Особи, які сприяють кримінальному провадженню

Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

правопорушення; г) проводити експрес-аналіз за зовнішніми характеристиками ви­лучених об’єктів (без надання письмового висновку), звертати увагу слідчого на фактичні дані, що мають значення для розслідування обставин кримінального право­порушення. Спеціаліст - криміналіст несе персональну відповідальність за якісну фіксацію всієї слідової інформації, повноту відображених даних у протоколі огляду та схемі (плані) до нього (п. 2.9 зазначеної Інструкції).

Пояснення, заяви, консультації спеціаліста відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК не є про­цесуальним джерелом доказів і суд не може посилатися на них у вироку як на докази.

Права і обов’язки спеціаліста закріплені у ст. 71 КПК.

У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні (ч. 1 ст. 72 КПК).

Свідок - це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що під­лягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для даван­ня показань (ст. 65 КПК). У визначенні свідка законодавець врахував дві його важли­ві ознаки, що дозволяють відмежувати його процесуальний статус від статусу інших учасників кримінального провадження. З одного боку, це обізнаність особи про об­ставини конкретного кримінального правопорушення, з другого - особа повинна бути викликана для давання показань як свідок.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обстави­ни, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні. Закон не встановлює вікових обмежень для свідків. У випадку необхідності як свідки можуть бути допи­тані й малолітні та неповнолітні діти. Як свідки можуть бути залучені і працівники правоохоронних органів, які здійснювали безпосередньо слідчі (розшукові) дії, особи, які брали участь у проведенні окремих слідчих (розшукових) дій (поняті, спеціалісти, експерти, перекладачі тощо), особи, які здійснювали законне затримання. Засуджений також може бути допитаний як свідок стосовно своїх співучасників у вчиненні кри­мінального правопорушення, якщо матеріали досудового розслідування стосовно них виділено в окреме провадження.

Частина 2 ст. 65 КПК містить виняток із загального правила про те, що як свідок може бути викликана будь-яка особа, тим самим звільняючи деякі категорії осіб від обов’язку давання показань як свідків, і гарантуючи реальне забезпечення прав учас­ників кримінального провадження на конфіденційність інформації, а також право окремих категорій осіб відмовитися від давання показань. Існують деякі категорії осіб, які наділені імунітетом свідка (від лат. іттипііш - звільнення від чогось), тобто звіль­няються в силу закону від обов’язків свідчити. У науці кримінального процесу імуні­тет свідка прийнято поділяти на обов’язковий (абсолютний) і факультативний (від­носний). При обов’язковому імунітеті взагалі забороняється допит певних осіб як свідків у кримінальному провадженні. При факультативному імунітеті у особи є пра­во відмовитися від давання показань, але вона може за власним бажанням давати показання.

Абсолютний імунітет (тобто не можуть бути допитані як свідки) мають:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного оідповіда­ча, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному прова-

Глава 5

дженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій пред- І ставника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю1;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;2

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю3;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих4;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професій­ного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації5; І

7) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кри­мінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю! в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особу; І

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані за-
ходи безпеки,-щодо цих даних.

Частина 3 ст. 65 КПК передбачає можливість звільнення осіб, перелічених в пп.І 1-5 ч. 2 цієї же статті, від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, яка до- 1 вірила їм ці відомості. Обов’язковою умовою такого звільнення є добровільна заява І особи, яка відмовляється від необхідності збереження довірених відомостей, написа- 1 на власноручно та скріплена її підписом. У заяві повинно бути визначено обсяг цих! відомостей.

Факультативний імунітет від обов’язку свідчити у кримінальному провадженні І (тобто не можуть без їх згоди бути допитані як свідки) мають:

1) особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи6;

2) члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинува­ченого;

1Предмет адвокатської таємниці передбачений ст. 22 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

2 Стаття 5 ЗУ «Про нотаріат» зобов’язує нотаріусів зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій.

3Відповідно до ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я медичні, фармацевтичні працівники, у тому числі психолог, зобов’язані дотримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю.

4Відповідно до ст. З ЗУ «Про свободу совісті і релігійних організацій» священнослужитель має право відмовитися від дачі показань свідків про обставини, відомі йому зі сповіді. Дане положення сто­сується тільки осіб, які можуть здійснювати таїнство покаяння,і не поширюється на інших представни­ків церкви.

5Пункт 11 ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

6Пункти 13-16, 25 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 163; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!