Кодекс законів про працю 2 страница

Батьківство – факт походження дитини від певного чоловіка; юридично засвідчується органами реєстрації громадянського стану про народження.

Батьківськіправай обов’язки – особлива форма взаємовідносин батьків і дітей, зумовлена історичним розвитком, закріплена в моральних та юридичних нормах і правилах поведінки. Одне з головних – право на виховання дітей, їх соціальне забезпечення. Б.п.о. регламентовано у Сімейному кодексі України. Невиконання визначених суспільною мораллю та юридичними законами держави обов’язків призводить до втрати батьківських прав на дітей.

Бездоглядністьдитяча – послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, заняттями дітей, підлітків з боку батьків та осіб, які їх замінюють.

Безпритульнідіти – це особи до 18 років, які протягом довгого чи короткого часу живуть в середовищі вулиці. Вони не мають постійного місця проживання, бродяжать, мають свої угрупування, специфічні контакти на вулиці.

Виправнасистема – спеціально організована система установ, на які покладено виконання призначеного вироком суду покарання у вигляді позбавлення волі.

Виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Виховні організації – спеціально створювані державні і недержавні організації, основними завданнями яких є соціальне виховання окремих вікових груп населення.

Відповідальність батьків за виховання дітей – визначається Конституцією України, юридичними та моральними нормами.

Відповідальність дисциплінарна – правова форма впливу на правопорушників дисципліни. Полягає у накладанні дисциплінарних стягнень адміністрацією підприємства або закладу, де працює порушник дисципліни.

Гідність громадянська – поняття моральної свідомості, що відбиває розуміння і реалізацію людиною своїх основних прав і обов’язків перед суспільством.

Громадянство – правова приналежність особи до конкретної держави. Г. – необмежений у просторі й часі правовий зв’язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов’язків.

Декларація прав дитини – документ, який прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. Ставить за мету забезпечити щасливе дитинство і користування на їх власне благо і благо суспільства правами і свободами; закликає світове товариство, державні й позадержавні установи, приватних осіб до того, щоб вони визнали ці права і намагалися додержуватися на основі законодавчих актів, які поступово приймаються, відповідно до принципів, викладених у Д.п.д.

Десоціалізація – втрата особистістю якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві; або має якості, несумісні з вимогами суспільства; порушення нормального ходу соціалізації індивіда, втрата або деформація важливих соціальних функцій особистості.

Дитинство – період інтенсивного фізичного, психічного розвитку індивіда, протягом якого відбувається підготовка його до дорослого життя. Д. – не просто віковий етап розвитку індивіда, а й особливе соціальне явище, суть якого визначається специфікою тієї суспільної системи, у яку Д. інтегровано. Як суспільство сприймає і виховує дітей – одна з головних соціокультурних його характеристик. Роль дитинства людини далеко не вичерпується біологічним дозріванням, а передбачає формування готовності до участі в суспільному трудовому житті дорослих. Вона забезпечується системою навчання та виховання і є наслідком засвоєння індивідом досвіду людства, здобутків його матеріальної та духовної культури.

Дитяча експлуатація жорстоке ставлення до дитини або необґрунтоване використання дітей для комерційних та промислових цілей.

Дитячий будинок – державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей з неповних сімей, які потребують допомоги держави внаслідок хвороби батьків, позбавлення батьківських прав.

Діти – особлива соціально-демографічна група населення, яка має не лише визначені вікові межі (за Конвенцією ООН про права дитини – від народження до 18 років), а й свої специфічні потреби, інтереси і права. У суспільстві Д. захищені соціальними, юридичними й моральними нормами, проте через недостатню здатність задовольнити свої потреби і захищати інтереси вимагають соціального піклування і відповідальності родини, а також держави і суспільства в цілому. Д. – за сімейним правом особи, що не досягли повноліття, а також особи, які, незалежно від віку, є синами й дочками своїх батьків.

