Кримінальне процесуальне право та його джерела

До джерел кримінального процесуального права належать також закони Україні «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшуков) діяльність», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судову експертизу)} «Про банки і банківську діяльність», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшуков} діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про протидію торгівлі людьми» та ін.

Згідно зі ст. 152 Конституції України до джерел кримінального процесуального права слід віднести і рішення КСУ, якими визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині закони та інші правові акти, на підставі яких або у встановлено­му кримінальному процесуальному порядку органи досудового розслідування, про-, курор або суд повинні розслідувати та вирішити дану кримінальну справу. Закону інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття КСУ рішення про їх неконституційність. У рішеннях КСУ, містяться також правові позиції, в яких тлумачаться окремі норми, що регулюют^ кримінальну процесуальну діяльність та в подальшому використовуються у право] застосовній діяльності. Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про Конституційний Суд України»! невиконання рішень та недодержання висновків КСУ тягнуть за собою відповідав ність згідно із законом.

Наприклад, у своєму Рішенні від 12.04.2012 у справі про рівність сторін судового. процесу КСУ висловив таку правову позицію: положення ст. 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом! у взаємозв’язку з положеннями ч. 1 ст. 55, п. 2 ч. З ст. 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто грома­дянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціаліза-І цій та інстанцій, у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покаран­ня в установах виконання покарань (п. 1 резолютивної частини).

Актуальним для кримінального провадження є Рішення КСУ від 20.10.2011 у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. З ст. 62 Конституції України. В ньому зазначається, що в аспекті конституційного подання щодо суб’єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здій­снення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення ч. З ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчи­ненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із за­стосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності (п. 1 резолю­тивної частини).