Revenu national

En première approximation, le revenu national est la quantité de richesse dont peuvent disposer chaque année les habitants d'un pays sans s'appauvrir et sans en compromettre le revenu des années suivantes – c'est-à-dire en laissant intactes les sources de ce revenu.

Cette définition du revenu national suppose que l'on distingue, d'une part, l'ensemble de la richesse existant dans un pays à un instant donné (bâtiments, machines, terres, etc.), qui constitue un stock – les comptables parlent à ce propos de «patrimoine» –, et, de l'autre, la richesse nouvellement produite, disponible chaque année, qui est un flux, appelée revenu ou production.

En outre, il est usuel de distinguer le revenu national brut – celui que reçoivent effectivement les personnes qui participent à la production – du revenu national net – ce qui leur reste lorsqu'on met de côté ce qui est nécessaire pour maintenir en l'état le patrimoine.

La notion de revenu national est inséparable de celle de production. En effet, la production donne lieu à deux flux: celui des biens et services (appelé souvent produit), et celui des revenus distribués à ceux qui participent à cette production. Ces deux flux sont conceptuellement différents, mais dans la réalité ils peuvent se confondre. Il est parfois impossible de les distinguer, par exemple dans le cas de la production pour l'autoconsommation des familles paysannes, puisque pour elles le même objet (lait, œuf, poulet, etc.) est à la fois produit et revenu.

En fait, si l'on fait abstraction des relations avec l'étranger, le revenu national brut est rigoureusement égal au produit national brut (P.N.B.), qui n'est plus un agrégat officiel mais dont le sigle reste plus couramment employé que celui de R.N.B. (revenu national brut). C'est pourquoi, par la suite, nous parlerons souvent de production et de produit national brut.

Le concept de revenu national est utilisé à la fois dans la théorie économique et dans la comptabilité nationale, mais pas de la même manière.

(Ressources d’Internet)

& Домашнє завдання 21

Відпрацюй читання тексту у наближенні до вимог публічного мовлення та практикуй написання нових слів, складаючи їх список у зошитах, а також перекладай текст красивою рідною мовою. Приготуй питання до викладача про те, що не зрозумів. Виконай вправи на cтор. 124 – 127основного підручника на конкретний вибір викладача.

&Домашнє завдання 22

Виконуй вправи із підручника Manuel de français pour les étudiants en économie −cтор. 124 – 127. Приготуйсамостійне монологічне висловлювання за темою із урахуванням всіх вимог публічного мовлення.

ùùùùù

ù 23-24. Cеместр 2 ù

ù Організаційний модуль 3 ù

ù Змістовий модуль 23-24 ù

Власність. Початкове опрацювання тексту: лексика за підтемами і загальне уявлення про необхідність цього поняття у бухгалтерській та аудиторській справах. Аудіювання, читання, переклад у обговоренні та письмо.

Власність. Поглиблене опрацювання тексту. Граматика: Неособові форми дієслова і його можливості для ділового спілкування.

.Текст 12

Шановний студенте! Це заняття тобі допоможе:

ù зрозуміти, чомуважливо вміти висловлюватися французькою мовою на тему «Власність», як це допоможетвоїй країні і може змінити обставини у твоєму житті.

ù самостійно працювати за текстом на тему «Власність».

ù відпрацьовувати вимову наближену до якісних характеристик мовлення освіченої франкомовної людини за текстом на тему «Власність».

ù навчатися мови і бути задоволеним від процесу і результату.

ù шукати повний смисл слів у тексті на тему «Власність».

ù пов’язувати власні думки із знанням неособових форм дієслова.

ù цінуватимовлення викладача, який стає взірцем іншомовного спілкування.

ù наближатися до такої провідної риси в навчанні в франкомовній реальності, як нетерпимість до нечесної поведінки в освіті, як-то: списувань, підказок тощо.

ù подолати ніяковість і навчитися не боятися говорити іноземною мовою перед людьми, в тому разі на тему «Власність».

ù збирати зернята знань про французьку культуру у тексті на тему «Власність».

ù працювати за текстом на тему «Власність» на манер його первинного опанування.

ù працювати із текстом на тему «Власність» на манер поглибленого вивчення.

ù усвідомитинеобхідність обов’язково навчитися писати текст «Власність»;готуватися до словникового диктанту, текстового диктанту та починати вільно висловлюватися на цю темуу своїх 5-7 реченнях.

ù звикнути читати текст на тему «Власність» вголос, і цінувати таке читання разом із викладачем.

ù остерігатисязаучувати текст на тему «Власність», якщоти невірно промовляєш слова.

ù розпізнавати граматичні форми неособових форм дієслова в тексті і досягати повного смислу цих граматичних виразів.

Текст 12: Змістовий модуль 23, 24

Le droit de propriété

Le droit de propriété est le droit d'user, de jouir et de disposer d'une chose, en être le maître absolu et exclusif dans les conditions fixées par la loi. La propriété désigne également le bien sur lequel porte ce droit. Cette propriété peut être immobilière ou mobilière.

Des philosophes font valoir que les droits de propriété découlent de conventions sociales. D'autres trouvent ses origines dans la loi naturelle.

Les théories de la propriété n'envisagent que la propriété par des personnes physiques. L'accès au droit de propriété par des personnes morales s'est fait par une dérive sémantique progressive dans le droit.

Le droit anglo-américain connait la propriété personnelle, il existe aussi ce qu'on appelle la propriété intellectuelle (droits sur les créations artistiques, les inventions...).

Le droit de propriété fait aujourd'hui l'objet d'un renouveau, notamment au travers de la question de son aptitude à gérer les biens informatiques (logiciels, systèmes), en harmonie avec le droit de la propriété intellectuelle1.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 54; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!