Діти вулиці – діти, які за законом не визнані як такі, що позбавлені батьківського піклування, але фактично можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин належним чином не займаються їх вихованням. Під поняттям Д.в. розуміють безпритульність та бездоглядність.

Діти, позбавлені батьківського піклування – особи віком до 18 років, які залишилися без піклування одного або обох батьків у зв’язку з відсутністю батьків або позбавлення їх батьківських прав; обмеження їх в батьківських правах; визнання батьків безвісно відсутніми, недієздатними (обмежено дієздатними); перебування батьків у лікувальних закладах; відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, перебування у місцях утримання під вартою підозрюваних та звинувачених у скоєні злочину; ухиляння батьків від виховання дітей чи захисту їх прав та інтересів; відмова батьків забрати своїх дітей із виховних лікувальних закладів, закладів соціального захисту та ін.). Подальша доля дітей, які визначаються як позбавлені батьківського піклування, вирішується органами опіки та піклування, що функціонують при місцевих органах виконавчої влади.

Допризовна молодь – особи, які проходять допризовну підготовку до прописки їх до призовних дільниць.

Жорстоке ставлення до дітей – всі форми фізичного та психічного насильства, вчинення побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення, експлуатація, включаючи сексуальне посягання на дитину.

Закон – нормативний акт вищого органу державної влади, прийнятий у встановленому Конституцією порядку.

Заохочуваннядітей у сім’ї – вираження батьками, іншими членами сім’ї позитивної оцінки поведінки та діяльності дитини.

Захист дитинства – комплекс державних заходів і зусиль громадських організацій щодо законодавчого закріплення прав дітей, що орієнтується на пріоритет дітей, необхідність першочергової уваги до їх фізичного і духовного розвитку, гарантування особистих прав дітей, прав у сім’ї та суспільстві.

Здоровий спосіб життя – процес формування у дітей усвідомлення шкоди наркотичного, токсичного, алкогольно-нікотинового отруєння організму і психіки, розвитку морально-естетичної відрази та протидії пияцтву, курінню, наркотикам.

Злочинність – соціально-правове явище, що охоплює злочини, вчинені в даному суспільстві у даний період часу; характеризується кількісними (динаміка, стан) і якісними (структура, характер) показниками.

Злочинність неповнолітніх – сукупність соціально небезпечних дій, здійснюваних дітьми і підлітками. Причини З.н. – загострення в країні соціально-економічних факторів: значні спади виробництва і рівня життя, інфляція, збільшення кількості безробітних, правовий нігілізм значної частини населення; психолого-педагогічні фактори: відсутність належної виховної та профілактичної роботи в навчально-виховних закладах, недоліки сімейного виховання; медико-біологічні фактори, пов’язані з вродженими або набутими захворюваннями.

Знання – результат процесу пізнання світу. Система понять про об’єктивну реальність.

Інформація соціальна – сукупність зань, даних і повідомлень, які формуються в суспільстві і використовуються індивідами, групами, організаціями, соціальними інститутами для регуляції соціальних взаємодій, суспільних відносин.

Крадіжка – таємний спосіб вилучення майна, який припускає наявність у злодія впевненості, що він діє непомітно для потерпілого та інших осіб.

Кримінальна група – група людей, цінності, уявлення, поведінка якої суперечать чинним нормам кримінального законодавства.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх – створюється з метою соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли 18-річного віку, і структурно включається до кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ України.

Майнове право – суб’єктивні права учасників правостосунків, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками економічних обігів з приводу розподілу цього майна і обміну (товарами, послугами, виконаними роботами, грошима, цінними паперами і т. ін.).

Недоторканістьжитла – передбачене Конституцією України право кожної людини на державну охорону її житла від незаконних втручань. Ніхто не має права без законних підстав увійти у житло проти волі осіб, що в ньому проживають.

Необхіднийзахист – у кримінальному праві насильницькі дії стосовно особи, що скоїла суспільно небезпечне посягання на правоохоронні інтереси, які були вжиті для припинення цього посягання.

