ] близьких родичів; є) керівники органів управління Військової служби правопорядк] у Збройних Силах України - щодо захисту військовослужбовців і працівників ції служби та їх близьких родичів.

Рішення про застосування заходів безпеки щодо інших осіб, які мають право на забезпечення безпеки щодо себе та членів своєї сім’ї і близьких родичів, приймаєтьс] слідчим, прокурором, судом, у яких знаходяться матеріали кримінальних проваджені у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь ці особи, а такої органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, я Л брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню правопорушень!

Слідчий суддя може також прийняти рішення про застосування заходів безпеки у випадках, передбачених ч. 6 ст. 206 КПК, зокрема, якщо під час будь-якого судової го засідання особа, яка тримається під вартою, заявляє про застосування до неї на! сильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної владі державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надані право здійснювати тримання під вартою осіб), за винятком, коли прокурор доведе, щ і дії по забезпеченню безпеки вже здійснені або здійснюються.

Заходи забезпечення безпеки здійснюють: а) органи Служби безпеки - щодо працівників Служби безпеки і органів системи Управління державної охорони! б) органи охорони державного кордону України - щодо працівників органів охорони! державного кордону; в) відповідні розвідувальні органи України - щодо співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів; г) органи внутрішніх справ - щодо інших працівників, зазначених у ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»; ґ) органи управління Військової служби] правопорядку у Збройних Силах України - щодо військовослужбовців і працівників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Здійснення заходів безпеки щодо інших осіб, які беруть участь у кримінальному] провадженні, покладається за підслідністю на органи Служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні податкової міліції, прокуратури або суду, забезпечується за їх рішенням відповідно органами служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами і установами виконання покарань та слідчими ізоляторами.

Заходи безпеки щодо військовослужбовців можуть здійснюватись також командирами військових частин.

Забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, здійснюється відповідними підрозділами таких установ та слідчих - ізоляторів.

Суб’єкти, які мають право на державний захист, та суб’єкти, що забезпечують безпеку осіб, що підлягають державному захисту, наділені певними правами і обов’язками, які спрямовані на забезпечення належної реалізації заходів безпеки.

Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб..

Прпйпииггь процесуального статусу учасників кримінального провадження, щодо „™ГТйснюються заходи безпеки, полягає перш за все в тому, що крім процесуаль-™а обов’язків закріплених для кожного учасника кримінального провадженая певних нормах КПК з моменту прийняття рішення про застосування щодо них іппіи безпеки всі ці особи незалежно від їх основного процесуального статусу,!Гим!ють права та обов’язки які за своєю суттю є додатковими до конкретного провального статусу певної особи як учасника кримінального провадження. ^Гйяшпо якої прийнято рішення про застосування заходів безпеки, має ппяяояГподавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування, Т™ппо застосування щодо неї заходів безпеки; в) вимагати від слідчого, про-!іпппГ<3 застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних ГпТи" Тоскаржити до відповідного вищого органу, який забезпечує безпеку, прокурору або до суду незаконні рішення, дії або бездіяльність посадових осіб, які забез- ^ПЄЧпТйи^Х щодо яких не прийнято рішення про забезпечення безпеки, мають право пР^п™ відмову в застосуванні заходів безпеки до слідчого судді (ст. 303 КПК). п^ЖГя ™та під захист зобов’язана: а) виконувати умови здійснення заходів без- пр*и і іконні вимоги органів які забезпечують безпеку. Такими умовами можуть бути Ті які обмеження у спілкуванні (особистому, за допомогою Інтернету, телефону чи оудь-які оомсж У _ з „ „ -------------......... „ „„,„„,„„„„, _осіб,

КІТ якТобмеження у спілкуванні (особистому, за допомогою Інтернету, телефону чи!™я„ням) з тими чи іншими особами, обмеження у вільному пересуванні осіб, 1™х під захист тощо При цьому обмеження можуть стосуватися як самої особи, яку взято під захист так і членів її сім’ї або близьких родичів.

