Джерела кримінального процесуального права

Кримінальне процесуальне право та його джерела

розшукових, слідчих (розшукових), судових та інших процесуальних дій. Отже, криміналістика наповнює практичним змістом процесуальні форми проведення на­званих дій. Кримінальне процесуальне право, наприклад, регламентує в загальних рисах умови застосування технічних засобів при досудовому розслідуванні кримі­нальних правопорушень.

Кримінальне процесуальне право взаємодіє із судовою медициною та судовою експертизою. Найчастіше судова медицина використовується в кримінальному про­цесі при проведенні експертиз. Кримінальне процесуальне право визначає підстави та порядок проведення експертизи, обов’язки та права експертів тощо.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). КСУ у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 акцентував: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обме­жується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні ре­гулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України» (абз. 2 підп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини). Наведене обумовлює існування множинності джерел кримі­нального процесуального права України.

Під джерелами кримінального процесуального права України розуміють форми закріплення кримінальних процесуальних норм, що регулюють кримінальні проце­суальні відносини та встановлені органами державної влади під час реалізації ними функцій у законодавчій, виконавчій і судовій сфері, а також містяться в чинних між­народних договорах, згода на обов’язковість яких надана ВР України, та практиці ЄСПЛ.

Весь комплекс кримінальних процесуальних відносин регулюється системою джерел кримінального процесуального права. У свою чергу, система джерел кримі­нального процесуального права є єдиною, цілісною, доцільно та ієрархічно організо­ваною, структурно упорядкованою і цілеспрямованою, органічно відмежованою су­купністю чинних правових актів. Указані правові акти справляють унікальний регу­лятивний вплив на кримінальні процесуальні відносини.

Сучасним кримінальним процесуальним системам відомі такі джерела процесу­альних норм, як кримінальні процесуальні звичаї, судовий прецедент, акти законодав­чої влади, рішення Конституційних судів, вищих органів судової влади тощо.

Найвищу юридичну силу і пряму дію на території України має Конституція Укра­їни (ст. 8), яка виступає джерелом кримінального процесуального права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні

Глава 2

їй відповідати. Наведені положення свідчать про те, що Конституція України створює основи формування системи джерел кримінального процесуального права.

Виходячу з нормативного змісту принципу верховенства права, конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина (розд. II Конституції України у тому числі й у кримінальному провадженні, є безпосередньо діючими. Вони визнаї чають цілі і зміст кримінального процесуального закону, зміст і спрямованість діяль] ності оперативних підрозділів, органів досудового розслідування, прокуратури і судЛ

Зокрема, такі конституційні приписи, що кожен має право на повагу до його гід-] ності (ст. 28); кожна людина має право на свободу та особисту недоторканості (ст. 29); кожному гарантується недоторканність житла (ст. ЗО); кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55); кожному] гарантується право знати свої права і обов’язки (ст. 57); кожен має право на правової допомогу (ст. 59); особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може буті піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному по­рядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62); особа не несе відповідаль­ності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний! має право на захист (ст. 63), виступають у КПК засадами кримінального провадження та визначають їх нормативний зміст.

Конституція України безпосередньо визначає основні засади судочинства, а отже, і кримінального судочинства: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобо­да в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинувач ченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічЛ ними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов’язковість рішень суду (ст. 129). Свій роз­виток ці засади знаходять у КПК, зокрема у гл. 2 «Засади кримінального проваджені ня». Встановлюючи ці норми, Конституція України закладає підвалини побудови га-і лузі кримінального процесуального права.

Крім того, норми Конституції України визначають основи правового статусу окре­мих суб’єктів кримінального процесу (розд. VII «Прокуратура»).

Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України). ПВСУ у своїй Постанові від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України приї здійсненні правосуддя» вказав, що суди при розгляді конкретних справ мають оціню­вати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чин­ному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України засто-І сований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до ВСУ, який відповідно до[

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 105; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!