Неповнолітні злочинці – це важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки і юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми і направляються судом до виховно-трудових колоній.

Неповнолітня мати – мати, яка народила дитину до віку, з якого, згідно із законодавством України, встановлено шлюбний вік (тобто до 17 років).

Неповнолітні – в Україні неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку. Кримінальна відповідальність, засоби покарання Н. також мають свої особливості, залежно від віку та характеру злочину. Сімейний кодекс передбачає право неповнолітньої дівчинки брати шлюб у 17 років. Н. мають свої права і в трудових правовідносинах.

Норма права – правило, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене його примусовою силою, яке регулює взаємостосунки окремих осіб, державних органів, установ та організацій.

Норми соціальні – сукупність вимог і чекань, що пред’являє соціальна група (спільнота, організація, клас, суспільство) до своїх членів з метою здійснення діяльності (поведінки) установленого зразка (типу). Нормативні вимоги і чекання фіксуються і виражаються як у вербальній (писані закони, інструкції, кодекси), так і невербальній (наприклад, символічна атрибутика) формі. Функціональна роль Н.С. полягає, перш за все, у тому, що соціальний суб’єкт діє у відповідності з їх розпорядженнями або вимагає від інших суб’єктів відповідної поведінки. Порушення вимог Н.с. викликає акт відповідної дії (санкцію).

Об’єкти соціальної роботи – окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки.

Одинока мати – мати, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і одна її виховує.

Онуки – (правове положення) – неповнолітні, а також повнолітні недієздатні, нужденні О. вправі одержувати утримування від бабусі і діда (як з боку батька, так і з боку матері), що мають матеріальний достаток, якщо такі засоби не можуть бути ними отримані від батьків. Повнолітні О., що мають матеріальний достаток, зобов’язані утримувати недієздатних діда і бабусю, якщо ті не можуть отримувати аліменти від своїх дітей.

Опіка (піклування) – особлива форма державної турботи про неповнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опікун (піклувальник) – особа, яка безпосередньо здійснює опіку (піклування).

Педагогічно занедбані діти – переважно фізично і психічно здорові діти та підлітки, які стали важкими через неправильне виховання чи відсутність його протягом тривалого часу.

Пенітенціарна педагогіка – педагогіка виправна, що стосується роботи по перевихованню неповнолітніх, засуджених за кримінальні злочини.

Первинна (загальна) профілактика – діяльність, спрямована на попередження та усунення чинників, що сприяють негативним явищам серед широких кіл підлітків та молоді.

Перевиховання – виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, допущених у вихованні людської особистості.

Підлітковий вік – період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років, характеризується різкою активізацією життєдіяльності і глибокою перебудовою організму.

Поведінка – категорія для позначення сукупності дій і вчинків людини.

Позбавленнябатьківськихправ – проводиться тільки в судовому порядку.

Покарання – засудження неправильних дій, поганих вчинків дитини, що пов’язане з неприємними переживаннями для неї.

Права дитини – забезпечення дитині законом можливості мати і розпоряджатися матеріальними, культурними та іншими соціальними благами й цінностями, користуватися основними свободами у встановлених законом межах.

Права людини – соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культурній та інших сферах, що їх зобов’язані гарантувати.

Правова активність – готовність особи до корисної діяльності у сфері правового регулювання.

Правова освіта – спеціально організований процес засвоєння знань про основи держави і права з метою виховання у громадян поваги до закону, прав людини, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності та правопорядку.

Правова поведінка – усвідомлена законослухняна діяльність людини у всіх сферах життя, звичка дотримуватися закону, співвідносити свої дії у будь-якій ситуації з законом.

Правове виховання – цілеспрямований та керований процес, який передбачає озброєння вихованця правовими знаннями, перетворення цих знань в особисті переконання людини та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому.

Правосвідомість – відбиття у свідомості людини поглядів, уявлень, переконань громадян відносно характеру, сутності, принципів права, законності.