Ппя Тиснення заходів безпеки необхідно отримати обов’язкову згоду особи на ™ртп™ння щодо неї заходів безпеки. У кожному конкретному випадку вжиття за-!пТЛезпеки особа взята під захист, повинна бути письмово попереджена про ^п^я,ок належно виконувати умови здійснення цих заходів і законні вимоги органів, 1 ^пійснюють заходи безпеки; б) негайно інформувати зазначені органи про кожнии Ггтяппк погпози або протиправних дій щодо неї; в) дбайливо ставитися до майна і ип^ментів виланих їй у тимчасове особисте користування для забезпечення без-І°Т_Ш о'сіб взятих під захист відповідно до ЗУ «Про державний захист пращв-™^™ і правоохоронних органів», і до виданої зброї та використовувати п виключно інтересах забезпечення свого захисту чи для виконання покладених на неї

'^Т^нїоогани що забезпечують безпеку зазначених осіб, у свою чергу, для

иій^рння належного захисту суб’єктів кримінального провадження мають право,

? ™чати заходи безпеки засоби та методи їх застосування, в разі необхідності

1„™яГі доповнювати ці заходи; б) витребувати необхідні матеріали та одержува-

™ Гяг-нення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу

їЗТосіб шоло яких приймається рішення про застосування заходів безпеки,

„ГГмягати віл ооганів які здійснюють заходи безпеки, вжиття додаткових заходів,

г пкя^™ти здійснювані заходи повністю або частково; ґ) вимагати від осіб, взятих

п ГГхист додержання умов здійснення заходів безпеки, а також виконання законних

Іпп™ пов’язаних із застосуванням цих заходів; д) звертатися до слідчого,

прозора, суду, у якого знаходяться матеріали кримінального провадження, з клопо-

Глава б

танням щодо прийняття рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів.

Обов’язками цих органів є: а) негайне реагування на кожен випадок протиправних дій, що став їм відомим, щодо осіб, які мають право на державний захист; б) забез-1 печення захисту життя, здоров’я, гідності, житла та майна осіб, взятих під захисті відповідно до характеру загрози; в) своєчасно повідомляти підзахисних осіб прі зміну або скасування заходів щодо їх безпеки (ст. 18 ЗУ «Про державний захист праІ цівників суду і правоохоронних органів», ст. 6 ЗУ від 23 грудня 1993 p.).

При цьому слід зазначити, що органи, які забезпечують безпеку, повинні дотри- 1 муватись у своїй діяльності принципу законності та з повагою ставитися до праІ і свобод осіб, взятих під захист.

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрун- 1 тованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпек .1 працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальної му провадженні, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою! органу, на який покладено обов’язок здійснення функції забезпечення безпеки зазна-І чених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, тягне за собою кримінальну від! повчальність за ст. 380 ЮС.

Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеже- 1 ним доступом. Тому провадження окремих слідчих дій та організація розслідуванні і судового розгляду в цілому повинні виключати будь-який витік інформації щодо осіб! взятих під захист, та щодо здійснення конкретних заходів безпеки.

Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кри- 1 мінальному провадженні, не надаються для ознайомлення ні стороні захисту, ні по -| терпілому (ч.І ст. 221 КПК) і зберігаються окремо від матеріалів кримінального про! вадження.

Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 185й КУпАП. При розголошенні таких відомостей службовою особою, якою приймалось рішення про ці заходи, осо! бою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язки з її службовим становищем, що спричинило шкоду здоров’ю особи, винні можуть І бути притягнені до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 381 КК. У разі заподіяння потерпілому смерті чи інших тяжких наслідків дії винних будуть кваліфі-1 куватися за ч.2ст. 381 КК.

Розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, у свою чергу, тягне І за собою адміністративну відповідальність, а у випадках, коли розголошення відо-І мостей про заходи безпеки спричинило тяжкі наслідки, - кримінальну відповідаль- 1 ність.

У випадках навмисного невиконання або неналежного виконання законних вимог органу, який здійснює заходи державного захисту, особа, взята під захист, зобов’язана І відшкодувати відповідно до чинного законодавства завдану шкоду. Продаж, застава чи передача іншим особам майна, виданого в особисте користування особі, взятій під захист, для забезпечення її безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб..

⇐ Предыдущая 76 77 78 798081 82 83 84 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 101; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление

Генерация страницы за: 0.01 сек.