Превентивне виховання – здійснення комплексу профілактичних заходів з метою попередження негативних явищ, правопорушень у молодіжному середовищі та зменшення шкоди від факторів ризику.

Призовнамолодь – особи, які вже пройшли допризовну підготовку і приписані до призовних дільниць.

Притулок для неповнолітніх – заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років.

Причинизлочинності неповнолітніх – сукупність соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних явищ, тенденцій, факторів, що породжують злочинність.

Розлучення – розірвання шлюбу, яке здійснюється відповідно до законодавства за заявою одного з подружжя або їх обох.

Сім’я – первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції суспільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.

Соціалізація – процес передачі новому члену суспільства певних цінностей, норм і рис, які поділяють його члени. Соціалізація сприяє становленню громадянина, його життєвої позиції.

Соціальний захист – система заходів, здійснюваних державою та іншими інституціями суспільства по забезпеченню гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтриманню життєзабезпечення і діяльного існування людини, сім’ї тощо.

Соціальна держава – держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Соціальнінорми – правила, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Статуссоціальний – становища індивіда або групи в соціальній системі стосовно інших груп та індивідів. Характеризується за економічними, професійними та іншими ознаками.

Тілеснепокарання – покарання, яке безпосередньо заподіюють дитині, включаючи биття, шмагання, випалювання клейма, використання кандалів, ампутація кінцівок. Тілесні покарання – форма жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність ставлення, яке може бути прирівняне до катувань. Застосування тілесних покарань до дітей збільшують вірогідність того, що вони самі стануть потім застосовувати насильство.

Усиновителі – повнолітні дієздатні громадяни, які усиновляють неповнолітню дитину. Між усиновителем і усиновленою дитиною повинна бути різниця у віці не менше 15 років. Не можуть бути усиновителями особи, позбавлені батьківських прав; особи, які подали свідомо неправдиві документи щодо усиновлення; особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди; особи, які були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення було скасовано або визнано недійсним; особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах або лікуються в зазначених умовах; особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших, установлених законом, видів доходу. За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право надається: родичам, незалежно від місця їх проживання; громадянам України; особам, у сім’ї яких проживає дитина, котра всиновлюється; особам, які всиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи родинних зв’язків.

Усиновлення (удочеріння) – оформлення спеціальним юридичним актом прийняття в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи доньки. Усиновлення допускається виключно в інтересах дітей. Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Для усиновлення необхідна письмова згода батьків. Усиновлення відбувається без їх згоди, якщо батьки невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми, понад 6 місяців не проживають разом з дитиною, не беруть участі в її вихованні. Якщо дитина перебуває на утриманні в державних дитячих закладах, при відсутності батьків, потрібна згода дитячого закладу. Усиновлення скасовується, якщо воно суперечить інтересам дитини, було здійснено без згоди батьків усиновленого, самого усиновленого, другого з подружжя усиновителів та ін.

Центрпо усиновленню дітей при Міністерстві освіти України – державна установа, яка сприяє влаштуванню дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, в сім’ї громадян України та іноземних громадян шляхом усиновлення.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх – створюються в державній системі охорони здоров’я для неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотики, а також для неповнолітніх, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. До них направляються неповнолітні віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії. Основним завданням Ц. є створення умов і забезпечення лікування неповнолітніх від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та здійснення їх психосоціальної реабілітації і корекції.

Шахрайство – у кримінальному праві злочин, який полягає у заволодінні чужим майном або правом на нього, а також отриманні інших благ шляхом обдурювання або зловживання довірою.

Шлюб – шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Література:

1. Сімейний кодекс України: Від 10 січня 2002 р. – К.: Велес, 2003. – 75 с.

2. Головатий М.Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 176 с. – С. 145.

3. Правознавство: Навч. посібник / А.М. Колодій, І.В. Опришко (керівники авт. кол.), С.Е.Демський та ін.; За ред В.В. Копейчикова – 3-е вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с. – С. 608-609.

тренінги

“Я маю право на повноцінне харчування”

(для дітей 14-18 років)

Актуальність теми: Проблема повноцінного харчування дітей і підлітків не нова на сьогоднішній день. У світі, в деяких регіонах, наприклад, африканському, діти і молодь не має доступу до основних продуктів харчування, не має мінімального раціону, який би підтримував на належному рівні їх здоров’я. В Україні нас проблема так гостро не стоїть, але елементами повноцінного харчування все ж таки діти забезпечені не в повній мірі і це відображається на їх здоров’ї: тільки кожний десятий випускник школи вважається здоровим.

Мета: ознайомити дітей і підлітків з їх правом на повноцінне харчування.

Завдання:

1. Ознайомити дітей та підлітків з поняттям “здоров’я”.

2. Ознайомити учасників тренінгу з правом на повноцінне харчування.

Аудиторія: до 15 осіб дітей різного віку.

Тривалість заняття: 30 хв.

Місце проведення: шкільна аудиторія або соціальна служба для молоді.

Тренінг складається із двох занять, на яких реалізуються поставлені завдання.

Заняття 1

Початок: соціальний педагог, який є тренером, вітається з учасниками. Підлітки сідають в коло і вітаються один з одним за годинниковою стрілкою, називаючи своє ім’я: “Я – Тетяна”, “Я – Андрій”.

Тренер має із собою Конвенцію про права дитини, Декларацію прав дитини”, ватман, різнокольорові фломастери.

Тренер знайомить учасників із поняттям “харчування”. “Харчування – набір продуктів, що необхідні для підтримки здоров’я, фізичного та психічного стану людини і включають в себе всі необхідні біологічні елементи, що підтримують здоровий і всебічний розвиток особи”.

Тренер пропонує кожному назвати свої улюблені повсякденні продукти харчування. Учасники, як правило, спочатку сміються і називають “цукерки, морозиво, лимонад”.

Тренер запитує: - Якщо вам кожен день давати тільки ці продукти, то що, ви на це скажете і як будете почувати себе?

Відповідь: - Добре, відмінно.

Тренер: Що означає режим харчування?

Відповідь: Прийом їжі в один і той же час кожен день.

Тренер: Для того, щоб підтримувати власне здоров’я, правильну роботу організму потрібно вживати їжу мінімум три рази на день: вранці, вдень, ввечері. А ще добре між основними прийомами їжі – сніданком, обідом і вечерею – випивати склянку теплого молока або сік.

Згадайте, чим вас годують у сім’ї і занотуємо це на ватмані.

Учасники згадають: яєчня, хліб, масло, борщ, котлети, чай, ковбаса.

Тренер: Ця їжа складається з компонентів, які необхідні організму, як бензин машині.

Далі тренер на другому листі ватмана пише постійні необхідні складові сніданку: молоко (молочні напої – кефір, йогурт), хліб або булка, сир, фрукти. Організму необхідні яйця, не жирне м’ясо, овочі (редис, помідор, огірок), дуже корисним є оливки.

Тренер робить наступний крок і прохає кожного учасника намалювати свої улюблені овочі та фрукти. Школярі це роблять із задоволенням, згадуючи, що їм батьки готували протягом минулого тижня.

Тренер нагадує, що означає правильне харчування.

На прощання учасники передають один одному побажання бути здоровим, називаючи наступного учасника на ім’я: “Будь здоровим, Толік”, “Дякую. Будь здоровою, Олена” і т.д.

Заняття 2

Початок: соціальний педагог, який є тренером, вітається з учасниками, учасники по колу вітаються один з одним, називаючи на ім’я.

Тренер має із собою збірник “Дитинство в Україні”, ватман, фломастери.

Спочатку згадується попереднє заняття. Тренер нагадує всім, що таке повноцінне харчування.

Учасникам пропонується ще одне поняття “здорова харчова поведінка”. Тренер пояснює, що це, передусім: їсти не поспішаючи (не менше 20 хв.); не їсти, коли не хочеться (не їсти за інерцією; їсти, щоб жити, тобто повернути їжі її первісне призначення-постачання організму поживними речовинами, не використовувати їжу як компенсацію поганого настрою; споживати різноманітну їжу, не обмежуючись одноманітними харчовими продуктами; включати до раціону харчування більше овочів, фруктів (не менше 400 г на добу).

Тренер пропонує згадати, хто і скільки важить і на ватмані виписує формулу підрахунку оптимальної ваги тіла:

- 100 =

Зазначає, якщо худорлявість є індивідуальною особливістю статури, то від отриманого числа потрібно відняти ще 10. Кожен учасник вираховує свою вагу тіла.

Тренер пропонує кожному ідентифікувати себе із овочем або фруктом і учасники роблять це весело, коригуючи один одного.

Далі тренер зачитує ст. 24 Конвенції про права дитини: “держави-сторони … вживають заходів … з надання достатньої кількості поживного продовольства та чистої питної води …; забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я і харчування дітей …”

Тренер: Хто може намалювати взаємозв’язок понять “дитина, життя, здоров’я, харчування”?

Один із учасників малює залежність наступним чином:

Другий учасник малює так:

В кінці заняття традиційна усмішка по колу.

Література

1. Дитинство в Україні: право, гарантії, захист (збірник документів): Частина І. – К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998. – 248 с.

2. Аспекти здоров’я (Авт. кол.: О.В.Вакуленко, О.О. Стойка, Л.П. Шнеренко. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. –Кн. 3. – 27 с. – (Сер. “Соціальний супровід неповнолітніх”. у 3 кн.).

“Я маю право бути здоровим”

(для підлітків 15-18 років)

Актуальність теми: Сучасний світ, в якому зростають діти, набагато більш небезпечний, ніж дорослі думають. Особливо це стосується здоров’я дітей, які народилися після 1986 року. Тому головним обов’язком держави є піклування про здоров’я дітей, які в майбутньому стануть татами та мамами і від того, як вони зараз себе почувають, залежить майбутнє країни. Але сьогодні ще мало діти знають про своє право бути здоровими, яке вони можуть вимагати від батьків, школи, закладів охорони здоров’я.

Мета: ознайомлення підлітків з їх правом бути здоровими.

Завдання:

1. Ознайомлення підлітків з поняттям “здоров’я”.

2. Ознайомити підлітків з правом бути здоровими.

Аудиторія: 10-12 осіб одного класу або різних, які знайомі між собою.

Тривалість занять: 30 хв.

Місце проведення: шкільна аудиторія.

Тренінг складається із 2-х занять, на яких реалізуються поставлені завдання.

Заняття 1

Початок: соціальний педагог (або класний керівник), який є тренером, вітається з учасниками. Учні сідають в коло і вітаються один з одним за годинниковою стрілкою, називаючи своє ім’я. Наприклад: “Я – Сашко, добрий день, друг”.

Тренер має із собою “Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів”, ватман, фломастери.

Спочатку необхідно вияснити, чи кожний із присутніх на занятті дітей почувають себе здоровими.

Тренер пропонує кожному назвати хворобу, якою хворів підліток. Наприклад: “Я хворіла вітрянкою”, “А я ОРЗ”, “А я – грипом”. Як правило, біля 50 % дітей хворіли вітрянкою, ОРЗ та грипом, більше 30 % - ангіною, бронхітом. Тренер виписує вказані підлітками хвороби на ватмані. І ставить питання: “У кого є хронічні хвороби?” І, як правило, біля 10 % дітей мають хронічний гастрит, 6 % - хронічне ОРВ, 5 % - хронічний реніт, 4 % - хронічний гайморит. Тренер пише на ватмані “Хронічні хвороби” і виписує ті, що назвали підлітки.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 114; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!